Iнтернет і свобода

Наскільки ж простіше було вести інформаційні війни за часів холодної війни! Ключову роль у підриві комунізму відігравали тоді державні радіостанції «Свобода» і «Вільна Європа», що доносили новини до тих, хто жив за «залізною завісою». На Заході ж, у свою чергу, всі розуміли, наскільки ці радіостанції цінні, незважаючи на всі додаткові витрати, яких вимагала необхідність пробиватися крізь «глушилки» репресивних режимів.

Зараз ми лише починаємо усвідомлювати важливість сучасного аналога «Радіо «Свобода» — інтернету і онлайн-ресурсів. Тим часом до захисту свободи серверів пора поставитися з усією серйозністю.

Технологія сьогодні допомагає дисидентам всього світу ділитися інформацією, спілкуватися і координувати дії через такі ресурси, як Twitter, Facebook і YouTube. Зараз ці компанії краще усвідомлюють потужність своїх технологій, ніж урядові служби, в обов’язки яких входить захист інтернету.

А втім, минулого тижня міністерство фінансів США, принаймні, дало зрозуміти, що воно не забороняє таким компаніям допомагати дисидентам. Воно скасувало заборони, що заважали їм надавати приватним особам в Ірані, Судані і на Кубі сервіси для перегляду інтернет-сторінок, ведення блогів, обміну електронною поштою і миттєвими повідомленнями, участі в соціальних мережах і розміщення фото й відеороликів — інакше кажучи, забезпечувати місцеву політичну опозицію, активістів і журналістів необхідними інструментами.

Із самого початку експортні обмеження мали б ослабляти авторитарні уряди, запобігаючи експорту технологій до певних країн. У результаті ж, такі компанії, як Microsoft, Yahoo і Google відмовлялися надавати багато зі своїх сервісів навіть приватним особам з Ірану, Судану і Куби.

Минулого тижня департамент Мінфіну з контролю за іноземними активами заявив, що він змінив правила для того, щоб «забезпечити мешканцям цих країн можливість максимально реалізовувати своє право на свободу слова і інформації». Це стало запізнілим, але важливим визнанням різниці між озброєнням сучасними технологіями репресивних режимів і озброєнням ними ж відважних громадян, яким сучасні засоби комунікації допомагають поширювати інформацію про репресії.

Проте, нам ще далеко до того моменту, коли буде вироблена чітка політика підтримки цифрових технологій, сприяючих визвольному руху. Їхній потенціал не викликає жодного сумніву. Минулого літа іранська опозиція після фальсифікованих виборів координувала дії через соціальні мережі і використовувала для агітації знімки зі стільникових телефонів. Маленька колумбійська організація змогла вивести мільйон людей на демонстрації проти діяльності повстанців ФАРК. Китайські дисиденти «стрибають через китайський файрвол» (по-китайськи це називається «фань цян») і пишуть про все — від скандалу з поставками молока, отруєного меланіном, до незаконних експропріацій приватної власності.

Проте авторитарним режимам сучасні технології також дають нові можливості стежити за критиками і карати їх. Тегеран обмежує доступ до Мережі напередодні запланованих протестів. Китай закрив доступ до інтернету з неспокійного Синьцзяна після липневого повстання. Уряди користуються прозорістю соціальних мереж, щоб відстежувати невдоволених і їхніх союзників. Незважаючи на те, що зараз американські технологічні компанії можуть надавати доступ до своїх ресурсів, прості люди не зможуть ними користуватися, якщо цьому перешкоджатиме держава.

Таким чином, виникає питання: чому б США не піти далі й не забезпечити гарантований доступ до ресурсів Мережі мешканцям деяких країн, таких, як Іран? Минулого тижня, пояснюючи зміни в політиці експорту технологій, держсекретар Гілларі Клінтон натякнула на таку можливість, зазначивши, що США «підтримуватимуть тих іранців, які хочуть обходити» інтернет-цензуру Тегерана. Повний обхід цензури — інакше кажучи, надання іранцям доступу до ресурсів Мережі незалежно від політики Тегерана — став би важливою ініціативою.

...Перемога в холодній війні була досягнута завдяки поширенню — за державної підтримки — інформації про вільний світ. Для тиранів, які бояться власних громадян, нові інструменти — інструменти інтернету — будуть ще страшнішими, якщо зовнішній світ гарантує доступ до них.