Аліса, маленьке щеня, живе не нюхом, а серцем
Щеня Аліса жила не в країні чудес, а в звичайному київському ДЕПО, де вранці гуркотіли трамваї та пахло соляркою. Кожного дня Аліса впускала до свого маленького світу різних людей: серед них траплялися й добрі, які завжди годували чимось смачненьким, але траплялися й злі, які боляче били Алісу чобітьми та кидалися камінням, так само багато людей байдуже кожного дня йшло повз — вони не годували, але й не кривдили щеняти.
За один день все змінилося в житті Аліси — безхмарне щеняче дитинство перетворилося на кошмар. Тепер їй важко пригадати, як саме все сталося: собача дитина гралася з сухою гілкою, на сонці цуценя розморило й воно прилягло на теплу рейку, задоволено позіхнуло, заплющивши очі... Те, що довелося їй пережити, викликає повагу до стійкості та безстрашності маленької істоти, яка зуміла вижити, оскільки за одну секунду світ цуценяти перетворився на жах: потягом Алісі переїхало мордочку й відрізало частину щелепи й носика. Вона не плакала, але чекала на допомогу, а багато людей проходило повз, відштовхуючи знівечене щеня ногами, хтось пересунув Алісу ногою з рейок...
Аліса не пам’ятає, скільки спливло часу, доки вона прокинулася на руках у жінки, яка підгодовувала Аліску та її братів із сестрами раніше. Поряд стояла ще одна жінка, і, як потім дізналося маля, саме вона й відвезла Алісу до найкращого лікаря на світі. Цей собачий лікар увесь час лаяв когось і говорив, що цуценя встигли привезти в останні хвилини життя, лікар боровся, боровся... За останні місяці Аліса взнала багато нових людей, із кожним днем їй ставало краще, вона росла й міцнішала, забувши про знегоди минулих днів і з величезною вдячністю приймаючи допомогу. Тепер Аліска часто з сумнівом дивиться на своє відображення — носик трохи кривуватий, але загалом їй здається, що вона повинна сподобатися людям. А Алісі так хочеться ласки, хочеться, щоб теплі руки господаря гладили її по голівці й чесали за вушком, говорячи, що вона найкращий собака в світі. Ось і сьогодні Аліса сидить перед люстерком і думає: «Ну то й що, що в мене мордочка трохи набік. Зате забарвлення й фігура в мене, як у ЛА-БРА-ДОРА!.. або СТ-А-ФА.., а, може таки ДОГа, а, може, я ГАВ-чарка?» Здається, так її старші подружки-люди з товариства захисту тварин називають породи собак, на яких Аліса обов’язково буде схожа, коли виросте. Насправді, Аліса не буде схожа на різні породи з каталогу собак, але вона вже належить до чудової й найкращої породи чесних собак!
А ще в Аліси є одна маленька таємниця: після всього, що довелося пережити, вона зрозуміла, що почала бачити душу людини. Це виходить само собою, адже тепер Аліса сприймає світ не носиком, а серцем — великим, собачим, добрим серцем, яке ніколи не зрадить рідного, любого та найкращого господаря.
Якщо ви готові стати господарем для цього чудового собаки, якщо ви потребуєте охоронця й друга, будь ласка, телефонуйте: 8-067-446-19-73.
«ГНОМ» — міське незалежне об’єднання міні-притулків (www.helpdog.kiev.ua) — висловлює величезну вдячність редакції газети «День» за можливість допомогти тваринам, котрі потрапили в біду, і змінити їхнє життя на краще.
