ЩОДЕННИК

26 травня

Є в мене знайомий, Славка, — людина просто «рідкісної доброти». До його погроз зламати комусь ногу, руку чи шию (жартома, звичайно) усі давно звикли. Дівчаток він ніжно називає «швабра» і «жаба», але... Йому можна пробачити все за його талант. Зараз розповім. Вечорами ми всією компанією, з гітарами, збираємось біля дому в парку, прозваному з чиєїсь легкої руки «Саус-парком». На звуки знайомих пісень «злітаються», як метелики на світло, парочки і зграйки молоді. Коли ми з сестрою почули їх вперше, все, що ми змогли сказати, — «красенної краси краса». Так от, це ми ще не чули Славу... Коли починає співати це вреднюще створіння, у мене просто перехоплює подих, я мовчки слухаю і тільки час від часу прошу: «Ще!» Він спочатку скромно віднікується, що «не в голосі», що ліньки, а потім милостиво погоджується (от же характер!). І хоча в парку компаній багато, та й гітари не рідкість, наша «звучить» найкраще. Нехай гітаристи не ображаються, але це в основному Славчина заслуга.