Європейський трофей — в Україні!
Увечері в середу 20 травня на стадіоні турецького міста Стамбул відбулася історична подія для українського футболу. Вперше за часів незалежності переможцем європейського клубного турніру стала команда з України. Донецький «Шахтар», перемігши у додатковий час бременський «Вердер», із рахунком 2:1 став володарем останнього в історії Кубка УЄФА.
Точний удар гравця «Шахтаря» Жадсона, який поставив переможну для Донецька крапку у цьогорічному Кубку УЄФА, став завершенням багаторічної роботи, яка велася заради цього багато років. Мало хто пам’ятає, що Рінат Ахметов, власник футбольного клубу «Шахтар», оголосив здобуття Кубка УЄФА метою своєї команди ще майже десять років тому. Всі ці роки щедрий господар не шкодував ані сил, ані коштів для клубу. Все необхідне й навіть більше, ніж необхідно, мали не лише гравці та тренери головної команди, а й усі структури, від дитячих шкіл до тренувальних баз. Символічно, що європейський трофей був виграний «Шахтарем» за кілька місяців до відкриття нового стадіону, який обіцяє стати однією з кращих футбольних арен у Європі.
Тепер зрозуміло, що великий міжнародний успіх було здобуто, насамперед, завдяки послідовності у політиці футбольного клубу «Шахтар». П’ять років пропрацював із командою румунський тренер Мірча Луческу. П’ять років він будував команду із гравців з усього світу, використовуючи щедрість президента клубу, який не шкодував грошей для запрошення футболістів високого класу. Різне траплялося у ці роки. Були успіхи, були й провали. Але тренер і футболісти відчували до себе довіру, знали, що якщо не сьогодні, то завтра, якщо не завтра, то потім, до команди таки прийде омріяний міжнародний успіх
Успіх прийшов 20 травня. Практично усе цього вечора склалося на користь «Шахтаря». На відміну від суперника, який через дискваліфікацію втратив свого кращого бомбардира бразильця Дієго, усі провідні гравці донецької команди, за винятком чеха Хюбшмана були не лише здорові, а й найкраще налаштовані саме на цю гру. Пятов, Срна, Чигринський, Кучер, Рац, Фернандіньо, Жадсон, Ілсіньо, Левандовський, Вілліан, Луїс Адріано — імена гравців стартового складу «Шахтаря» у фіналі Кубка УЄФА цілком можна увічнити в Донецьку. Саме ці футболісти, кожен на своєму місці, забезпечили команді потрібну ігрову перевагу. Яка зрештою й привела до перемоги.
Попри драматичний розвиток подій на полі, за яким спостерігали мільйони телеглядачів у всьому світі, було очевидно, що «Шахтар» краще готовий до гри. Донецькі футболісти більше тримали м’яч, частіше били по воротах, створювали чимало гострих моментів. Сталося так, що результативними стали два із них, які завершили Луїс Адріано у першій половині гри та Жадсон у додатковий час, призначений після того, як два тайми завершилися із рахунком 1:1.
Тепер український клубний футбол певним чином наздогнав російський. Клуби із Росії — московський ЦСКА та петербурзький «Зеніт» першими із пострадянських команд здобули Кубок УЄФА відповідно у 2006-му та 2008-му роках. Тепер до них приєднався «Шахтар», переможно завершивши майже сорокарічну історію Кубка УЄФА, який із нового сезону перетвориться на Лігу Європи.
Перемога «Шахтаря» у Кубку УЄФА засвідчила високий рівень кращих команд чемпіонату України, але навряд чи є сенс вважати цей успіх тріумфом усього українського футболу. «Шахтар» показав усім приклад того, як можна досягти успіху на міжнародній арені, маючи величезні інвестиції та повну підтримку. Клубів із такою структурою і таким бюджетом в Україні більше немає. І якщо київське «Динамо», яке здобуло 23 роки тому останній для українських команд міжнародний трофей — Кубок Кубків, можна було тоді у повному складі перевдягнути у форму національної збірної і послати на фінальний турнір Кубка світу, то із нинішнім «Шахтарем» таке неможливо. Хоч як це прикро, але чи не половина гравців нинішньої збірної України не потрапила б до складу «Шахтаря», якби навіть дуже цього хотіла. Аби виграти Кубок УЄФА, «Шахтар» мав набрати до складу іноземців, які й становили більшість переможного складу команди. Не виключено, і навіть напевно, — нинішній «Шахтар» сильніший за збірну України, що аж ніяк не може втішати.
Залишається сподіватися, що європейська звитяга української команди зробить футбол в Україні ще більш популярним, а з тих українських хлопчиків, які захочуть бути схожими на Срну, Фернандіньо чи Жадсона, виросте нове покоління українського футболу, представники якого гратимуть не гірше Шевченка, — останньої, на жаль, поки що нашої світової футбольної зірки.
Повертаючись до «Шахтаря», зазначимо, що до Кубка УЄФА команда вже 31 травня може додати Кубок України, а у серпні зіграє у матчі за Суперкубок УЄФА проти переможця Ліги чемпіонів. І вже тоді в Україну може прибути ще один європейський футбольний трофей! Тоді ж, у серпні-вересні, у євротурнірах візьмуть старт одразу п’ять українських клубів, які вперше представлятимуть країну-володаря одного чи двох європейських трофеїв. Хочеться сподіватися, що й «Шахтар», і решта наших учасників «єврокубків» не змусять українських футбольних уболівальників очікувати наступної перемоги ще 23 роки.
