Iдейна криза

Незважаючи на вельми представницький характер Всесвітнього економічного форуму в Давосі (1400 голів компаній і лідери 40 країн — це рекорд цього саміту), світовій еліті поки що не вдалося знайти універсального рецепту від глобальної економічної кризи. Що вже зрозуміло, так це те, що світ уже ніколи не буде таким, яким він був до кризи. Так лікарі звичайно говорять пацієнтам, які перенесли важку черепно-мозкову травму.

Завдання бізнесу — створювати додаткову вартість, збільшувати цінність активів, заробляти найбільший прибуток. Це знають усі. Але, виявилося, що активи, якщо оцінювати їх без реальної додаткової вартості, виходячи із суб’єктивних оцінок, нехай навіть дуже відомих і дорогих фахівців, не є досить надійним критерієм.

Проте проблема кризи, як відзначали учасники форуму, не лише в певних віртуальних грошах або завищеній вартості основних фондів, іпотечній кризі або кризі ліквідності фінансових установ. Це все зараз лікується за допомогою фінансових ін’єкцій в економіку. Але раніше ефективні в кожному окремому випадку заходи поки що не приносять успіху. Криза більш могутня, незрозуміла та більш глобальна, ніж очікувалося. Так вважає фінансист Джордж Сорос.

Таке враження, що економістам необхідна коаліція та допомога філософів, як у стародавні часи, коли практичні науки ще не були відокремлені від гуманітарних. І над усім за Аристотелем відала теологія. Наука про Бога. Глобальна криза знову нагадала людям про те, що тільки і виключно зароблення грошей не може бути головною метою їхнього життя. Створення додаткової вартості не може бути тим, чому підпорядковані життя людей. Вони даються нам для іншого. Збагнення не лише фінансових, але й етичних законів.

Сьогодні чомусь уже мало хто вірить у це, але й у сучасному житті, раз за разом виявляється, що ці закони діють із невблаганністю земного тяжіння, як і фізичні або економічні закони. Древні й багато які нинішні філософи вважають, що саме мораль, а не закони ринку, стоїть в основі всього. Якщо дотримуватися цих моральних законів, тоді й тільки тоді народжується благополучна економіка для людей, про яку зараз багато говорять. Говорили про це і в Давосі.

Канва форуму за задумом його організаторів складалася з наступних запитань:

— що далі робити з банками, зокрема, чи не доведеться Великій Британії, США і багатьом країнам Європи націоналізувати всю банківську галузь за ісландським варіантом;

— чи пережили ми «дно» банківської кризи чи найгірше ще попереду;

— боротьба з міжнародною злочинністю (її прибутки сягнули 1 трлн.дол.);

— моральні й етичні аспекти ринкового капіталізму.

Серед тем, не пов’язаних з економікою, означалася проблема евтаназії, якій було присвячено окрему зустріч.

Як бачимо, частина найважливіших, на думку упорядників форуму проблем, було присвячено не лише економіці, але й моралі. Цей взаємозв’язок поки ще не завжди усвідомлюють у країнах, що розвиваються, де бізнес діє за принципом: не вкрадеш — не проживеш. Але в Україні залежність: економічного благополуччя суспільства від рівня моралі в ньому — стає все більш очевидною, щоправда, не для всіх. Чим більше брехні, крадіжки, маніпулювання свідомістю людей — тим жахливіша криза та гірше життя навіть у, здавалося б, багато висококласних менеджерів, які багато чого в ній домоглися, для яких утрата грошей стає мотивом до роздуму про самогубство.

Гроші, які спрямовані Нацбанком на рефінансування найбільш проблемних банків, судячи з заяв уряду й народних депутатів, банально розкрадаються. Рецептом виходу з кризи вважається спрямування коштів у реальний сектор економіки. Але що заважає красти їх уже в промисловості, в якій працюють такі ж люди, як і в банках? Напевно, і тим депутатам, які зараз поспішають звинувачувати у всьому Нацбанк, необхідно самокритично визнати: якщо менше красти із бюджету, в тому числі й у Раді, суспільство житиме набагато краще. Така ось мораль.

Запропоновану на форумі в Давосі націоналізацію банківської системи всерйоз розглядають і в Україні. Президент Віктор Ющенко пропонує рефінансування комерційних банків для погашення валютних кредитів населення оформляти у вигляді заборгованості комбанків перед НБУ. Це і буде посиленням державного сектору в банківській системі.

Символічно, що світ шукає виходу з нової для нього ситуації за допомогою тих, кому сам ще нещодавно радив, що і як потрібно робити. Основними доповідачами на форумі були Росія та Китай. Саме ці країни вчилися у Заходу найбільш передовим методам розвитку економіки. І сьогодні Європа і Америка чекають від Москви та Пекіну нових імпульсів, за допомогою яких комуністичні та посткомуністичні держави, все ще не цілком інтегровані в світову спільноту, виявляться тими відправними точками, відштовхуючись від яких вдасться подолати кризу.

Росія та Китай вустами своїх прем’єрів Володимира Путіна та Вень Цзябао обіцяли продовжити інтеграцію в світову спільноту й не замикатися в регіональному розвитку, як передбачає один із песимістичних сценаріїв розвитку світової економіки, які обговорювалися в Давосі. Москва, залишаючись вірною собі, зайвий раз нагадала, що для світової економіки за її оцінками важливі не гроші, а енергоносії.

Як рятувати себе у зв’язку з цією ситуацією: разом чи поодинці і йшла мова, в основному, обговорення на форумі. Канцлер Німеччини Ангела Меркель запропонувала створити при ООН економічну раду на зразок Ради безпеки. Німеччина бачить вихід у ситуації, що створилася у ще більшій глобалізації й установленні єдиного світового економічного порядку. Росія та Китай говорили про необхідність зняти бар’єри в торгівлі між країнами. У той же час раніше ратувати за глобалізацію Захід починає повертатися до протекціонізму в торгівлі. Провідні світові держави намагаються захистити свій внутрішній ринок і захистити вітчизняного виробника.

Другий вектор дискусій — це посилення державного регулювання економіки. Але без адміністративних надмірностей із тим, щоб сконцентрувати фінанси в найбільш важливих секторах, розвиток яких допоможе подолати кризу. І те, й інше важливо і для України.

Зараз уже очевидно, що в найближчі роки зайняти гроші на світових ринках буде все складніше. І країнам доведеться спиратися в основному на власні ресурси. З іншого боку, корпоративна економіка, яка завжди вважалася локомотивом розвитку, виявилася безпорадною перед кризою. І відомі приватні менеджери тепер знову сподіваються на державних чиновників, над якими раніше сміялися. Саме другосортним, як здавалося, держслужбовцям має бути за допомогою адміністративних важелів повернути економіці темпи розвитку та мінімізувати наслідки спаду.

Під час кризи на Заході економіка була зруйнована, побудована на зростанні стандартів особистого споживання. У менш розвинених країнах, до яких можна віднести й Україну, популістські обіцянки політиків завтра жити краще, ніж сьогодні, за допомогою яких вони перемагають на виборах, призвели, по суті, до того ж, що і на Заході — проїданню того, що було створено раніше або буде зроблено лише нащадками. І тепер за це так само доводитися платити.

— Необгрунтоване збільшення бюджетного дефіциту, накопичення державного боргу — також є руйнівними, як і авантюрна фондова гра, — заявив на форумі голова російського уряду Володимир Путін.

Криза змушує називати речі своїми іменами й відмовитися від голих обіцянок.

І ще. Незважаючи на кризу в США, долар, схоже, залишається основною світовою валютою. Хоч ряд делегацій виступили за те, щоб закликати США й інші держави зважати на інтереси країн, які використовують кошик світових валют як резервні гроші. Тому запитання: як і в чому зберігати активи, залишається одним із основних не лише для окремої людини, а й для цілих держав.