Бюджетна арифметика: місія нездійснима?

Президент України Віктор Ющенко вимагає від уряду невідкладно визначити та оприлюднити чіткі часові рамки підготовки проекту державного бюджету на 2009 рік.

Як повідомляє прес-служба глави держави, про це йдеться в листі Президента України до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Віктор Ющенко висловлює стурбованість ситуацією, що склалася з формуванням державного бюджету України на 2009 рік. У листі він наголошує, що до початку нового бюджетного року залишилось півтора місяці, а країна не має на наступний рік чітко визначених орієнтирів соціально-економічного розвитку та параметрів бюджетної політики, які б відповідали реаліям сьогодення.

Президент підкреслює, що не дивлячись на те, що вже минуло два тижні, як внесений до Верховної Ради України проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» повернуто уряду на доопрацювання, суспільство до цього часу залишається непоінформованим про плани Кабінету Міністрів України щодо організації роботи над новим законопроектом.

У зв’язку з тим, що проходження бюджетного процесу вже вийшло за межі встановлених Бюджетним кодексом України термінів, Ющенко вважає, що уряд має невідкладно визначити та оприлюднити чіткі часові рамки підготовки бюджету на наступний рік. При цьому глава держави просить у тижневий термін розробити та надати основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2009 рік, а також, виходячи з цього, основні параметри зведеного та державного бюджетів.

Чи здійсненна місія?

Про це «День» запитав у експертів... А також, якою, на їхню думку, повинна бути бюджетна арифметика на наступний рік, які шанси її реалізації в бюджеті-2009, і чи буде цей бюджет взагалі прийнятий до Нового року.

Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ, керівник групи радників голови НБУ:

— У цьому році не приймуть бюджет. Тому що робити бюджет такого рівня змін, яких вимагає Президент, це не млинці пекти. Тому я не вважаю, що до кінця року буде бюджет. Проте до кінця року ми маємо дати конструкцію бюджету з тими змінами, які вже давно очікувані.

Новий бюджет має стати бездефіцитним, або умовно бездефіцитним. Але краще мати бездефіцитний бюджет. У ньому треба встановити таке співвідношення між поточними видатками й видатками розвитку, яке відповідатиме потребам інвестиційного пожвавлення. Бо одна з причин тої ситуації, яку ми маємо на сьогодні — що в нас існуючий бюджет переспожитий і недоінвестований. Тобто співвідношення інвестицій і споживання в цьому бюджеті, який діє, таке, що стимулює й інфляцію, й уповільнення економічного зростання. Тому в наступному бюджеті треба змінити цю пропорцію. Треба посилити інвестиційний акцент. Якщо вже є стабілізаційний фонд, то нехай там під контролем парламенту будуть концентруватися ресурси від приватизації, від запозичень, які можна використати суто на ідеї розвитку. Стабілізаційний фонд — це друга версія ідеї фонду розвитку, про який дуже часто згадували, говорячи, що в нас бюджет не розвитку, а проїдання. Тому така ідея, можливо, має бути реалізованою, але ж стабілізаційний фонд треба думати, чим наповнити.

У цьому бюджеті має бути встановлене реалістичне співвідношення між темпами підвищення зарплат, пенсій тощо й темпами зростання продуктивності праці. Тобто зарплати мають зростати настільки, наскільки зростає економіка.

Має бути зменшена питома вага видатків по відношенню до ВВП, тому що проблема не стільки в дефіцитності бюджету, скільки в тому, що питома вага видатків — за 42%. У тій версії бюджету на 2009 рік, яку уряд відкликає, там питома вага видатків бюджету до ВВП навіть 43%, наскільки мені відомо. Це багато! Тому треба зменшити питому вагу видатків до ВВП.

Звичайно, макроконструкція бюджету має бути переглянута. Треба зменшити амбіції щодо динаміки економічного зростання. І треба дуже серйозно прорахувати наші претензії на уповільнення інфляції... Треба ще раз подумати, чи є можливості, й які вони, аби витягнути таку інфляцію. Якщо таких можливостей немає, то треба ставити більш реалістичне завдання.

Олег УСТЕНКО, заступник виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера:

— Очевидно, що в умовах фінансової кризи говорити про дефіцитний бюджет — просто ненормально. За умов фінансової кризи він має бути бездефіцитним. Отже, ні про які додаткові соціальні виплати протягом 2009 року говорити не можна. У документі потрібно закладати програми на захист найбідніших верств населення. Стосовно кредитування національного виробника, то не можна забувати, що таким адміністративними заходами захистити його у коротко- та довгостроковій перспективі не вдасться. Для цього слід застосовувати ринкові механізми. Що реально може зробити держава, так це зменшити податковий тягар на них. Але тут палиця у двох кінцях: з одного боку, ми хочемо бездефіцитного бюджету, а з іншого — зменшити податкове навантаження. Потрібно робити вибір. Ще варто допомагати бізнесу і з іншої сторони: в питаннях отримання ліцензій, відкриття та закриття бізнесу, прискорити швидкість виконання процедур щодо банкрутства підприємств.

Ярослав ЖАЛІЛО, президент Центру антикризових досліджень:

— Бюджет потрібно перераховувати, виходячи з нового значення макропоказників (інфляції, зростання ВВП, експорту, імпорту, торговельного сальдо та іншого), бо сьогодні очевидно: інфляція буде вищою. Навіть у меморандумі з МВФ зазначається 17% інфляції замість 9,5%, які подані в існуючому проекті на 2009 рік. Зміниться, відповідно, й дохідно-видаткова частина бюджету.

Далі потрібно говорити про раціональне використання бюджетних грошей. Я прибічник того, щоб бюджет 2009 року був націлений на розв’язання задач розвитку: інвестування в інфраструктурні проекти, навіть у житлове будівництво, в енергозбереження. Так стимулюється економічна активність і забезпечуються робочі місця для людей.

Разом із бюджетом слід корегувати і фіскальну політику. Потрібно запроваджувати пропорційне оподаткування (чим більше отримуєш — тим більше платиш). Ввести нарешті податок на нерухомість для місцевих бюджетів, але з соціальними орієнтирами, щоб він не вдарив по людях, які мають просто житло, а не пент-хаузи.

Загалом, активізаційна політика держави полягає у тому, щоб із рухом економіки вниз бюджетні видатки зростали. Коли ж економіка йде вгору, то бюджет звужується і може бути навіть профіцитним.