Рецепт правильного прочитання «Дня»,

Газета «День» має особливі стосунки зі своїми читачами. Та й читачі у газети особливі. Вони не просто читають статті, не просто осмислюють тексти, вони реагують: критикують, хвалять, співпереживають... І колектив редакції завжди відчуває та цінує таку віддачу. З відгуків читачів у «Дні» склалася ціла рубрика «Резонанс», що є своєрідним проявом зворотного зв’язку — моменту, якого часто так не вистачає сучасній журналістиці.

Серед читацької аудиторії «Дня» є людина, яку в редакції вже давно сприймають як колегу. Сергій Глущенко із Запоріжжя не пропускає жодного номера газети, будь-який цікавий матеріал має для нього свій резонанс. За словами самого Сергія, з «Днем» він познайомився близько п’яти років тому, саме тоді, коли в нього, за невипадковим збігом обставин, прокинулось бажання до написання статей: «Ось тоді мені й потрапила до рук наша чудова газета «День» — закохався в неї повністю й остаточно». З тих пір майстер колісно-роликового цеху вагонного депо «Запоріжжя 1» із двадцятирічним стажем став постійним дописувачем «Дня», уважним до кожного матеріалу газети. Сергій Глущенко має свій рецепт «правильного» прочитання «Дня»: він прискіпливо читає все, але завжди з нетерпінням чекає на матеріали своїх улюблених авторів — Надії Тисячної, Наталі Малімон та Наталії Ромашової. Саму газету переглядає ще до того, як вона з’являється в газетних кіосках, — її інтернет-версію, і непокоїться через те, що в центральних та східних областях «День» не завжди своєчасно доставляють до читачів.

У рефлексіях Сергія Глущенка, які він надсилає до редакції, багато філософсько-практичного змісту, який здатна вкласти людина, що не просто пропускає через себе інформацію, а творить з неї свої смисли — часом зрозумілі всім, але ніким не виказані, часом — не усвідомлені оточуючими... Ось так і виникла ідея авторської рубрики Сергія Глущенка «Смисли», яку ми сьогодні вперше представляємо на розсуд читачів.

ВИПУСКНИЙ-2008

Сальмонельоз уклав на лікарняні ліжка понад два десятки вчителів, випускників та їхніх батьків у Кіровському районі Запорізької області. Вступ у самостійне життя вони відзначили так, що це надовго запам’ятається... Та й що тут скажеш — відзначаємо ми зараз абсолютно все й подовгу, але хіба завжди потрібним чином? Картинка з натури: двоє найсимпатичніших дівчат у прекрасних бальних сукнях, зі стрічками через плечі та квітами і...з пляшками горілки й пива в прекрасних ручках. Куди це вони вирушили і хто їм сказав, що саме так потрібно святкувати закінчення школи?

РОЛІ

У житті своєму ми граємо незліченну кількість ролей. І в кожній із них ми говоримо чужою мовою. Коли ж і де ми говоримо мовою СВОЄЮ? «... В останній передсмертній ролі не можна більше прикидатися, потрібно говорити на французькій мові» (Монтень. Essais). Українською також, додам. І, можливо, припинити прикидатися можна й раніше?...

ТРАНСПОРТНА ВІЙНА

Вона вже йде. Хвиля транспортних катастроф захлиснула Україну. Нещодавно в Одесі на Французькому бульварі один із вагонів трамвая зійшов із рейок. Трамвай швидко втратив керування, пасажири билися об все, що тільки можна. Одній жінці зовсім відірвало голову... Невже ж не видно нашим можновладцям, що будь-яка складна техніка (а рухомий склад до неї належить) згодом виходить з ладу, якщо її належним чином не ремонтувати. І якщо не оновлювати певний відсоток парку вагонів. Або вони вважають, що те, що їздить (поки що) нашими вулицями, — вічне???

Зрозуміло, що трамваями (автобусами, тролейбусами, маршрутками) ні вони самі, ні члени їхніх сімей давно вже не їздять. А шкода — ось би послухати, що б вони сказали після таких поїздок!

ВСЕ — ПО 10

Бідність, жахлива бідність нашого населення — причина того, що у величезній кількості нині з’явилися скрізь магазинчики «Все по 10 гривень». Краса, якість? Які там краса та якість, але... ось незламна потреба наших людей хоч щось купувати тут задовольняється. А ось чи цілком?

СЛОВА-ПАРАЗИТИ

Російськими словами «типа», «прикинь», «западло» тощо вдосталь нині оперує наша молодь. Чи є такі самі слова в мові українській? Навряд чи... Бур’яни завжди легко ростуть у місцях покинутих і пустинних. Мови — адже це як великі шляхи між цивілізаціями. Час і місце їх змінюється, змінюються й шляхи, що їх з’єднують. І вони цінні не за важливістю своєю, заздалегідь вигаданою, а все-таки за своїм культурним використанням!

ДЕШЕВШЕ, НІЖ ВОДА

Один літр газованої води коштує не менше двох гривень. Молоко ж, що закупається в селян, коштує всього лише (для них)... 90 копійок! А за яку ціну це саме молоко (після переробки) продають у наших магазинах? Правильно — понад п’ять гривень за той же літр. Невже ж вигодувати корову нині — менш трудомісткий процес, ніж пропастеризувати її молоко й наситити вітамінами??? Все, звісно, можна зрозуміти й оцінити, але колись і совість, нарешті, потрібно мати...