Дівочі ігри

На декілька годин галерея перетворилася на фантазійний ляльковий будинок. На гламурну тусовку молодої художниці Олександри Жумайло-Дмитровскої приїхали мукли — дівчата-ляльки, вигадані московською сценаристкою та художницею Поліною Волошиною. Як розповів «Дню» куратор проекту Олексій Титаренко, «задумана автором спочатку в образі Музи для людей творчих, мукла сьогодні стала не тільки модним брендом та оригінальним подарунком, але й реальним явищем, яке втручається в наше життя, яке перекроює його під себе»...

Дивацтва — вони завжди приваблюють, хоч іноді можуть лякати, а іноді, зіштовхуючи таку знайому реальність із неймовірною фантазією, стають частиною життя. Згідно з вигаданою легендою, десь далеко є закритий коледж «Мілвер-Оукс», у якому навчаються дівчатка з багатих сімей, покинуті своїми батьками. Кожна дівчинка — лялька. У кожної свій характер, своя історія, яка не розкриває, а лише натякає, на свій «скелет у шафі» з легким присмаком недозволеності, у кожної — свої мрії. Дивна суміш сюрреалізму та готики... Вони існують неначе в двох світах одночасно, й важко зрозуміти, де закінчується казка та починається реальне життя. Мукли, з їхнiми близькими та зрозумілими історіями, не що інше, як відображення сучасних підлітків, у якому проглядаються зовсім не казкові проблеми. У них є протест, такий властивий дітям. Реальні, живі дівчата, прагнуть бути схожими на них, таких інтелектуальних, незалежних, модних, скандально- неординарних та очманілих...

Конфлікт між світом мрії та вульгарністю реальності, між тим, що має бути й тим, що є. Саме це вдало підкреслили організатори виставки, представляючи її таким оригінальним чином. Художниця, «що заблукала» серед мукл, зовсім несхожа на «клубних» лялькових дівчаток, будує фантазійні світи з витонченістю справжньої аристократки. Маленька принцеса-ідеалістка зі своїми казковими єдинорогами та чарівним світом мрій, куди повністю провалюється реальність, і для якої святими залишаються дві головні людські цінності — любов та вдячність.