Шукачі скарбів

У другому кварталі Державна податкова адміністрація планує відмовитись від перевірок малих підприємств. Курс взято на великі й середні. І це зрозуміло, адже таким чином може зрости ефективність перевірок, яка обчислюється зазвичай додатковими мільйонами, що надійшли до держбюджету. «Суб’єктів господарювання з об’ємом валових доходів більше 30 мільйонів гривень у країні 3,5%, але вони формують більше 80% валового доходу. Тобто скільки ми б не ходили по малому бізнесу, звичайно він не стане бюджетоутворюючим. Але і з великих підприємств потрібно відібрати тих, хто не платить», — говорить заступник голови ДПА Наталія Рубан. До списку першочергових відвідин потрапили 5755 підприємств, які ретельно відібрали за «новою ризикоорієнтованою системою платників податків».

Середньогалузева податкова віддача (сума податків, яку підприємство в середньому сплачує у конкретній галузі), рівномірне зростання валових доходів та податкових видатків, збиткова діяльність — лише три з сімнадцяти затверджених податківцями критеріїв для відбору претендентів. «Сукупність декількох таких ризиків є підставою для включення до нашого плану перевірок», — говорить Рубан. Остаточний перелік ризикових критеріїв затвердять урядовою постановою.

Однак фінансову привабливість ставки на перевірки великого та середнього бізнесу вже підтвердили результати перевірок у першому кварталі, які базувалися на вищевикладеному підході. Як наслідок, підприємства роздрібної та оптової торгівлі зобов’язали додатково перерахувати до держказни 1,6 мільярди гривень. «Далі у нас на черзі підприємства машинобудування і харчової промисловості», — попереджає Рубан.

Податківці обіцяють: в поле зору потраплять і підприємства гірничо-металургійного комплексу, які нерідко використовують схеми мінімізації. Перша спроба виявити мінімізаторів у Дніпропетровській області виявилася вдалою. «Наші співробітники проконтролювали вихід з підприємства вагонів із залізняком. Записали їхні номери і прослідкували маршрут руху. Через чотири години ці вагони вже були на металургійному комбінаті, а за документами за цей час руда, яка знаходилася у вагонах, пройшла через шість або сім ланцюжків посередників, що призвело до збільшення ціни в 4—5 разів», — пояснила вона і додала, що гірничо-збагачувальному комбінату в зв’язку з цим було донараховано 118 мільйонів гривень податкових платежів.

— Від податкових ініціатив підприємці не в захваті, бо на практиці це означає збільшення податкового навантаження, — говорить президент Союзу податкових консультантів Леонід Рубаненко. «Я не вірю, що можна робити якісь розмежування серед підриємств у галузях. Ми це вже проходили і бізнес цього не сприйняв. Подібний намір хотів реалізувати ще Микола Азаров через систему зелених та апельсинових коридорів... Такі рішення незаконні і вони не вирішують питання бізнесу та надходження до бюджету».

ДО РЕЧІ

Разом з Податковим кодексом Україні необхідно прийняти закон про єдиний соціальний внесок, який забезпечив би поступовий перерозподіл навантаження по соціальним внескам між роботодавцями та найманими працівниками. Про це заявив перший віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців Сергій Прохоров.

За його словами, без прийняття закону про єдиний соціальний внесок говорити, що Податковий кодекс знизить навантаження і спростить систему адміністрування податків та платежів, недоцільно. «Ефект від прийняття Податкового кодексу буде практично малопомітним для виробників, — говорить Сергій Прохоров. — Не зрушиться з місця найболючіше питання — зниження навантаження на фонд оплати праці. Адже сьогоднішні 40% нарахувань — головна причина тінізації заробітної плати».

Перший віце-президент також зазначив, що різкого зниження соціального навантаження після прийняття Податкового кодексу чекати не слід. «На бюджет накладено занадто великі соціальні зобов’язання, щоб знижувати податки. У Пенсійному фонді просто не буде грошей, — говорить він. — Поступовий перерозподіл навантаження між найманими працівниками і роботодавцями — єдиний можливий вихід із ситуації».

Сергій Прохоров вважає, що переформатування адміністрування податків — справа кількох років. «На даному етапі потрібно принаймні спростити адміністрування — не подавати звітність у чотири різні фонди, а сконцентрувати платежі і подачу звітності в одному місці, — підкреслив він. — Це дозволить уникнути нонсенсу, коли держава витрачає на утримання цих фондів значні кошти, які у підсумку стягує з платників податків».