Пріоритети сусіда

Останні 14 років геополітичний пріоритет білоруської влади зводився до одного: Союз із Росією — це добре, членство в Євросоюзі — це погано. Однак союзну державу так і не створено і з ЄС стосунки залишаються поганими. Тим часом незалежне експертне співтовариство Білорусі має свою думку щодо того, як слід розвиватися республіці і які вибирати геополітичні пріоритети. Що й підтвердили відповіді деяких експертів і представників білоруської інтелігенції на три питання.

1. Що ви думаєте про теперішній стан справ у Союзній державі Білорусі і Росії? Чи може вона в якійсь перспективі перерости на щось більше?

2. Якою вам представляється інтеграція Білорусі до Європейського Союзу, і наскільки це можливе взагалі? Що для цього зі свого боку повинна зробити Європа?

3. Як ви ставитеся до того, що Україна хоче вступити до НАТО? Чи бачите ви від цього кроку користь своїй країні і Росії, зокрема, громадянського суспільства в РБ і РФ?

Володимир КОЛАС , директор Білоруського гуманітарного ліцею, голова Ради білоруської інтелігенції:

1. Поки що «Союзна держава» виглядає продовженням старої політики подвійних стандартів, коли під прикриттям гасел про «історичне братерство», «рівноправну і взаємовигідну співпрацю» обидві сторони мають абсолютно інші цілі, вельми далекі від гасел, які декларуються і моралі взагалі. Що стосується білоруського керівництва, то тут узагалі нема чого сказати. Виторгувати економічні подачки в обмін на здачу державності, знищувати власну мову, перекреслювати свою історію — це вже за межею не лише моралі, але й здорового глузду. Це — трагічний період у історії білорусів, і брати-росіяни поводяться в цей період далеко не по-братньому.

2. Процедура вступу до Євросоюзу прописана чітко, і Білорусь піде цим шляхом, як тільки її народ поверне собі можливість жити своїм розумом. Що стосується Європи, та й усього цивілізованого світу, то вони повинні твердо відстоювати демократичні стандарти (чесні вибори, свобода слова і преси, незалежний суд), а також допомагати російському керівництву позбуватися імперських ковтальних рефлексів.

3. Після ще одного «прозріння» колишнього російського керівника («Україна — це не держава») прагнення України до НАТО виглядає ще більш виправдано і логічно. І небезпека від цього кроку загрожує не народам і громадянським суспільствам яких-небудь країн, а режимам, що зневажають вищеназвані демократичні норми.

Віктор ЧЕРНОВ , політолог, експерт Аналітичної групи «Наша думка»:

1. Союзну державу може бути створено лише на російських умовах. Сьогодні Білорусь поставлено перед дуже неприємним вибором. Або вона погоджується на інтеграційний проект, що включає входження російського рубля в грошовий обіг на території РБ і союзний референдум з питання кремлівського проекту Конституційного акту Союзної держави, або вона йде в самостійне «плавання» з міцними візовими кордонами, митницею і енергоносіям за ринковою ціною. Очевидно, що вибір першого варіанта буде рівнозначним відмові від державного суверенітету, на що нинішнє білоруське керівництво навряд чи коли-небудь піде.

2. Білорусь поки що мало використовує можливості інтеграції, які відкрилися в ЄС, оскільки особливості її економічної та політичної моделі призвели до дуже низьких інвестиційних та економічних рейтингів. Великий європейський капітал з різних причин не йде до Білорусі. Доти, доки в політиці білоруського керівництва не намітяться ліберальні тенденції, ставлення ЄС до Мінська залишатиметься прохолодним. Перспективи ж вступу Білорусі до ЄС перебувають у прямій залежності від перспектив демократизації цієї країни, а також від позиції Росії. У той же час Євросоюз повинен постійно і якомога активніше сигналізувати білорусам, що двері для них відчинені, але щоб переступити поріг європейського дому і «поселитися в ньому навіки», потрібно прийняти певні правила, за якими прагнуть жити всі європейці.

3. НАТО не являє абсолютно ніякої загрози для демократичних країн. Майже 200-річний досвід демократичних трансформацій показує, що демократії з демократіями не воюють. Що ж до Росії та Білорусі, то і з ними затівати війну НАТО не збирається навіть у віддаленій перспективі. У короткостроковій перспективі від вступу України до НАТО можуть виграти скоріше правлячі еліти Росії і Білорусі, ніж їхні громадянські суспільства, на які ще з більшою силою обрушиться державний прес.

Геннадій БУРАВКІН , член Ради білоруської інтелігенції, лауреат Державної премії ім. Я. Купали

1. Не думаю, що Союзна держава переросте в щось більше. Ситуація з нею дуже нагадує всім відому ситуацію з валізою, яку і тяжко нести, і шкода кинути. Адже, якщо відкинути всяку словесну красивість та ідеологічні нашарування, йдеться про створення Радянського Союзу в усіченому варіанті, при якому Білорусь автоматично стає частиною Росії. Природно, що всі, кому дорогий наш суверенітет, з цим погодитися не можуть у принципі. На мій погляд, співпрацювати і товаришувати з росіянами можна і потрібно, але лише в форматі незалежних рівноправних держав.

2. Наше положення на мапі світу, історична даність, білоруський менталітет — все це має посувати до того, щоб ми стали частиною європейської цивілізації. Але при цьому Європа має чітко розуміти теперішню своєрідну політичну, економічну, та й психологічну ситуацію в Білорусі. Це говорить не про те, що в нас «особливий, білоруський шлях розвитку» — розвиватися ми будемо за загальноприйнятими законами. Але європейським структурам потрібно брати до уваги той факт, що ми перебуваємо лише на початку «європейського шляху».

3. Вступати або не вступати до НАТО — вирішує український народ. І якщо він бачить у цьому гарантії безпеки своєї країни, власного подальшого розвитку, то українцям можна побажати тільки успіхів у цій справі. У будь-якому випадку, я не бачу в Україні, яка прилучилася до НАТО, загрози ні для Білорусі, ні для Росії.

Юрій БАРАНЧИК , кандидат філософських наук, керівник інтернет-проекту «Империя.by», колишній директор інформаційно- аналітичного центру НДІ теорії і практики державного управління Академії управління при президентові РБ

1.Зараз проект Союзної держави заморожено. Сторони перейшли від стратегічного партнерства до жорсткого торгу за кожну позицію. «Перерости в щось більше», власне, означає, що сторони повернуться до продовження союзного проекту. Це можливо лише внаслідок усвідомлення білоруським керівництвом повної тупиковості вибраного варіанту розвитку Білорусі, який можна назвати «Брестська фортеця». Поновлення союзного проекту можливе лише в тому випадку, якщо між партнерами буде повна довіра, розуміння цілей один одного та узгодженість у виборі методів і термінів їх досягнення.

2. Мені не здається можливим вступ Білорусі до Євросоюзу, оскільки ця ідея не відповідає національно-державним інтересам білоруського народу, не користується популярністю в громадян країни, а ті, хто ратує за цю ідею — політичні маргінали за визначенням.

3. Ніякої користі від вступу України до блоку НАТО ні для Білорусі, ні для Росії не бачу.

Андрій ФЕДОРОВ , незалежний експерт у галузі міжнародних стосунків і безпеки

1. Зараз будівництво «Союзної держави» в інституційній сфері практично заморожене. Принциповими пунктами розбіжностей є конституційний акт і запровадження єдиної валюти (тобто російського рубля). Росія, посилаючись на свою колосальну перевагу в географічних параметрах і економічному потенціалі, фактично пропонує партнеру зайняти підлегле становище. Офіційний же Мінськ наполягає на повній рівності. Досягнути згоди буде вкрай складно. Не виключено, що, використовуючи величезну енергетичну залежність Білорусі, Москва спробує посісти домінуюче положення в білоруській економіці з подальшим посиленням політичного тиску.

2. На даний момент навряд чи можна передбачити, що Білорусь знайде власний шлях до ЄС, відмінний від того, який пройшли країни, які нещодавно приєдналися до Євросоюзу. Теоретично у вступі нічого неможливого немає, проте навіть у разі цілеспрямованого руху в даному напрямку, чого поки що й близько не відбувається, для цього буде потрібен вельми тривалий період — не менше 15—20 років. До числа найважливiших дій з боку Брюсселя я б відніс офіційну заяву вищого керівництва ЄС, що при виконанні всіх встановлених вимог наша країна неодмінно стане членом Євросоюзу, пом’якшення в усіх аспектах візового режиму, а також посилення підтримки громадянського суспільства і незалежних ЗМІ в Білорусі.

3. Особисто я ставлюся до цього абсолютно позитивно, але що стосується користі для нашої країни, то, на жаль, в доступному для огляду майбутньому про це говорити не випадає. Навпаки, в такій ситуації Росія прагнутиме якомога глибше втягнути свого єдиного союзника на західному напрямку до своєї зовнішньополітичної орбіти, тим самим ще більше ставлячи під загрозу наш суверенітет. Найкращим же варіантом для нас стали б максимально великі успіхи всіх наших сусідів, і в першу чергу, України, в усіх сферах. І, передусім, у економіці.

Сергій НИКОЛЮК , член групи соціологів професора Олега Манаєва, політолог

1. Після приходу до влади Путіна на політичних амбіціях Лукашенка, який до цього всерйоз подумував про «російський престол», було поставлено жирний хрест. Але до цього часу внутрішні можливості «білоруської моделі розвитку» було вичерпано. Збереження дотаційного режиму — основна умова продовження влади Олександра Лукашенка. Поставки нафти і газу до Білорусі тривають практично за внутрішньоросійськими цінами. Скоріше за все, рівень інтеграції найближчим часом не зміниться. Росія зацікавлена в стабільній Білорусі, тому ніяких активних кроків щодо її поглинання не робитиме.

2. При нинішньому режимі зближення Білорусі і ЄС неможливе. У перспективі проглядається лише погіршення стосунків. Про це говорить сама структура білоруського суспільства, розколотого приблизно в співвідношенні 3 до 7. Меншу частину становлять люди, які володіють особистісними ресурсами (молоді, освічені, які проживають у великих містах). Вони налаштовані продемократично і виступають за європейський вибір. Але велику частину білоруського суспільства становить «людина радянська», яка внаслідок відсутності особистісних ресурсів потребує «сильної» держави. Дана структура білоруського суспільства за роки незалежності практично не зазнала змін.

3. Активне прагнення Президента Віктора Ющенка до НАТО приносить скоріше більше мінусів, аніж плюсів для розвитку демократичного процесу в Білорусі, оскільки надає Лукашенкові додаткові козирі в торзі з Росією. Тема НАТО навіть не ставиться білоруською опозицією у внутрішньополітичних дискусіях з огляду на непопулярність даної теми в суспільстві. Число тих, хто висловлюється за вступ Білорусі до НАТО, за даними незалежних соціологів, не перевищує 18%.