Крихкий шанс

Візит американського президента Джорджа Буша до України має подвійне значення. З одного боку, як і очікувалося, його зупинка в Києві напередодні Бухарестського саміту НАТО стала сигналом союзникам, що США як провідна країна Північноатлантичного альянсу рішуче налаштовани на підтримку євроатлантичних прагнень України. З іншого боку, цей візит дав поштовх розвитку двосторонніх відносин між обома країнами. І те, і друге є свідченням того, що США виконують взяті зобов’язання. Як зізнався сам Буш на спільній прес-конференції з главою української держави Віктором Ющенком, його «зупинка тут повинна бути дуже ясним сигналом, що я виконую те, що я кажу». Під час прес- конференції американський лідер декілька разів наголошував на тому, що Україна та Грузія повинні отримати План дій щодо членства в НАТО. «Я буду наполегливо працювати для того, щоб запевнити, що Україна та Грузія одержать ПДЧ. Я думаю, що це в наших інтересах, як членів НАТО, так і України та Грузії. Це допоможе безпеці й свободі в цьому регіоні й у всьому світі», — зазначив глава Білого дому.

Слід зазначити, що Джордж Буш декілька разів звертався до українців українською мовою. До почесної варти Президента України він звернувся зі словами «Вітаю, воїни», а до журналістів — зі словами: «Добрий день». Американський президент також сказав, що він дуже радий бути тут разом зі своєю дружиною і гордий від того, що «сидить біля лідера, який має рішучість і багато відваги». Буш віддав належне рішучості України та її відданості демократії. «У вас тричі було проведено вибори з часу помаранчевої революції, ви рішуче відкриваєте свої ринки і заслужили на право стати членами СОТ. Ви йдете шляхом реформ, і ми вас будемо підтримувати в цьому, ми діятимемо разом, щоб викорінювати корупцію, зміцнювати громадянське суспільство. Ми також поширюємо наше партнерство через договір про торгівлю та інвестиції. Так що, пане Президенте, ми маємо глибокі й важливі стосунки. Хочу вам подякувати за нашу дружбу, за те, що ви робите на підтримку свободи. Я маю надію співпрацювати з вами далі й хочу запевнити, що наша дружба триватиме довго», — наголосив американський лідер.

Торкаючись теми НАТО, яка зайняла багато часу на переговорах двох президентів, Буш сказав, що Україна прийняла відважне рішення, подавши заявку на зміцнення свого співробітництва з НАТО через План щодо набуття членства.

Американський президент наголосив, що Росія не матиме права вето на рішення НАТО щодо надання Україні та Грузії ПДЧ. «Не можна накладати вето на те, що відбувається в Бухаресті», — сказав він, додавши при цьому, що не хоче передбачувати, який буде результат саміту НАТО. Буш також розповів журналістам, що до цього він розмовляв з російським президентом і сказав йому: «Я їду в Бухарест і хочу там досягти ПДЧ для України і Грузії, і ти не повинен цього побоюватися. НАТО — це мирна організація, НАТО — це організація, яка допомагає демократіям. І це добре — мати в якості сусідів демократичні держави».

Зі свого боку, український Президент наголосив, що приєднання України до ПДЧ не є політикою проти когось. «У даному випадку ми дбаємо за свої національні інтереси. Дивлячись на нашу історію, можна зробити легкий висновок, що тільки система колективної відповідальності, колективної безпеки, міжнародних гарантій політичного суверенітету і територіальної цілісності є повною відповіддю на питання вічної України.

І я переконаний, що для українського діяча, який дбає про стабільне майбутнє України, тема приєднання до ПДЧ — це якісна відповідь на ключові, базові, фундаментальні національні інтереси. По-друге, я не хотів би, щоби ті дебати, які сьогодні точаться у Європі та світі відносно перспективи України приєднатися до ПДЧ або вступити до НАТО, формували якусь нову завісу», — сказав Ющенко. Він також висловив застереження стосовно можливості заміни фундаментального принципу роботи Альянсу — політики відкритих дверей — на право вето країною, яка навіть не є членом Альянсу. Водночас Ющенко висловив сподівання, що Україні вдасться за останні дні схилити на свій бік ті держави, які мають ще можливість більш детального визначення по цій темі.

Торкаючись двосторонніх відносин iз США, український Президент зазначив, що для України важливe підписання дорожньої карти, яка на два роки визначатиме прикладний план дій. За його словами, цей документ визначає пріоритети українсько-американських відносин у всіх сферах, починаючи від політичного діалогу, космосу, ядерної політики і закінчуючи екологічною безпекою.

Президент вважає цілком природнім те, що в українському суспільстві є частина політичних сил, які не приймають це. «Цілком природнім є те, що сьогодні декілька сотень чоловік з червоними прапорами стоять на Майдані. З прапорами, під якими був створений український Голодомор, українські репресії... Я сподіваюсь, що, можливо, колись і в Україні появиться українська компартія, яка буде стояти під прапорами нації», — додав Ющенко.

Він висловив переконання, що українська нація прийме позитивне рішення в референдумі про НАТО, який, безумовно, буде проведено. Він зокрема, наголосив, що за останні три роки рівень підтримки українцями вступу до НАТО збільшився до 40 відсотків. І це при тому, що робота з інформування населення про НАТО ще не починалась.

Ющенко також вважає, що підписана торговельна та інвестиційна угода означає початок створення зони вільної торгівлі між нашими країнами. На його думку, не менш важливою є угода про дослідження і використання космічного простору в мирних цілях, яка відкриває нову перспективу в американсько-українських відносинах. Наступні дні покажуть, чи були виправданими сподівання України і чи буде достатньо зусиль такого могутнього партнера як США, щоб Україна здобула бажане ПДЧ у Бухаресті. Що думають з цього приводу українські експерти і як вони оцінюють візит американського президента? Читайте в коментарях.

КОМЕНТАРІ

Євген КАМІНСЬКИЙ , завідувач відділом Інституту світової економіки та міжнародних відносин, Київ:

— Перше і головне значення цього візиту полягає в тому, що Буш підтвердив, що головним чинником уваги до України є російський фактор. Якби не було загострення відносин між Україною і Росією та Сполученими Штатами і Росією, він би сюди не приїхав. У черговий раз знайшли б підстави для того, щоб перенести цей візит. Тобто сьогодні, вочевидь, якщо додати позицію Саркозі, який хоче вернути Францію повномасштабним членом до НАТО і зробити Європу не менш войовничою, ніж сьогодні є Сполучені Штати Америки, нагнітається нова холодна війна. Заяви Лаврова і московського мера Лужкова у зв’язку з цим візитом і тим, що відбудеться в Бухаресті, свідчить про те, що холодна війна нагнітається з двох сторін. Президент організації «Ворлдвотч» сказав таку фразу: якщо хтось хоче врятуватися, то лише один засіб для цього — тотальна війна. Мені здається, що сьогодні цей принцип починає спрацьовувати з боку великих держав і все веде до цього.

Що стосується візиту Буша, то мені дуже симпатично, що цього разу велика увага приділяється економічним проблемам. Це, вочевидь, перша реальна спроба президента США підтримати ідеологію Джона Маккейна, як головного кандидата від Республіканської партії, який розглядає Україну дуже важливим чинником російсько-американських відносин. Тому, мені здається, що інвестиційний і економічний наголос у відносинах є важливим, насамперед, з погляду перспективи становлення України реальним партнером Сполучених Штатів Америки у випадку перемоги Джона Маккейна.

Що стосується того, чи вдасться Бушу переконати Саркозі і Меркель, щоб вони надали ПДЧ Україні. В тій ситуації, яка склалася, і Меркель, і Саркозі, вочевидь, або утримаються, або ж Меркель майже на сто відсотків буде голосувати проти. А що стосується Саркозі, то, виходячи з його подвійних заяв останнього часу. З одного боку, його намагання забезпечити за Францією лідерство і відтворити у якісь формі без Росії Антанту, а з іншого боку, його загравання з Росією є тимчасовим. Чому тимчасовим? Європі треба вирішити ключове питання, закладене в Енергетичній хартії, яке полягає в радикальному зниженні до 2020 року залежності від російського газу і нафти. Я думаю, що це може статися і раніше. Коли Європа, в тому числі і Саркозі, відчують таку перспективу, то Україна для них стане рідною сестрою. А до цього часу вони до нас будуть ставитися тільки через трубу. Часто бувають перебої з поставками російського газу в Європу, але їм байдуже, чи ці перебої спричиняються «Газпромом». Для них головне — інтереси виборців, адже президент і канцлер залишаються політиками і зберігають надію на нове обрання. Поки що робота з виборцями для них як політиків, а не державних керівників, полягає в тому, щоб не дратувати Росію. Тому, швидше за все, ідея про приєднання України та Грузії до ПДЧ буде перенесена на декілька місяців, які будуть потрачені на те, щоб переконати Путіна—Медведєва (я не обмовився) в тому, що Україна зовсім не подавала заявку на членство в НАТО, а всього на всього подали заявку на те, щоб змінити свої збройні сили, поліпшити ситуацію в них, а також одержати ще одну можливість, щоб дати поштовх економічним реформам, стабілізувати наш військово-промисловий комплекс.

Що стосується припливу американських інвестицій. Все залежатиме від того, що діятиметься в нашій країні. Якщо й далі у діях політиків і крупного бізнесу буде домінувати его, то від тих домовленостей, які були підписані в ході цього візиту, нічого не зміниться. Це може статися тоді, коли ми будемо відповідати євроамериканським стандартам суспільного та економічного розвитку.

Юрій ЩЕРБАК , екс-посол України у США, директор Центру глобальних і регіональних досліджень Києво- Могилянської академії:

— Візит, безумовно, запізнілий. Ми, звичайно, не можемо президенту могутньої країни ставити якісь умови та вказувати йому, коли він має приїжджати в ту чи іншу країну. У світі 198 країн, президент США за час свого президентства відвідає 20—30, і ми маємо бути йому вдячні, що він відвідав Україну, і маємо зустрічати його гостинно. Хоча, повторюю, візит запізнілий. Цей візит, звичайно, відбувається в зовсім іншій атмосфері, ніж, скажімо, перший візит Білла Клінтона 1995 року. Я його тоді супроводжував і мушу сказати, що тоді був період певної ейфорії в наших відносинах. Не було ніяких антиамериканських демонстрацій, Клінтон досить вільно пересувався Києвом, без теперішніх заходів безпеки. Той візит взагалі був якимось світлим, відбувався навесні, у травні. Київ чудовий був... Тобто в абсолютно іншій атмосфері відбувався візит.

Втім, теперішній візит Буша є теж дуже успішним. Сама ідея зони вільної торгівлі між Україною і Сполученими Штатами — грандіозна. Це відкриває великі перспективи. Буш піде, прийде інший президент до влади у США, а угода працюватиме. І працюватиме на користь обох націй.

Друге — це угода в космічній галузі. Вона є теж дуже важливою. До того ж, у нас існує програма енергетичної співпраці, яка включає перевірку американських твелів на Південноукраїнській атомній станції. Тобто у нас є дуже багато позитивних речей.

Чи матиме візит Буша-молодшого якісь реальні наслідки в плані приєднання України та Грузії до ПДЧ? Звичайно, нам відома позиція Німеччини та Франції. Я, до речі, можу цілими сторінками зачитувати, як Франція себе по-хамськи поводила в 1918 році. Коли представник Франції не визнавав Української Народної Республіки і поводив себе, як останній імперіаліст. Але позиція Франції і Німеччини нічого не змінить, тому що половина членів НАТО, особливо нові, дуже підтримують Україну і бажають, щоб ми були членами НАТО. І це дуже суттєва підтримка. Я переконаний, що буде висунута формула, яка дасть нам змогу просуватися вперед. Це справа дипломатів, яку формулу знайти. Ніхто ніколи не зможе категорично сказати, мовляв, ми забороняємо рухатися Україні в НАТО. Бо тоді на цьому НАТО закінчиться. Це всі розуміють. НАТО відрізняється своєю відкритістю.

Якщо 4 квітня буде «всенародне свято» Партії регіонів і різних проросійських груп — не вірте і не думайте, що на цьому скінчилася вся дорога України до НАТО. Це неправда, ми просуватимемося далі й станемо членами НАТО. І в цьому плані візит Буша має величезне значення.

Щодо реакції Москви на цей візит та його інформаційного супроводу, я переконаний, що всі російські канали показуватимуть пані Вітренко, хоча я не певен, що пані Вітренко пустять на Красну площу, якщо російські війська буде введено в Афганістан. А такі переговори зараз ідуть. І навряд чи її пустять там виступати проти цього рішення чи проти приїзду Буша. Натомість у нас демократична країна. І ми маємо цим пишатися.

Євген МАРЧУК , міністр оборони України, колишній секретар Ради національної безпеки та оборони України (1999—2003 рр.), колишній прем’єр-міністр України:

— По-перше, дуже добре, що такий візит відбувся. Його можна розглядати як підтвердження високого рівня нашої співпраці зі Сполученими Штатами. З другого боку, цей візит став своєрідним екзаменом для багатьох наших служб, відомств і певною мірою для засобів масової інформації. Що я маю на увазі? Свого часу я був причетний до забезпечення безпеки візитів до України й президента Ніксона, й Буша-старшого, й Клінтона. І не вдаючись у деталі, хочу сказати, що заходи безпеки під час цих візитів були такі самі. Більше того, заходи для забезпечення безпеки під час візиту Ніксона були ще масштабнішими, ніж зараз. Але тоді це не було так помітно. Президенти США завжди охороняються в специфічному, особливому режимі. І так було завжди, й так буде далі. Тим паче після 11 вересня. Не слід забувати, що кілька президентів США було вбито. І те, що сьогодні наші засоби масової інформації вважають ці заходи безпеки безпрецедентними, свідчить лише про те, що Україна просто відстала від великого міжнародного життя. Коли в нас востаннє були канцлер ФРН, прем’єр-міністр Британії, прем’єр Франції? Уже важко згадати.

А що стосується служби охорони, то я вважаю, що вона впоралася із завданням. Уявімо собі, що сталася б якась дурниця (а вони часто в житті трапляються), тоді всі миттєво б забули, які були безпрецедентні заходи, а справедливо ставили б питання: чому не забезпечили. Чимало киян іще пам’ятають, яких заходів безпеки було вжито, коли приїжджав Брежнєв до України. Те, що робиться зараз, — це дитячий садочок порівняно з тим, що робилося тоді. Хоч я не кажу, що це було добре.

Ще один важливий момент. Журналістам слід було б подумати: про що варто говорити в інтересах безпеки, а про що ні. Не в інтересах гласності, а саме в інтересах безпеки. Я особисто в новинах нарахував близько десятка моментів, що не сприяли безпеці.

Чи вплине цей візит Буша на перспективи приєднання України до ПДЧ на саміті в Бухаресті? Хоча Буш і говорив учора не прес-конференції, що переконуватиме Меркель і Саркозі, але, на жаль, дуже мало шансів, що в Бухаресті Україні буде надано режим ПДЧ. Слід визнати, що сама Україна неефективно працювала з Францією й Німеччиною, зважаючи на те, як там активно діє Росія. Думаю, сам факт присутності Путіна на саміті, безумовно, впливатиме на Меркель і Саркозі. Швидше за все, в Бухаресті буде просто підтримано цільовий план, який Україна щорічно підписує.

Ще я б хотів сказати, що президентські, урядові структури та ЗМІ слабо попрацювали над інформаційним забезпеченням, що передувало цьому візиту. Ток-шоу — це чудовий винахід. Але ток-шоу не годиться для серйозних аналітичних розмов. Там важливо, хто кого перекричить. Або, наприклад, на Першому Національному почали випуск новин з репортажу про комуністичний мітинг на Майдані. Показали дідуся зі своїми стереотипами про НАТО, плакат «Буш, геть з України». Хіба з цього треба було починати сюжет про візит Буша? Можна, звісно, показати й Грача, й Вітренко під червоними прапорами, але є ж іще багато інших незаангажованих людей, які мають свою точку зору і які залишилися за кадром. Чому розумних, обдарованих, професійних людей не запрошують на телебачення, а ретранслюють маразми радянських часів про НАТО, які й так усім відомі й уже всім набридли?

А що стосується самого візиту, то, звісно, підписано не так багато документів, як хотілося б. Те, що цей візит відбувся на заході кар’єри Буша й за день до Бухарестського саміту, теж певним чином знизило його результативність. Але, з другого боку, будь-який візит такого рівня є дуже позитивним для України. Як я вже казав на початку, через зацикленість на внутрішніх проблемах Україна декілька років була на голодному пайку. Багато міжнародних гравців втратили до нас інтерес. Сподіватимемося, що такий візит дасть старт активній динаміці України на міжнародній арені.