Власні інтереси — понад усе!
(Коментар до публікації Миколи СІРУКА «Негазовий візит», «День» №32, четвер, 21 лютого 2008)
Чи вдасться Тимошенко поставити свої акценти щодо газових питань? Не вдасться. Зустрічі українського прем’єра Юлії Тимошенко з президентом і прем’єр-міністром Росії пройшли під диктування російської сторони.
«Невипадкові були витоки в інформагентствах із російського уряду про те, що газові питання з Тимошенко ніхто не обговорюватиме. Також заздалегідь в експертному середовищі була дана відповідь на пропозиції в енергетичній сфері, озвучені командою «газової принцеси», — переділ газового ринку в інтересах її спонсорів в обмін на 50% у проекті «Карпатський потік» (Богородчани — Ужгород). Виявилося, що Росії це нецікаво, а запропонувати в обмін на вирішення своїх фінансових завдань всю газотранспортну систему України Тимошенко поки що не готова.
Очевидно, що Юлії Тимошенко не вдалося вирішити головне завдання свого візиту — перехопити у Президента України Віктора Ющенка ініціативу в переговорах щодо газового питання. Їй чітко й недвозначно було вказано, що рамкові домовленості вже досягнуті двома президентами, і ніхто в Росії не збирається розмовляти з українським прем’єром «із чистої сторінки». Так що безкоштовного газу для України, всупереч обіцянкам Тимошенко, не буде (нагадаю, що під час виборів до Верховної Ради на зустрічі з виборцями в Івано- Франківську Юлія Володимирівна заявила, що якби вона зустрілася з Путіним, то Україна взагалі отримувала б газ безкоштовно). Не буде й санкціонованого Росією переділу газового ринку на користь спонсорів і союзників Тимошенко (групи «Індустріальний союз Донбасу», групи Ігоря Бакая і газового трейдера «Ітера»).
Враховуючи специфіку Юлії Володимирівни як політика й особливо її любов додумувати за партнера з переговорів, російський прем’єр Віктор Зубков зробив акцент на тому, що сторони підтвердили обопільну прихильність суворому виконанню домовленостей у газовій сфері президентів двох країн.
Ключовим питанням зустрічей Тимошенко з російським керівництвом стало становище російського бізнесу в Україні. І Володимир Путін, і Віктор Зубков прямим текстом сказали Тимошенко, що в ході масштабного переділу власності в Україні, ініційованого її урядом, не повинні постраждати представники російського бізнесу. Ймовірно, за закритими дверми, були названі й конкретні підприємства, що потерпали після приходу Тимошенко до влади, зокрема, «Луганськтепловіз», відібраний у російських акціонерів.
Однак навряд чи український прем’єр-міністр зупинить свої спроби перехопити фінансові потоки, пов’язані з торгівлею газом. У Тимошенко залишається такий важіль, як вплив на керівника «Нафтогазу України» Олега Дубину, який є ставлеником союзної прем’єру групи «Індустріальний союз Донбасу». Тому досягнення конкретних домовленостей між господарюючими суб’єктами з російської і української сторони може затягнутися.
Також варто зазначити, що підсумки зустрічей Тимошенко в Москві аж ніяк не свідчать, що Москва між нею та Ющенком вибрала Ющенка. Росія чітко витримує лінію відстоювання своїх інтересів. На зустрічі з українським Президентом Володимир Путін висловив свою стурбованість щодо курсу на вступ України в НАТО і реабілітацію пособників фашистів. Тимошенко отримала попередження щодо неприпустимості тиску на російський бізнес.
Однак ніяких однозначних ставок в українській політичній грі Росія робити не збирається. Конкуренція між правлячими в Україні кланами й наявність у них суперечливих позицій щодо цілого спектру питань дозволяє Росії успішно вести переговори з цією країною.
Тимошенко вже двічі робила «Газпрому» подарунки. Уперше — 2005 року, коли ініціювала відмову від прямого договору між «Нафтогазом» і «Газпромом», укладеного 2004 року Юрієм Бойком і Олексієм Міллером. За цим договором Україна протягом п’яти років повинна була отримувати газ за ціною $50 за тисячу кубометрів, однак Тимошенко заявила, що це, виявляється, зрада національним інтересам. Унаслідок переговорів ціна піднялася спочатку до $95, а тепер і до $179,5 за тисячу кубометрів. Другий подарунок від Тимошенко «Газпрому» — це відмова України платити за газ, спожитий у грудні 2007 і січні 2008 року, що спровокував нову газову війну, завершену на зустрічі Путіна та Ющенка. Згідно з новим компромісом, «Газпром» збільшить свою частку на внутрішньому ринку України з 25% до 50%. Однак це аж ніяк не означає, що «Газпром» і Росія відчуватимуть вдячність до Тимошенко. Адже її мотивація в обох випадках зводилася до спроби замкнути на собі й своїх спонсорах фінансові потоки.
