З Ізмайловою по життю
У Колонному залі ім. Лисенка сьогодни відбудеться сольний концерт чудової співачки, солістки Національної опери України Світлани Добронравової, присвячений 25-річчю її творчості.
У програмі вечора прозвучать арії з опер і романси Римського-Корсакова та Шостаковича (композиторів, що стали знаковими в долі Добронравової). У цієї співачки унікальний голос величезного діапазону. Вона може виконувати твори колоратурного та драматичного сопрано, а також репертуар, написаний для меццо-сопрано; володіє надзвичайно тонким нюансуванням, емоційністю, розкриваючи характер кожного музичного матеріалу, що виконується нею. Цим дуже рідкісним «сплавом» володіють дуже небагато вокалістів. Так, сюрпризом для меломанів стане виконання Світланою Альбертовною арії Любашi та Марфи з «Царевої нареченої» Римського-Корсакова, а також партія Катерини Ізмайлової з однойменної опери Шостаковича. До речі, Добронравова брала участь у декількох постановках «Леді Макбет Мценського повіту». У Києві, в середині 60 х, відомий режисер Ірина Молостова поставила другу редакцію опери (у нас вона йшла під назвою «Катерина Ізмайлова». Коли була прем’єра першої версії, був присутній сам композитор і, за його словами, «це краща постановка опери». — Т. П.).
— Я вводилася пізніше, вже у відновлений спектакль, — згадує співачка, — Ірина Олександрівна — режисер цілковито унікальний. Але в роботі була жорсткою. Вона вкладала душу в спектакль і примушувала нас так само ставитися до героїв опери. Стверджувала, якщо ти не розумієш, що ти робиш, те, про що ти співаєш, не переживеш, то і спектакль не вийде. Образ Катерини мені дуже дорогий. Адже ця роль принесла мені успіх не тільки в рідному театрі, але й за рубежем.
Удруге доля подарувала мені зустріч iз цією оперою завдяки «протекції» славетного українського баса Анатолія Кочерги. Саме з його легкої руки я познайомилася з блискучим музикантом і диригентом Мстиславом Ростроповичем, який, на жаль, нещодавно помер. Кочерга дізнався, що маестро мав намір ставити «Леді Макбет Мценського повіту» та порекомендував на головну роль мене. Потім я дізналася, що два роки Ростропович не міг знайти співачку. На прослуховування я поїхала до Лондона. То був відчайдушний для мене період. Я їздила на різні прослуховування, і весь час невдало. А цього разу ні концертної сукні, ні черевиків, навіть нот із собою не взяла. Нервуючи, замість того, щоб назвати диригента Мстислав, я його Святославом Леопольдовичем нарекла. Найцікавіше, що він не чинив опір, відгукуючись на нове ім’я. Коли з’ясувалося, що я приїхала без нот, то дуже здивувався і помітив: «У мене-то ноти є, але не тут, а в Парижі». Що робити? Запропонувала: «Хочете, я заспіваю а капела найважчу арію?» («Я одного разу в віконце побачила». — Т. П.). «Дайте їй фа дієз», — сказав Ростропович. І я почала співати арію як російську пісню. Закінчую, а Мстислав Леопольдович повертається до імпресаріо та каже: «Оформляйте контракт». Тієї хвилини я навіть не розуміла, що витягла свій «зоряний квиток». Це був кінець 1999 року, а в 2000-му ми вже показували в Мадриді прем’єру. Це був міжнародний проект. Мій партнер, який виконував партію Сергія, — англійський співак Крістофер Вентріс. Бориса Тимофійовича співав чех. Хор — із Болгарії, оркестранти — з Іспанії. Ростропович — диригент. Галина Вишневська була педагогом- репетитором постановки... З оперою «Леді Макбет Мценського повіту» ми виступали в багатьох країнах світу.
А третій раз Ізмайлова знову з’явилася в моєму репертуарі завдяки заявці іноземних імпресаріо. Вони запропонували дирекції Національної опери України організувати турне, але попросили привезти оперу «Катерина Ізмайлова» Шостаковича. На гастролях нашу версію глядачі та критики сприйняли чудово, а ось у Києві спектакль ми зіграли лише декілька разів, і його зняли з репертуару. Дуже шкода, що ця постановка зникла з афіші. Адже такі опери, як «Катерина Ізмайлова» є своєрідним екзаменом на професіоналізм, і вони високо піднімають творчу планку колективу...
Сьогодні в рідному театрі не так багато спектаклів, де можна побачити співачку: «Аїда» і «Набукко» Джузеппе Верді, «Пікова дама» Петра Чайковського. Бувають періоди, коли декілька місяців Світлана Добронравова не зайнята в постановках, але вона не скаржиться: виступає з концертами, записується на радіо і ТБ. «Я займаюся улюбленою справою і роблю це не впівсили, а на всю потужність», — каже співачка. — Те, що я в хорошій вокальній формі і мій творчий потенціал ще не повністю розкритий, покаже сольний концерт у філармонії, на який запрошую публіку».
