«Міцна» пляшка
Чому проти того, щоб її розбивати, не лише жебраки, а й виробники напоїв
Cпоживання скляної пляшки в Україні, за даними операторів ринку, приблизно вдвічі більше за обсяги її виробництва. Вторинне використання склотари, яке заощаджує країні енергетичні та мінеральні ресурси, навіть стимулюється державою. Працює в цьому напрямі й соціальна реклама, яка переконує «не розбивати пляшки, а краще віддати тому, хто їх потребує...». Загальновідомо, що порожню склотару збирають і здають на відповідні пункти найзлиденніші з наших громадян — бомжі.
Проте не лише вони отримують зиск від «неагресивних до тари» споживачів... Великі виробники пива і безалкогольних напоїв також зацікавлені в повторній пляшці, оскільки технологія виробництва на пивних і безалкогольних заводах дозволяє її використовувати. Вартість такої пляшки від 0,2 до 0,36 гривні, у той час як виготовлення нової обходиться виробнику близько 0,7 гривні. Такі дані навів генеральний директор АТ «Українська пивна група» Сергій Анпілогов.
Утім, нарощування обсягів виробництва вимагає все більше і більше пляшок. І навіть використання повторної склотари не рятує. «Економічна ситуація в країні поліпшується, обсяги виробництва в галузях, що традиційно вважаються основними споживачами скляної пляшки, ростуть, — повідомив журналістам головний технолог компанії «Акваріус систем менеджмент» Всеволод Погорєлов. — У 2006 році (даних за 2007 рік ще немає) було виготовлено 2,2 мільярда пляшок, що на 13,1% більше, ніж у 2005 році. Для порівняння: зростання виробництва склотари в 2005 році в Західній Європі склало лише 2% і 7% — у Східній Європі».
Погорєлов зазначає, що нам у цьому плані «є, де розігнатися», адже Україна володіє достатнім сировинним потенціалом для виробництва скляної пляшки: «27 родовищ скляного піску з розвіданими запасами в 206,4 мільйона тонн. Із них три мають запаси понад 20 мільйонів тонн. Попит на скляну пляшку в 2005 році був забезпечений значною мірою за рахунок імпорту. Великих вітчизняних виробників склотари це стимулювало нарощувати свої виробничі потужності. На даний момент в Україні діють близько 20 великих виробників склотари. Їхня сукупна частка на ринку становить більше 60%».
На думку експерта, різке збільшення обсягів виробництва пляшки може привести до зростання конкуренції і навіть до виходу з ринку деяких виробників, що не встигли модернізувати виробничі потужності та зробити своє виробництво менш енергоємким чи ефективнішим. До того ж далеко не всі виробники можуть забезпечити пивні заводи тарою належної якості... Зокрема в Україні, як зазначає Погорєлов, проблемою є виробництво пляшки, яка майже не пропускає ультрафіолетові промені.
Чому б у такому разі не перейти на інші види тари, зокрема, пластикові пляшки та металеві банки? Виявляється, не все так просто...
«Враховуючи те, що працюємо на дуже конкурентному ринку, ми просто не можемо дозволити собі обмежуватись якимось одним видом тари... Кожна має свої переваги, за які її й обирає покупець. Наприклад, пиво у пластикових пляшках, зазвичай, коштує дешевше, тому в нього є свої прихильники, які до того ж цінують збільшену ємкість. Утім, на ринку існують певні традиції, наприклад, преміум пиво зазвичай продається в скляних пляшках», — коментує «Дню» фахівець Групи підприємств ВВН в Україні Олена Маркова.
С. Анпілогов зазначає, що попри ріст банкового сегменту, що намітився, «Українська пивна група» поки не планує випускати на ринок пиво в банці, віддаючи перевагу «суперпопулярній» півлітровій скляній пляшці та пластиковій тарі. «В Україні більш 70% пива розливається в традиційну скляну тару, а 25% — у пластикову. Гадаємо, скляні та пластикові пляшки й надалі утримуватимуть свої позиції, принаймні найближчі роки», — переконаний фахівець. Він пов’язує цю тенденцію також із тим, що на відміну від Європи, де пиво у скляних пляшках і металевих банках коштує однаково, в Україні банка істотно дорожча.
