Мілина на молочній річці
Чого потребує українське тваринництво
Виробництво молока в Україні в січні—вересні цього року, за даними Держкомстату, скоротилося на 12,7% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Мінагрополітики дає невтішний прогноз і на підсумки всього року: близько 12,3 мільйона тонн проти 13,27 мільйона тонн торік. У мінусі — мільйон тонн! Однак подальший прогноз сільськогосподарського штабу країни досить оптимістичний: до 2015 року українська молочна ріка має досягти 20 мільйонів тонн (на 62% більше прогнозу на цей рік).
Ці дані озвучив начальник відділу департаменту розвитку ринків тваринництва Віталій Пахолюк під час IV Всеукраїнської конференції (з міжнародною участю) «Молочний світ-2007», спираючись на дані програми розвитку молочного скотарства. Документ передбачає збільшення поголів’я молочних корів, яке сьогодні складає 3,25 мільйона, до 4,4 мільйона. І саме зменшення молочного стада Пахолюк (яка глибина думки!) назвав однією з головних причин зменшення обсягів виробництва молока.
На жаль, не надто заглиблювались у проблеми галузі і представники приватного бізнесу. Говорить голова Індустріальної молочної компанії Олександр Петров: «Є спеціальні програми для розвитку молочного поголів’я, дотації на кожну голову, стимулювання крупнотоварного розвитку». А який наслідок? За словами фахівця, «виробництво молока в Україні залишає бажати кращого, якість молока достатньо низька, обсяги виробництва падають, критичний потенціал молочного поголів’я низький». У чому ж справа? «Україна — країна поки небагата, тому великих інвестицій в агропромисловий комплекс ще немає, тим не менш, міністерство, чиновники, держава приділяють достатньо уваги розвитку молочної галузі», — пояснює Петров. Чи не через цю увагу, а вірніше її якість, i занепадає галузь? Однак Петров упевнений, що «з розвитком, із зростанням економіки держава виділятиме більше грошей на розвиток молочного тваринництва». Невже ж усе залежить лише від державного фінансування? Та й чому саме державний бюджет, а не господарі, власники, повинні турбуватися про поповнення стада? Що їм заважає? Можливо, закупівельна ціна, на зміну якої держава постійно й не завжди адекватно впливає, завдаючи шкоди дрібнотоварним селянським господарствам, які на сьогодні виробляють левову частку молока в країні, але через свою технічну відсталість чим далі — тим більше втрачають конкурентні позиції? Чи є в нашій державі хоч одна програма, яка б підтримувала дрібного виробника не в сенсі його фізичного виживання, а в напрямі зміцнення його конкурентоспроможності? Тим більше, що ми вже майже в СОТ...
Чи не тому президент Світової молочної федерації Джим Бейн відзначив, що «до прогнозів слід ставитися обережно». Аналізуючи світовий ринок молока, він говорив цілком конкретні речі. Зокрема, на його думку, ринок молока «потребує більше землі, більше пасовищ для того, щоб працювати ефективно». Це — світова тенденція, яка не може обминути й Україну. Однак провідний аналітик світового молочного ринку Ерхард Річардс відзначив, що серед світових тенденцій — зменшення цін на молоко в порівнянні з минулим роком. Це він пояснив так: «У фермерів є достатньо коштів для інвестування».
Наші ж фахівці усі досягнення відкладають на майбутнє. Зокрема, Петров прогнозує: «Я думаю, подальшого росту не буде, ціни повинні стабілізуватися, скотитися на 10—15% назад і на цьому рівні ринок буде функціонувати».
Однак Бейн попереджає, що на найближчі п’ять років слід готуватися до нестабільності на цьому ринку: «З багатьох причин пропозиція буде відставати від попиту». «Слід очікувати повільного зниження обсягів виробництва молока, — говорить він і додає: — Кожен рік на 30—40 мільйонів тонн зростатиме попит».
Ця тенденція вже, схоже, розвивається. Хіба не про неї свідчить налагодження «молочних» стосунків між Україною та Росією, яке нарешті зафіксовано цього року. Саме зростання попиту дозволяє Національній асоціації молочників України «Укрмолпром» розраховувати на подальше збільшення кількості українських молокопереробних підприємств, яким дозволено поставляти свою продукцію росіянам. За словами президента асоціації Василя Бондаренка, нещодавно російські спеціалісти завершили інспекцію одинадцяти молочних підприємств України. Якщо результати задовольнять російських експертів, то ці компанії отримають дозвіл на експорт своєї продукції на ринки Російської Федерації. На сьогодні таке право мають лише 12 українських підприємств. І це перш за все свідчить про рівень решти наших молокозаводів, або, можливо, ще більшою мірою — про рівень політичних стосунків між нашими країнами.
Однак перспективи у нашої молочної галузі дійсно є. Нагадаємо, що «сусідам» вже до смаку український твердий сир — цьогорічні обсяги його експорту в Росію, як прогнозують, будуть на рівні 53,8 тисячі тонн проти 40,2 тисячі тонн торік. Наша країна також без сиру не залишиться. За прогнозами «Укрмолпрому», цього року виробництво сирів в Україні збільшиться на 15,2% у порівнянні з минулим роком і досягне 245 тисяч тонн. За словами Бондаренка, середньостатистичний українець має з’їсти цього року близько чотирьох кілограмів сиру. Це дійсно багато чи, навпаки, мало? Судіть самі: у Франції на одну людину припадає 15 кілограмів. Щоправда, у Великій Британії — у три рази менше. Чи не тому, запитують фахівці, там і серцево-судинних захворювань рівно настільки ж більше?
