«Небезпечні ілюзії»

Безпартійний президент РФ Володимир Путін уперше відкрито закликав росіян голосувати на парламентських виборах 2 грудня за лояльну до Кремля партію «Єдина Росія». Путін пояснив свій заклик необхідністю забезпечити спадкоємність його курсу й «не допустити, щоб до влади прийшли ті, хто одного разу вже безуспішно намагався керувати країною». Таким чином він прозоро натякнув на опозицію. Адже в Союзі правих сил (СПС) чимало колишніх чиновників, а один iз них — Борис Нємцов — хоче балотуватися в президенти 2008 року. «Будь ласка, не думайте, що все визначено... Це небезпечна ілюзія», — сказав президент. У зверненні до російського народу Путін заявив, що підсумки виборів до Думи зададуть тон виборам президента Росії, запланованим на 2 березня наступного року. Разом із тим, усупереч припущенням аналітиків, президент ані слова не сказав про своє найближче майбутнє.

«Путін правий, коли говорить, що не все визначено: вони можуть намалювати будь-яку явку й результати, але цим виборам треба надати легітимності», — пояснив заклик президента лідер СПС Микита Білих.

Колишній економічний радник Путіна, а нині науковий співробітник дослідного інституту у Вашингтоні Андрій Ілларіонов назвав передвиборний період масовою кампанією терору та залякування й вважає, що цей режим приречений. «Посилюється ризик силового режиму успадкування влади. Відхід таких режимів часто супроводжується жертвами», — заявив журналістам Ілларіонов, зауваживши, що не чекає потрясінь в економічній сфері.

Тим часом екс-президент СРСР Михайло Горбачов висловився на підтримку курсу президента Путіна й високо оцінив заслуги російського президента. При цьому Горбачов зізнався, що недолюблює «Єдину Росію». На думку колишнього президента СРСР, Путін упередив остаточний розвал країни, почав розв’язувати важливі соціальні та економічні проблеми і зміцнив владу. «Він приніс Росії стабільність. Не кожен зміг би впоратися з тією спадщиною, яку він отримав від Бориса Єльцина», — сказав Горбачов в інтерв’ю Times.

Чому Путін вважає, що не все визначено на парламентських виборах, і яких ілюзій мусять позбутися росіяни? Що означатиме вотум довіри Путіну для самої Росії й відносин Москви з сусідами, Брюсселем і Вашингтоном? Як це може позначитися на демократії та свободі слова в Росії?

КОМЕНТАР

Микола ПЕТРОВ , член Наукової ради Московського центру Карнегі:

— Принциповий момент, який змушує Путіна виступати з досить жорсткими й тривожними заявами, пов’язаний iз тим, що в умовах контрольованих виборів Кремль хоче бути заздалегідь упевненим у результатах виборів. Однак виникає проблема із залученням виборців, які бачать: усе визначено, від них нічого не залежить. У результаті вони втрачають інтерес до виборів. Якби йшлося про прості вибори, то Кремль це цілком влаштовувало б. Зараз вибори — це вотум довіри президентові та його курсу. Тому президент дуже зацікавлений у тому, щоб отримати максимально велику кількість голосів. Він зацікавлений у тому, щоб участь була максимально високою, й тому намагається різними способами залучити на вибори виборців, говорячи про те, що це бій за продовження курсу проти якихось недобрих сил, які можуть з нього звернути. Таким чином, Путін намагається додати інтриги туди, де ніякої інтриги немає в принципі.

Торкаючись ілюзій, російський президент має на увазі, що люди не мусять заспокоюватися. І якщо вони є прихильниками його або «Єдиної Росії», то мають обов’язково прийти й проголосувати. Кремль і регіональні адміністрації роблять усе для того, щоб явка виборців була якнайвищою. Інакше це не працюватиме як плебісцит.

Що стосується заяв Ілларіонова, то вся радикальна опозиція, представлена ним або Каспаровим, швидше за все, є інтелектуалами та затятими критиками режиму, ніж політичними силами. Зважаючи на економічну ситуацію, більшість росіян цілком задоволені життям і не думають про те, щоб міняти курс, бюрократію. У них зростають зарплати, пенсії. І хоч останнім часом з’явилися якісь симптоми економічної кризи, проте загалом електорат цілком задоволений, що не залишає опозиції жодних реальних можливостей на масову підтримку.

Отримавши мандат довіри, Путін виступить з політичним планом, яким чином можна зберегти курс при його відході від влади. Для Путіна дуже важливо отримати особистий мандат і таким чином зняти всі заяви критиків і всередині країни, і за її межами про узурпацію ним влади. Зрозуміло, що він не піде з влади, принаймні відразу й далеко. А яким чином реалізувати схему поступового передання влади — це велике питання. У будь-якому разі для цього Путіну потрібен певний формальний мандат довіри, який він і отримає на цьому голосуванні.

Гадаю, що протягом наступних кiлькох років важко буде чекати якихось позитивних змін у позиції російського керівництва. З тієї простої причини, що Путін зараз не робитиме нічого, що може послабити його імідж активного борця за позиції Росії, який досить жорстко розмовляє з Заходом і проводить таку рішучу політику. А наступний президент, принаймні попервах, буде не достатньо сильним і популярним, аби робити кроки, які можна буде розцінити як відступ або пом’якшення російської позиції.

Наразі ситуація зі свободою слова є доволі сумною. І мені здається, що всі перспективи на майбутнє пов’язані не стільки із зовнішніми чинниками, чи то опозиція Кремлю ззовні, чи то тиск Заходу, скільки з внутрішніми чинниками. Усе залежить від того, як розвиватиметься політична система. Я думаю, що неминучою є серйозна перебудова цієї системи зі зміною влади. Бо система дуже персоніфікована. Вона збудована самим Путіним під Путіна. І будь-яка інша людина неминуче буде змушена перебудовувати її під себе. І під час цієї перебудови можуть статися дуже різні речі. Мені здається, що система сама служитиме головним джерелом внутрішніх для себе потрясінь. Не зовнішні вороги, а внутрішні — неефективність і нездатність адекватно реагувати на ситуацію, є саме тими чинниками, які сприятимуть політичним змінам. Путін збудував систему особисто під себе. І щойно він відійде на будь-яку іншу роль, йому доведеться перебудовувати систему. У нього немає іншого вибору.