Дострокове прощання
«Манчестер Юнайтед» — «Динамо» — 4:0
Вдруге, тепер вже на своєму полі, обігравши київське «Динамо», чемпіони Англії достроково за два тури до закінчення групового турніру забезпечили собі місце у наступному етапі Ліги чемпіонів. Одночасно з цим чемпіони України так само достроково втратили всі, навіть теоретичні шанси потрапити у наступний етап Ліги чемпіонів. Які можуть бути шанси після чотирьох поразок поспіль із загальним рахунком 3:12?
Хіба що не вперше у своїй історії двадцятип’ятиразові чемпіони СРСР та України вирушили на виїзний матч Ліги чемпіонів не перемагати, не утримувати нічию чи інший результат, продиктований турнірним становищем. «Динамо» їхало до Манчестера «не зазнати ганьби». Саме так окреслив перед грою завдання команди Олег Лужний, щойно призначений тренером помічник Йожефа Сабо, перед цим — Анатолія Дем’яненка.
Нелегко слава добувається і дуже легко втрачається. Приїзд «Динамо» до Манчестера місцева преса висвітлила приблизно так, як прибуття команди з Кіпру чи Люксембурга. Місцеві журналісти і коментатори говорили про Олега Лужного та Сергія Реброва, які свого часу пограли за англійські клуби. Імена решти динамівців англійцям нічого не говорили і, швидше за все, нічого й не скажуть. Аби про тебе заговорили, слід показати щось на футбольному полі. «Динамо» у Манчестері не показало нічого.
Склад команди було у черговий раз змінено, хоча з таким же успіхом за «Динамо» міг би зіграти будь-який склад із числа тридцяти двох футболістів, заявлених для участі у Лізі чемпіонів. Спроба Лужного звести перед нападниками «Манчестер Юнайтед» захисний редут із п’яти гравців нічого не дала. Київські захисники і гравці середини поля, які їм допомагали, більше заважали грати один одному, ніж суперникам. Окрім лише Артема Мілевського, який у гордій самотності робив у центрі поля вигляд, що він грає у футбол.
У футбол того вечора, власне, як і щотижня на вщерть заповненому 75-тисячному стадіоні «Олд Траффорд» грала інша команда — команда великого тренера Алекса Фергюсона, який вже двадцять один рік стоїть біля керма найуспішнішого англійського футбольного клубу останніх десятиліть. Гості із Києва практично не заважали зіркам «Манчестер Юнайтед» тішити публіку своєю майстерністю. Зірки, щоправда, були на полі не всі. Група основних виконавців у складі господарів поля була відсутня. Їх замінили інші гравці, які так само, як і їхні більш маститі партнери, здавалося, не помічали динамівців, граючи у швидкий і видовищний футбол. Це вдавалося лише наполовину. Бо справді видовищний футбол можливий тоді, коли на полі дві рівні або приблизно рівні команди. 7 листопада про рівність між чемпіонами Англії та України й мови не могло бути. Дисципліновані англійці навіть традицію порушили, почавши залишати затишний стадіон за десять хвилин до фінального свистка.
А що було робити? Очікувати, чи заб’ють господарі п’ятий гол, чи обмежаться чотирма? Дивитися на ганебну безпомічність «прибульців» у синій формі, які щось робили з футбольним м’ячем лише тоді, коли їм це дозволяли господарі поля?
Гадаю, що тепер буде чимало охочих критикувати «Динамо», давати поради, вчити, що треба робити. Короткочасне перебування з нагоди футболу у Манчестері та на його околицях позбавило мене такого бажання. Тому що я побачив у Англії справжнє футбольне життя. Із тисячами футбольних полів, на яких люди різного віку щодня грають у футбол. Із сотнею професійних футбольних клубів, які постійно збирають глядачів і заробляють цим собі на життя. Із мільйонами справжніх футбольних уболівальників, які роками ходять щотижня на футбол, підтримуючи свою команду, на якому б місці і у якій лізі вона не перебувала. Із стадіонами, на яких і так все зроблено для людей, а тепер ще й курити заборонили. Із телебаченням і пресою, які щодня показують футбол і пишуть про футбол всю правду, хоч би якою вона була.
Чи існує в нас сьогодні хоча б один із вищеназваних чинників справжнього футболу? Немає жодного! Ні футбольних полів, яких і раніше було не тисячі, а тепер і ті, що є, майже всі непридатні для гри у футбол. Та це нікому й не потрібно. Масовий футбол у нас існує лише в уяві футбольних чиновників. У тій же уяві існують так звані професійні клуби, які насправді є іграшками багатіїв, до яких байдужі уболівальники. За тою ж адресою розташовані й сучасні стадіони, які існують в основному на макетах. Наші футбольні телебачення і преса смакують в основному... англійський футбол.
І звідки тут можуть узятися сильні футбольні клуби? Спроби українських футбольних власників просто взяти й купити своєму клубу якісний футбол шляхом привезення десятків гравців з-за кордону за шалені гроші результату не дали. Життя показало, що ні висококласну гру команди, ні глядачів, які б за цю команду масово вболівали, за гроші купити не можна. Ні за які гроші, навіть дуже великі. Щоб це все у нас було, слід будувати футбольне життя знизу, а не згори, як тепер. Бо знизу ростуть, а згори падають.
Чи усвідомлять це в київському «Динамо», чи в черговий раз спробують швиденько «купити» високий результат? Забувши, що куплене раніше з цією метою вже привело команду із славною історією до катастрофічних, як для «Динамо», результатів як на міжнародній, так і на внутрішній футбольній арені.
Ліга чемпіонів.
Груповий турнір.
Група Н. Четвертий тур:
«Спортинг» (Португалія) — «Рома» (Італія) — 2:2
«Манчестер Юнайтед» (Англія) — «Динамо» (Україна) — 4:0
I В Н П М О
1. Манчестер Юнайтед 4 4 0 0 10:2 12
2. Рома 4 2 1 1 6:4 7
3. Спортинг 4 1 1 2 5:4 4
4. Динамо 4 0 0 4 3:12 0
