Облога Кременчука

У Кременчуці знову на 20—25 копійок подорожчав бензин. Це говорить про те, що корпоративний конфлікт, що розгорівся в небезпечному нафтовому вузлі, яким є Кременчук, загрожує перерости у справжню війну на виснаження, в якій можуть постраждати обидві сторони. «День» уже викладав думки обох сторін, але відтоді прогресу, схоже, немає, хіба що російсько-татарська сторона займає все жорсткішу позицію.

Учора перший віце-прем’єр уряду Росії Сергій Іванов зробив дуже жорстку заяву на адресу України. За його словами, «захоплення Кременчуцького НПЗ, на якому присутня значна частка російського капіталу, виходить за межi закону й може бути кваліфіковане тільки як збройне рейдерство, чи, говорячи простою російською мовою, «беспредел». А у четвер на прес-конференції торговий представник Татарстану в Україні Ростислав Вахітов запевняв журналістів, що «жодна з російських компаній в ситуації, що склалася, не постачатиме невідомо кому свою нафту». І це вже нагадує не просто блокаду, а енергетичну облогу. Вахітов зазначив, що керівництво Татарстану звернулося до АТ «Транснефть» та інших нафтових компаній РФ, і «всі вони засудили дії, що відбуваються навколо Кременчуцького НПЗ». «Я дуже сумніваюся, що хтось постачатиме нафту в цій ситуації», — ще раз підкреслив він і спрогнозував провал намірів Мінпаленерго України заполучити азербайджанську нафту. «Мені посол сказав, що Бойко (Юрій Бойко, голова Мінпаленерго) вагонами возитиме азербайджанську нафту. Але яка економіка буде?» — не без резону запитує Вахітов.

При цьому він робить упор на непохитній позиції «Татнефти», якій, за його словами, нічим не загрожує припинення поставок нафти на Кременчуцький НПЗ. «Ми не чекаємо, що ситуація з «Укртатнафтою» матиме якийсь матеріальний ефект для «Татнефти», — переконував українських журналістів помічник генерального директора компанії Василь Мозговий. Чи правда це? Раніше перший заступник генерального директора, начальник Управління з реалізації нафти й нафтопродуктів «Татнефти» Наїль Маганов розповідав, що «Укртатнафта» щодня втрачає внаслідок конфлікту, що триває, $4—5 мільйонів. Як думають покривати ці збитки татарські акціонери? Чи стане їм легше від того, що в України збитки ще більші?

Єдиним активним гравцем у всій цій суперечці виглядає новий/старий директор «Укртатнафти» Павло Овчаренко. Навіть позбавлений принаймні явної підтримки української влади він робить кроки для того, щоб зберегти підприємство. Зокрема, ним ініційований конкурс банків із залучення кредитів для «Укртатнафти». Крім того, в четвер Овчаренко оприлюднив відкритого листа до президента Татарстану Мінтимера Шаймієва, в якому просить розібратися з діяльністю віце-президента «Татнефти» Наїля Маганова. «Хочу вас завірити, що нервозність татарстанських акціонерів «Укртатнафти» абсолютно невиправдана і виникає з невірної оцінки ситуації, — пише Овчаренко. — Більше того, я схильний думати, що керівництво Республіки Татарстан, а також керівництво «Татнефти» цілеспрямовано дезінформується несумлінними менеджерами «Укртатнафти»... Я маю на увазі так званого голову правління «Укртатнафти» Сергія Глушко, а також першого віце- президента компанії «Татнефть» Наїля Маганова». Овчаренко звинувачує топ-менеджерів у «злочинній змові», направленій на розкрадання й привласнення акцій «Укртатнафти». Як випливає з листа, помічник Маганова Нуріслам Сюбаєв є бенефіціаром компаній Seagroup International (США) і Amruz Trading (Швейцарія), що володіли акціями «Укртатнафти» (наприкінці травня реєстратор — ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» — за рішенням суду списав їх на користь «Нафтогазу України»).

Крім того, Овчаренко зазначає, що в рамках так званої давальницької схеми нафта на Кременчуцький НПЗ постачалася через підконтрольну Маганову зареєстровану в Татарстані компанію «Таїс». «Ця нафта купувалася у «Татнефти» за ціною набагато нижчою за собівартiсть видобутку. Цим завдавався збиток бюджету Республіки Татарстан в особливо великих розмірах», — говориться в листі. Далі українське ТОВ «Таїс» продавало нафту на Кременчуцький НПЗ у рамках другої частини давальницької схеми, і заборгованість «Укртатнафти» перед «Таїс» до кінця жовтня становила 1,7 мільярда гривень. Як указується в листі, «всі ці гроші осіли на особистих рахунках Маганова. Бюджет Республіки Татарстан недоотримав сотні мільйонів доларів. У тому числі відбувалося неповернення валютної виручки». На думку Овчаренка, накопичення заборгованості перед «Таїс» переслідувало злочинні цілі: планувалося фіктивне банкрутство «Укртатнафти» і проведення додаткової емісії акцій ЗАТ. Зі всього цього автор листа робить висновок: «У результаті Маганов сконцентрував би контрольний пакет акцій «Укртатнафти» на балансі компаній, що належать йому, і встановив би особистий контроль над «Укртатнафтою».

Тим часом українська сторона немов води в рот набрала. Ні Президент, ні голова чiнного уряду ситуацію не коментують. Днями один з відв’язних українських сайтів видав анекдот про те, як відповів наш Президент на дзвінок свого колеги з Татарстану. Те, що татарська сторона називає рейдерським захопленням, Ющенко з анекдоту охарактеризував як українську реакцію на 300-річне татарське ярмо. Але насправді цей натяк на жорстку українську позицію майже не має підстав.

Нафтовий глухий кут у Кременчуці, хоч як бадьориться наш уряд, в якому, схоже, досі немає єдності щодо суперечки України з Татарстаном за управління «Укртатнафтою», може принести країні чималі прикрощі. На тлі стрімкого росту світових цін бензин в Україні також дорожчає. Вже оголошено про майбутнє нове підвищення Росією експортного мита на нафту й нафтопродукти. Можна передбачити, що в цій суперечці час працює не на Україну. Цим, очевидно, керуються в даний момент у Мінпаливенерго, яке свого часу настирливо вимагало змінити менеджмент підприємства, але сьогодні, досягнувши свого, відверто відмовилося від жорсткої позиції. «Ми повинні захистити інтереси російських акціонерів», — ставить собі завдання голова Мінпаливенерго. На улагодження конфлікту, зокрема, була направлена спроба знайти якесь, нехай і проміжне, рішення на засіданні наглядової ради «Укртатнафти». Але «татарстанські акціонери вирішили, що спірне питання перебуває поза компетенцією наглядової ради «Укртатнафти», миролюбно інформує прес-служба відомства й зазначає, що рішення сьогодні переведене з переговорної в судову площину.

Раніше, 24 жовтня, українське Мінпал і голова НР «Укртатнафти» Шафагат Тахаутдінов, який представляє татарстанських акціонерів, заявили про те, що єдиним легітимним керівником Кременчуцького НПЗ є Сергій Глушко. Однак поки що йому так і не вдалося повернутися у своє крісло. Чому? Заважають кордони українських міліціонерів? А ось дружне мовчання перших осіб нашої країни, зайнятих зараз в основному коаліціадою, насправді може виходити з розуміння того, що цей завод має сьогодні для України стратегічне значення. Але при цьому й сварка з Татарстаном, що активно підтримується Москвою (щодо цього є спеціальні заяви російського МЗС і кремлівських джерел), Україні на користь не піде, оскільки без татарської нафти Кременчуку не вижити (зусилля, що робляться «Укртранснафтою» для дослідження в Азербайджані альтернативного джерела постачання нафти, а також зі створення стратегічних запасів палива, чому, до речі, свого часу опирався «український» директор НПЗ Глушко, виглядають поки не дуже переконливо). Саме ці обставини й породили тактику, яку можна було б назвати дипломатією умовчання. Йти на якісь кадрові й корпоративні поступки в цьому питанні (цілком справедливою була б угода про повернення паритету в СП) зможе тільки Президент України під час майбутньої зустрічі з російським колегою. Тоді Кременчук може стати, нехай і невеликим, але все ж доважком до тих аргументів (тариф на транзит російського газу українською територією), якими оперуватиме українська сторона, домагаючись на переговорах щодо газу заявленої прийнятної ціни в $150—160.