Армія — школа мужності чи виживання?

Восени цього року в Україні призовниками стали понад 29 тисяч юнаків. Це значно менше, ніж восени 2006 року, коли у Збройні сили пішли служити 34 тисячі хлопців. Військовослужбовці пояснюють таке зменшення кількості призовників реформуванням військових частин у зв’язку з переходом до служби на контрактній основі.

— Відповідно до державної програми, осінній призов 2007 року має стати останнім в історії строкової служби в армії, — розповів підполковник Київського обласного військкомату Віктор Деменчук. — Планується, що весняний призов стосуватиметься лише тих юнаків, що хочуть служити в армії за контрактом. Поки що втілити цей план в життя неможливо через ряд економічних та технічних причин. Кілька днів тому Президент України підписав указ про весняний призов- 2008. Наразі важко визначити, коли саме буде започаткована служба за контрактом.

За даними моніторингу, що був проведений Київським обласним військкоматом напередодні осіннього призову, лише 40% юнаків вважають службу в армії своїм обов’язком (торік таких було 68%). Тож решта стають солдатами добровільно-примусово. Як стверджують експерти, навмисно не йдуть в армію менш ніж 1% юнаків. Вони пояснюють це впливом вуличного виховання, конфліктних ситуацій у родині та схильністю хлопців до розбишацтва.

На жаль, лікарі, які обстежували призовників, констатують, що стан їхнього здоров’я значно гірший, ніж у тих, хто йшов служити в армію кілька років тому: дехто вже має від двох до п’яти захворювань. Як стверджує лікар Оболонського військкомату Іван Маломуж, найчастіше хлопці страждають на захворювання кишково- шлункового тракту, серцево-судинні, у 80% його колеги знаходять сколіоз та плоскостопість. До цього переліку він додає патології, пов’язані з очима (діти багато часу сидять за комп’ютером) та з щитовидкою та ендокринною системою. Як стверджує Іван Маломуж, також є багато юнаків, у яких проблеми з нервовою системою (спостерігається навіть тенденція до зростання психічних відхилень). Звісно, що це впливає на стан фізичної підготовки майбутніх захисників України. Як переконаний Віктор Деменчук, не всі новобранці мають достатньо сили для тривалих фізичних занять, але, за його переконанням, військова служба робить їх сильнішими та міцнішими. В цілому, ступінь придатності до служби у цьогорічних призовників становить 69% (п’ять років тому — 72%).

Фахівці підрахували, що протягом осінньої призовної кампанії кількість юнаків, які не з’явилися на призовні пункти, зменшилася від 1500 до 600 осіб: найчастіше до військкоматів не приходять ті молодики, що виїхали за кордон на навчання чи заробітки. Щоб знайти їх, з військкомату надсилається запит до правоохоронних органів, які займаються розшуком призовників за кордоном.

— Багатьох хлопців лякає в армії існування дідівщини, — наголосив Віктор Деменчук. — Наразі нічого подібного в армії немає, принаймні у тій формі, яка існувала десятки років тому... Щоб уникнути подібних негараздів, вже три роки поспіль у Київському військкоматі працює служба зворотного зв’язку між солдатами, їхніми родинами та військовослужбовцями. Вона існує у формі листування, що допомагає виявити конфлікти усередині військової частини на ранніх стадіях та швидко їх усунути.

ДО РЕЧІ

Головнокомандувач Збройних сил України — начальник Генерального штабу Сергій Кириченко зазначає, що для виконання Державної програми розвитку ЗСУ і переходу на службу за контрактом необхідне бюджетне фінансування Міністерства оборони на рівні 2% від ВВП країни в 2008 році, 3% від ВВП — у 2009— 2010 роках і 2% від ВВП у 2011 році, повідомляє прес-служба Міноборони України.

С. Кириченко підкреслив, що таке фінансування дозволить виконати ті завдання, які визначені Державною програмою розвитку ЗСУ на 2007— 2011 роки й Програмою переходу Збройних сил України на контрактну службу. «Якщо ці цифри виконуватимуться, то співвідношення з витратами на забезпечення, існування Збройних сил і на їхній розвиток змінюватиметься в напрямі збільшення витрат на розвиток армії», — вважає головком ЗСУ.