Наш університет і наш «День»

Вже не один рік поспіль редакція нашої газети щоліта приймає на стажування студентів із кращих вищих навчальних закладів України. А саме: з Києва, Запоріжжя, Дніпропетровська, Острога та Черкас. До того ж «Літня школа журналістики», яка таким чином утворилася у «Дні», чи не єдина у своєму роді. Слід зазначити, що саме завдяки «Літній школі журналістики» наші журналісти та викладачі, студенти ВНЗ мають можливість не лише дискутувати на цікаві та актуальні політичні, суспільні та історичні теми, а й пропонувати своє бачення подальшої долі України.

Далі, для кращого знайомства зі стажистами «Дня», вашій увазі пропонуємо відповіді на кілька наших питань:

1. Як ви оцінюєте співробітництво вашого університету й «Дня»?

2. Якою була ваша особиста дорога, що привела у «День»?

3. Ваше бачення України. Що ви хочете зробити для України?

4. Побажання «Дню» й читачам газети.

Наразі «День» публікує лише невелику частину анкет. Але вже у наступних номерах газети ви зможете прочитати інші.

Дар’я ШВАЯ , Національний університет «Острозька академія»:

1. Якщо можна говорити про те, що дружба — феномен не тільки міжособистісний, а й притаманний цілим інституціям, то називати цим словом стосунки між Острозькою академією та газетою «День» — максимально влучно. Адже як інакше охарактеризувати якесь особливо турботливе, невимушено відверте і, значною мірою, взаємно повчальне спілкування «Дня» та нашого університету? От таким чином і співпрацює Острозька академія із «Днем» — чи то допомагає «газеті-активісту» достукатися до якомога більшого кола перспективної молоді, наділяючи цю перспективу добре продуманим раціоном значень, чи то навпаки — опирається на плече редакції, коли необхідно додати чогось новенького у меню. Ось так — на збалансованій дієті — і зростають майбутні «вершки суспільства»... А якщо серйозно — у наш час чи не найголовнішим завданням українців є навчитися дослухатися один до одного, і саме цьому намагаються навчитися самі та навчити інших наш університет і наш «День».

2. Тисячі разів чула: якщо поставити перед собою мету — обов’язково її досягнеш... А тепер — остаточно переконалася, що це... неправда. Точніше — не вся правда. Виявляється, навіть мету так чітко не потрібно формулювати. Мені завжди дуже хотілося спробувати, що таке журналістика, але чомусь здавалося, що це якось нереально, недосяжно, наївно, врешті-решт. Аж тут — доля підкинула такий шанс! І, уявіть собі, для того, щоб я ним таки повністю скористалася, «кидок» був подвійним: вже два роки поспіль я маю змогу проходити практику у газеті «День». Справа в тому, що редакція дає можливість навчатися... — ні, жити у журналістиці, не лише студентам, у яких ця справа — профілюючий предмет, але й тим, хто нею просто цікавиться (не кажу «захоплюється» — майже впевнена, що це прийде після практики у «Дні»). Отож, серед усіх корисних висновків, які я зробила для себе, перебуваючи тут — те, що треба бути сміливішим у своїх мріях!

3. Гадаю, необхідно зараз підвести короткий підсумок того, про що я вже сказала: українцям слід навчитися слухати і чути один одного, а також — не прив’язувати свої мрії до того, що ми вже маємо. І тоді, напевно, можна буде прогнозувати майбутній клімат нашої держави достатньо м’яким, теплим та спокійним. А інакше — усе ті ж засухи, буревії, землетруси і т.п. Втім, якщо природні умови не завжди від нас залежать, і значну частину механізмів уже безповоротно запущено — пора б навчитися керувати стихіями.

4. Знаєте, як буває, коли намагаєшся купити подарунок людині, у якої вже нібито все є? Ось приблизно так само важко і побажати щось газеті «День»: високопрофесійного колективу, великої свідомої аудиторії, ентузіазму та завзяття, відданого цілком і повністю своїй справі редактора — такі побажання просто не актуальні, оскільки спізнилися років на 10. А говорити «залишайтеся такими, якими ви є» — вже теж, погодьтеся, якось не солідно... Тож бажаю тобі, люба редакціє «Дня» (якось фамільярно звучить, але ж не можу я до редакції звертатися на «Ви» — не сприймайте, будь ласка, за неповагу), насолоджуватися тим, що у тебе є, а також — з часом стати вузькоспеціалізованим виданням для інтелектуальної еліти, читачем якого є переважна більшість населення України!

Катерина ЯБЛОНОВСЬКА , Національний університет «Острозька академія»:

1. «Острозька академія» і «День» добрі й давні друзі. Студенти нашого ВНЗ мають щоденну змогу проводити час з газетою, бути її дописувачами та читачами, таким чином творити історію й закарбовувати свої імена у книгу вітчизняної публіцистики.

2. Особисто мене в журналістику привела жага до інформації. Так, крок за кроком, я опинилася на практиці в редакції газети «День». Приїхала сюди здобувати навички в професійній публіцистиці. І, безперечно, я дуже вдячна за надану мені можливість. Я зрозуміла, що журналістика — це справа людей, які мають сильний характер і володіють загостреним відчуттям справедливості. І таким рисами наділений тут кожен! Слід віддати належне головному редактору газети — Ларисі Олексіївні. Вона надає велику можливість, грандіозний шанс талановитим людям, а то вже інша справа — використовують вони його чи ні...

3. Я підозрюю, що будь-які прогнози чи фантазії недоречні в даній ситуації, принаймні через те, що це — суцільне безглуздя. Адже, навіщо забігати у туманне майбутнє, якщо ми маємо розібратися з реалістично-гидким сьогодні? Годі базікати, слід діяти!

4. Газеті «День» бажаю надалі дерзати (рвати) реальність...Успіхів! Тиражів достатніх! Читачів вдячних!

Ірина ПІВЕНЬ , Національний університет «Острозька академія»:

1. Газета «День» вже давно і тісно співпрацює з «Острозькою академією». Завдяки цьому співробітництву кожен студент, що бажає висловитися на якусь тему у письмовій формі, має змогу надсилати свої статті до газети. Крім того, ми отримуємо можливість побачити життя редакції, спробувати влитися в колектив, приїхавши на літню практику до Києва. Співпраця видання з навчальними закладами — це чудова ідея, завдяки якій студенти отримують ще один варіант саморозвитку та самовдосконалення, або хоча б шанс зрозуміти, чи знайдуть вони себе в журналістиці, чи ні.

2. Бажання писати з’явилося у мене ще в дитинстві — чи не з того самого часу, коли я вперше взяла ручку до рук. Спочатку це були дитячі вірші, що друкувались у районній газеті, потім більш серйозніша лірика, а згодом це бажання трансформувалося у прагнення спробувати себе у журналістиці.. Тому я і прийшла до університетської газети «Острозька академія». Під час літньої практики в газеті «День» кожен день став своєрідним відкриттям, адже, як виявилось, стільком речам потрібно вчитися. Що я й робила — спілкувалася по телефону, брала інтерв’ю, писала замітки. Всі види діяльності принесли мені певний досвід, а досвід — це та безцінна річ, якої мені поки що бракує.

3. В моєму баченні, Україна — це незалежна держава з величезним потенціалом та вагомим історичним минулим. Тому дуже хочеться, щоб цей потенціал був спрямований у вірне русло, а це минуле шанувалося належним чином. Мені властивий оптимістичний погляд на речі, тому я вірю, що так і буде, і що нова українська еліта зуміє вивести нашу країну із кризи.

4. Бажаю газеті «День» і надалі процвітати та бути зразком для інших українських видань, показувати іншим, якою насправді має бути якісна журналістика. Нехай коло ваших читачів та шанувальників постійно збільшується!