Куди дістане інфляція?
Не лише українські громадяни, але й уряд Януковича — Азарова-2 добре пам’ятає своє перше входження у владу в 2003—2004 роках і вільно-мимовільну ейфорію з приводу економічного підйому (12%), який у ті роки побив усі українські та європейські рекорди. На жаль, політичні події, пов’язані з тогочасними парламентськими виборами, наклали на економіку свій відбиток. У результаті — інфляція, багато в чому інспірована недружніми до економіки власної країни виступами політиків, у 2004 році з’їла значну частину соціальних стандартів, що зросли. Сьогодні не треба бути особливо проникливим, аби передбачити нову спробу повторення подібного сценарію.
Звісно, не можна списувати цінові стрибки виключно на політиків. Економісти знають: за швидке зростання економіки, а тим більше за зростання прибутків населенню доводиться платити. Ця плата і називається інфляцією або інфляційним податком. Вся проблема в тому, наскільки вона висока. Одна справа, коли дістає тільки до щиколоток, інша — коли до горла. І тут уже спитають і в уряду, і в Нацбанку, які зобов’язані утримувати цю боляче жалячу пані на належній відстані, або, як кажуть фахівці, на прийнятному рівні. Сьогодні він (5,6% за перше півріччя) вже фактично переходить за річну межу (7,5%), встановлену бюджетом, і стає неприйнятним і навіть тривожним.
Однак наше особисте відчуття рівня інфляції залежить ще й від того, якими темпами зростають наші прибутки. Якщо, наприклад, людина всього лише за рік стала мільйонером, то йому інфляція, як кажуть, до лампочки. Вона весела й задоволена. Але якщо ваша зарплата вже кілька років не зростає, то зрозуміло, що інфляція, яка комусь навіть здається цілком прийнятною, відкушує від ваших прибутків значні шматки.
Що ж відбувається сьогодні в нашій країні? Вчора перший віце- прем’єр і міністр фінансів Микола Азаров порадував нас тим, що українська економіка активно розвивається (ВВП за сім місяців зріс, за його словами, «на близько 8%»), а прибутки населення зростають швидше за економіку. І дійсно, як раніше повідомляв Держкомстат, номінальні прибутки українців у січні — червні зросли на 26,2%, а реальні, визначені з урахуванням цінового чинника, — на 10,8%. Звичайно, інфляція попрацювала ударно. І проте нам також дещо лишилося. Якщо передбачити, що ця пара — «інфляція — зростання прибутків» — буде рухатися в такому ж темпі й співвідношенні, то, думається, 20% зростання прибутків було б для України зовсім непоганим показником. І ще один невеликий штрих. Приріст заощаджень українців за шість місяців перевищив 15,6 мільярда гривень, тоді як у травні він становив 10,4 мільярда, а у квітні — 8,4 мільярда гривень. Так що в Азарова були підстави посперечатися з Президентом країни, який стверджує, що у нас низькі темпи зростання прибутків населення, і назвати його критику необ’єктивною. «Темпи зростання прибутків населення перевищують темпи зростання економіки», — стверджує перший віце-прем’єр.
Але тільки стверджувати сьогодні мало. Уряд, виходячи з минулого досвіду, просто зобов’язаний приборкати інфляцію. І, слід сказати, дещо для цього вже робиться. Під головуванням віце-прем’єра Віктора Слаути пройшла нарада стосовно цінової ситуації на ринку м’яса і м’ясопродуктів, у якій узяли участь основні гравці цього ринку. Йшлося, зокрема, про надання державної підтримки тваринництву і формування державного резерву зерна та м’яса. Інша справа, які будуть результати...
Не перестає моніторити інфляційні ризики і Нацбанк, вдаючись іноді навіть до непопулярних заходів, щоб захистити країну від зайвої грошової пропозиції. Так, ним утруднений вихід на зовнішні ринки позичок для дрібних і середніх компаній. Захід, безумовно, жорсткий, але, сподіватимемося, тимчасовий. Принаймні, він свідчить про глибокий аналіз існуючих ризиків. Цього, на жаль, не скажеш про Секретаріат Президента, для якого головне — хоч трохи мазнути уряд. Тільки так можна розцінити, наприклад, докори Президента в тому, що уряд не приділяє уваги зростанню інвестицій. Але статистика, по- перше, говорить зовсім про інше. Це зростання складає сьогодні, за даними Нацбанку, 33%, і там вважають, що цього цілком достатньо. Більш того, навіть таке зростання надходжень у вітчизняну економіку вже несе у собі ризик прискорення інфляції. Але, очевидно, інфляція — це саме той показник, в якому Секретаріат, очолюваний начальником виборчого штабу НУ — НС (це, скажемо прямо, ганебне явище), кровно зацікавлений. Ось він і використовує свій адміністративний ресурс, лаючи уряд за, нібито, недостатні інвестиції.
