Хто кому не догодив?
(Відгук на статтю Станіслава КУЛЬЧИЦЬКОГО «Чи перебувала Україна під радянською окупацією?», День №107, четвер, 5 липня 2007)
Дивний коментар у Максима Шахова. Висловлюючись його ж термінологією, — «єзуїтський». Це коли автор статті пише про одне, а його звинувачують у зовсім іншому. Цитую висновок Кульчицького стосовно терміну «радянська окупація»: «використовувати цей термін стосовно основної частини України — некоректно з наукової і політичної точок зору. Наукова некоректність випливає з усього, що сказано вище. Зупинимося тут на некоректності політичній» — і далі описується чому саме не можна використовувати цей термін з політичної точки зору. Таке непорозуміння можна було б списати на незнання української мови — однак стаття ж є і російською мовою! Що найбільше непокоїть — це той факт, що такі голослівні звинувачення є правилом як у суспільному житті, так і в політичному. Адже якщо послухати політиків — то взагалі складається враження, що критикуючи опонента, вони взагалі говорять про власні недоліки. Не шукаючи при цьому істини.
Не подобається коментатору С. Кульчицький — то навіщо читати статтю (така логіка не рідкість)? Побачив якусь фразу — і все зрозуміло — ворог! З тексту коментарю можу лише припустити (хоча можу й помилятися), що вороже ставиться пан Шахов до С. Кульчицького внаслідок іншої точки, ніж у вченого, до проблеми Голодомору. Хоча після читання такого допису сумніваюсь, що хоча б один раз він помірковано прочитав обґрунтування С. Кульчицьким своєї точки зору. Проте, це лише моя точка зору.
