Як вижити кіностудії в ринкових умовах?

Щороку в Ялті знімають 17—19 фільмів, тоді як у всій Україні 7—8 стрічок... Фактом народження Ялтинської студії вважається те, що один з піонерів кінематографа Олександр Ханжонков 1911 року зняв у Криму історичний фільм «Оборона Севастополя», який пізніше було продемонстровано імператорській родині в Лівадійському палаці, що вважався південною резиденцією Романових. Пізніше в Ялті Ханжонков заснував Південну кінобазу, що стала згодом популярним центром радянського кінематографа завдяки видовому багатству кримських ландшафтів. На кримській натурі знімалися фільми, дія яких відбувалася не лише в горах чи на морі, а й у пустелі, навіть у тундрі, тобто на будь- якому континенті й у будь-якій екзотичній країні. Наприклад, свій фільм «9 рота», що розповідає про війну в Афганістані, кінорежисер Федір Бондарчук зняв теж у Криму. Однак мало хто знає, що ще 1908 р. французька кінофірма «Пате» вперше зняла в Ялті серію видових фільмів і продемонструвала усьому світові красу південного Криму. Нині цей факт є не тільки сторінкою туристичної та рекламної історії Кримського півострова, а й роком народження ялтинського кінематографа, що в період 2008—2011 років має всі підстави відсвяткувати своє 100-річчя. А якщо підійти до історії формально, то фактом народження самої студії вважається закінчення будівництва Ханжонковим Ялтинської кінофабрики в серпні 1917 року. Тому влітку нинішнього року студія відзначатиме своє 90-річчя.

Як повідомили «Дню» у ЗАТ «Ялтинська кіностудія», в рамках ювілейних торжеств кіностудія запропонує всім бажаючим екскурсію, де покаже, як знімаються стрічки й що залишається «за кадром». Наразі цей маршрут розробляється, однак уже відомі деякі подробиці. Передбачається, що екскурсія проходитиме територією підприємства, де колись була знаменита «Алея троянд», що вважалася перлиною Массандрівського парку. Крім того, екскурсанти відвідають «Басейн комбінованих зйомок», де нинішні режисери знімають сцени морських боїв і навіть корабельних аварій. Працівники кіностудії також планують відкрити музей засновника кіностудії Олександра Ханжонкова. Сім років тому на базі однієї з найстарішших кінофабрик колишнього Радянського Союзу було створене закрите акціонерне товариство «Ялтинська кіностудія». Нині на кіностудії працює 150 людей. Про нинішній стан справ, завдання, які доводиться вирішувати колективу, ми розмовляємо з нинішнім генеральним директором кіностудії Дмитром Володимировичем Тараном.

— Наближається кілька ювілеїв з часу створення в Криму «фабрики мрій» Олександром Ханжонковим...

— Ім’я Ханжонкова кровними узами зв’язане з нашим підприємством. За радянських часів кіностудія вела свій відлік часу з травня 1919 року, коли були націоналізовані три ялтинські кінопідприємства: АТ «Ханжонков і К», «Товариство на паях Єрмольєва» і Торговий дім М.С. Трофімова. А першим своє кіноательє в Криму побудував Олександр Ханжонков. До речі, він і після революції працював на кіностудії, помер у Ялті, похований на місцевому старому цвинтарі біля підніжжя Полікурівського пагорба, де й стоїть наша кіностудія. Тому ми хочемо розпочати екскурсію на кіностудії з відвідування могили Ханжонкова. Розповісти про етапи розвитку кіновиробництва в Криму. «Ялтинська кіностудія» — найдавніше підприємство, що міститься на території Криму і має багату 90-річну історію і традиції.

— З часу створення вашого ЗАТ не вщухають суперечки про те, чия тепер кіностудія — це російське підприємство чи все-таки українське?

— «Ялтинська кіностудія» так само, як і чимало українських підприємств, наприклад, такі компанії, як «Київстар», телеканал «1+1» та інші, є українським підприємством, але з іноземними інвестиціями. ЗАТ «Ялтинська кіностудія» було створене 19 липня 2000 року, з 2003 року 100% акціями підприємства володіє компанія «Поліком Вест» (Москва, РФ), але воно залишається українською компанією, тому що юридично зареєстроване в Україні, в Ялті. І податки сплачуємо тут, і робочі місця надаємо жителям нашого міста. Ми навчилися не звертати уваги на те, що нас позаочі називають «студією москалів», і просто робимо свою справу — знімаємо кіно. До речі, у нас є своє бачення, яке кіно знімати і чим, наприклад, південнослов’янський менталітет відрізняється від російського. Прикладом нашої діяльності є програма «Новини кіно», що виходить щосуботи на п’ятому каналі. Це наш україномовний продукт. Ми вважаємо нормальним, що компанія з російськими інвестиціями робить на загальнонаціональному каналі українську передачу, де дається глядачам інформація про зйомки, що проходять у Криму, на базі «Ялтинської кіностудії», аналізується стан вітчизняного кіноринку. Зараз ми запропонували придбати ці програми регіональним телекомпаніям і кілька договорів уже підписано...

— Розкажіть детальніше, як сьогодні працює студія? Адже не секрет, що ялтинське підприємство, як і все українське кіно, свого часу пережило жорстоку кризу.

— Характеризуючи нинішній стан справ на кіностудії, без удаваної скромності можна сказати, що наша студія нині — одна з найблагополучніших кіностудій на території України. Ми працюємо стабільно, не маємо боргів. Володіємо однією з найпотужніших виробничих баз: транспортний цех, дві лінійки світла, сучасна операторська техніка, виробнича база на площі 12 га, а найголовніше — колектив з багатими «кіношними» традиціями. Зараз на студію прийшла працювати молодь, що підтримує наш високий бренд. Якщо підсумувати, то сьогодні ЗАТ «Ялтинська кіностудія» — найбільша рентал-компанія на Півдні України. Втім, уже сім років ми, мов більмо, що не дає спокою окремим політикам, які раптом виявили, що в них немає власності в Криму й вигадали міф, що кіностудія нібито свого часу була неправильно приватизована. Протягом усього цього часу нам потрiбно доводити в судах, що все було зроблено в рамках українського законодавства, ми просили лише одного: «Дайте нам спокійно знімати кіно».

— Які відносини у вас склалися з українським і кримським міністерствами культури і туризму? Чи використовують сьогодні українські кінематографісти досвід «Ялтинської студії» для виходу з кризи й просто у творчому плані?

— Загальна підтримка міністерств у нас є, адже ми розвиваємо українську кіноіндустрію. Наведу таку статистику: за сім років роботи нашого ЗАТ на кіностудії знято понад 130 стрічок, тобто по 17—19 фільмів на рік, не рахуючи документальних фільмів, кліпів і зйомок рекламних роликів. З Міністерством культури і туризму України ми обговорюємо спільні стратегічні завдання, подальший розвиток. Дійсно, сьогодні стан справ у вітчизняному кінематографі далеко не простий. На мій погляд, проблема полягає в тому, що в Україні немає чіткої та єдиної політики в галузі кінематографа. Якщо в Україні за рік знімається 7—8 фільмів, то, наприклад, у наших сусідів — у Росії за держпідтримки запускається до 300 фільмів на рік! Відчуваєте різницю? Тож цілком природно, що знімальних груп з Росії у нас на студії працює значно більше, ніж українських, та й обсяги російської кіноіндустрії в сотні разів перевищують українські. Чому так відбувається? Це запитання варто поставити представникам української влади, політикам, які ніяк не поділять між собою власність і не вирішать питання двовладдя...

Тому розмови про те, що от, мовляв, на «Ялтинську кіностудію» прийшли росіяни й тепер вони замовляють свою музику — абсолютно безглузді. Наші інвестори — прагматики, їх цікавить бізнес: рентабельність підприємства й одержання прибутку від діяльності, у нашому випадку виробництва фільмів і надання послуг різним знімальним групам, а з якої країни вони приїхали, для них не грає ніякої ролі.

— Кіностудія тільки надає послуги знімальним групам чи ви плануєте знімати власні фільми?

— Ще за радянських часів наша кіностудія знімала три — чотири власні фільми на рік. Після розпаду СРСР студія почала злидарювати й була на межі розвалу. Поодинокі знімальні групи, що приїжджали до Ялти, становища не рятували, тому й прийняли рішення про приватизацію кіностудії. З часу утворення ЗАТ кіностудія здебільшого позиціонувалася як рентал-компанія, тобто лише надавала послуги.

З минулого року «Ялтинська кіностудія» знову стала продюсерською компанією. Тепер ми не лише обслуговуємо кіногрупи з різних країн, а й виробляємо власний «продукт»: телепрограми, художні фільми, серіали і т.д. Іншими словами, ми пропонуємо на кіноринку два напрямки: можемо обслуговувати кіногрупи й виробляти власну продукцію. Торік ми виступили в ролі сопродюсерів фільму «Дім Сонця», який знімав Гарик Сукачов. Цього року в другій половині червня запускаємо власний проект під назвою «Набережна Ялти».

— Чи має студія власну мовну політику? Якою мовою розмовлятимуть герої ваших фільмів?

— Ми плануємо робити низку власних повнометражних телевізійних фільмів. Але я б не говорив про те, що студія має свою власну мовну політику, а ми виходимо з умов кінобізнесу. Дійсно, поки фільми знімаються переважно російськомовні, але це реалії, бо основний наш ринок споживання — Росія. Виробляти кінопродукцію лише українською мовою з погляду політики важливо, але економічно, на жаль, невигідно. Поясню чому. Кількість україномовних кінотеатрів настільки незначна, що нині робити великобюджетні фільми (а це, повірте, дуже дороге задоволення), орієнтованих лише на україномовні регіони, — нерентабельно. Тому ми робитимемо кілька проектів російською мовою й писатимемо до фільмів «українську доріжку» (субтитри) для прокату в Україні. Ми вклали певну суму грошей на старті й, звісно, хочемо одержати гроші на виході — від російських дистриб’юторів (такими є сьогоднішні реалії бізнесу)…

— Ялта завжди пишалася своєю кіностудією. Які у вас зараз взаємини з містом?

— Ялта та «Ялтинська кіностудія» — дві складові одного цілого, бренду «ЯЛТА». Назва нашого міста починається з останньої літери алфавіту, але є легенда про те, що остання літера алфавіту «я» символізує енергію, щастя, волю, гроші, тобто все те, чого люди завжди прагнуть. Для Ялти кіностудія — знакове підприємство, і нехай поки ще не бюджетоутворююче (у плані грошей), але з погляду емоційного, щодо привабливості як екскурсійно-туристичний об’єкт кіностудія дуже значима. І міська влада це розуміє. До речі, за підсумками роботи за 2006 рік у загальноміському конкурсі «Суспільне визнання» наша студія перемогла в номінації «Відродження». На нашому підприємстві створені нові робочі місця (за останнi півроку на роботу прийнято 34 особи), збільшуються обсяги виробництва фільмів, ми створюємо власні декорації, готуємо нову, потужнішу виробничу базу. Сподіваємося, що в найближчому майбутньому, коли почнемо продюсувати власні фільми, у нас з’являться обіги, пов’язані з продажем власного продукту, i ми станемо більш бюджетоутворюючим підприємством, ніж зараз.

Поки ми будуємо свою діяльність на принципі рекламування Криму і Ялти. Треба поліпшувати імідж нашого курорту, що поки програє курортам Туреччини, Болгарії, Греції. Тому стратегічним продуктом цього року ми вибрали телевізійний серіал «Набережна Ялти». У ньому ми хочемо розповісти про курорт, його визначні пам’ятки, відомих людей, що жили й працювали в Криму; показати цей фільм на центральних каналах РФ. Сподіваємося привернути увагу глядачів до нашого міста та Кримського півострову в цілому. Ми хочемо вчинити хитро: одним пострілом убити двох зайців — показати в Росії гарний фільм і одержати за це гроші, та сказати глядачам: «Приїжджайте до Ялти! Красивіше й романтичніше місце ви навряд знайдете»... Фільм буде повнометражним, тривалістю 85 хвилин. Авторами сценарію телесеріалу виступають нарівні зі мною киянки Ніна Іванович і Льоля Поліщук (остання також є режисером «Набережної Ялти»). Ми плануємо зняти його за 14—16 днів. У стрічці будуть задіяні всього два відомі актори, інші — актори кримських театрів. Відомі обличчя нам потрібні для того, щоб фільм був сприйнятий у Росії (адже повторюся, 100% фінансування — росіян). Нині ведуться переговори з підприємствами Ялти, оскільки йдеться про рекламу міста, вважаємо доцільною участь підприємців у фінансуванні прямої реклами на центральних російських каналах. До речі, ці питання ми обговорюємо і з керівництвом Криму...