«Сильний хід»

Досить несподівано російський президент Володимир Путін продемонстрував готовність домовлятися з США з такої гострої проблеми, як протиракетна оборона. Після переговорів з Джорджем Бушем у Хайлігендаммі Путін повідомив, що під час зустрічі з президентом США уважно розглянув пропозиції американської сторони стосовно розміщення елементів ПРО в Європі. «Ми маємо власні ідеї, я їх детально виклав президенту США. Перша, щоб спільно використати РЛС Габала, яку ми орендуємо в Азербайджані. Я вчора розмовляв з цього приводу з президентом Азербайджану, і чинна угода дозволяє нам це зробити», — сказав В. Путін. «Ми можемо це зробити в автоматичному режимі, і вся система, яку можна буде створити, закриватиме не тільки частину Європи, а всю Європу без винятку. Це також виключатиме можливість падіння частин ракет на європейські країни, тому що вони всі падатимуть в море або в океан. Це дасть змогу не змінювати нашу позицію з ненацілення своїх ракет, а навпаки створить умови для спільної роботи. Але ця робота повинна бути багатоплановою з підключенням зацікавлених країн в Європі», — заявив російський президент. За його словами, він домовився «з Джорджем про те, що наші фахівці візьмуться за цю роботу якнайшвидше. Це зніме необхідність розміщувати наші ударні комплекси в безпосередній близькості від європейських кордонів».

Слід зазначити, що слова російського президента різко контрастують з тим, що він раніше говорив про американські плани розміщення елементів протиракетної оборони в Європі: радарів у Чехії й десяти протиракет у Польщі. Москва вважає нову ПРО загрозою для власної безпеки і погрозила у відповідь на її появу перенацілити свої ракети на об’єкти в Європі. Тимчасом США й Європа наполягають, що нова система ПРО не загрожує безпеці Росії, а необхідна, щоб запобігти загрозі ракетного удару з боку «країн-ізгоїв», таких як Північна Корея й Іран.

Радник президента США з національної безпеки Стівен Хедлі розцінив як позитивну пропозицію президента Росії Володимира Путіна щодо спільного використання радіолокаційної станції в Азербайджані. За оцінкою Хедлі, йдеться про «позитивну відповідь на заклик президента США вивчити шляхи співпраці Росії й США в галузі системи ПРО, яка захистила б Росію, США й Європу». Він назвав російську пропозицію «цікавою» та зазначив, що це питання «повинні вивчити військові експерти» і що «всі пропозиції, якi є на столі», слід обговорити «в прозорій і відкритій формі». С. Хедлі уточнив, що, з російського погляду, спільне використання РЛС у Азербайджані має стати альтернативою будівництву радара в Чехії в рамках системи ПРО. «Погляд президента США полягає в тому, щоб дозволити експертам разом, в умовах прозорості, визнаючи зацікавленість багатьох країн, розглянути всі можливості. Мета полягає в створенні системи, яка буде прикривати Росію, США й Європу від загроз з боку країн-ізгоїв», — наголосив радник президента США.

Деякі експерти вважають, що завдяки такій пропозиції, Путін, схоже, досяг одразу двох цілей: продемонстрував бажання домовитися з питання ПРО й одночасно зменшив побоювання, викликані його нещодавньою погрозою знову націлити ракети на Європу.

Директор програми «Росія-Євразія» вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень Ендрю Качінс вважає крок Путіна майстерним ударом. Однак для нього головне питання полягає в тому, чи дійсно Путін збирається співробітничати з США, чи спробує вставити палиці в колеса.

КОМЕНТАР

Володимир ЄВСЄЄВ , старший науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин, Москва:

— Москва зробила сильний хід, запропонувавши використати РЛС, яку вона орендує в Азербайджані. Тим самим вона розраховує ліквідувати базу для розгортання аналогічної РЛС у Чехії. Фактично тим самим Росія запропонувала створити загальне інформаційне поле для протиракетної оборони. А в такому разі знижується ймовірність, що протиракетна оборона, що створюється, буде спрямована проти Москви. Я вважаю, це був дуже важливий чинник. Однак не зовсім зрозуміло, що буде далі. Бо ніхто не знімав з порядку денного питання про розгортання протиракетних баз на території північної Польщі. Саме це викликає в Москви найбільше занепокоєння. По-перше, незважаючи на те, що спочатку Польща передбачала протиракетну базу на півдні країни, з ініціативи Вашингтона був обраний саме північний район. Це, звісно, ніяк не наблизило протиракетну базу до Близького Сходу. А наблизило, наприклад, до Калінінградської області, що чутливо для Росії. Тому використання РЛС в Азербайджані, причому це рішення було узгоджене з азербайджанським керівництвом, — лише частина проблеми. Друга частина полягає в тому, чи будуть розміщені бази ПРО в північній Польщі чи в якомусь іншому місці.

Крім того, хотів би звернути увагу, що між урядом Азербайджану і Іраном існують домовленості, відповідно до яких жодна з країн не може надати свою територію для використання проти іншої. Тому розгортання рубежів протиракетної оборони на території Азербайджану, а точніше, створення протиракетної бази суперечитиме азербайджано-іранській домовленості. Більше того, це може призвести до істотного конфлікту між цими країнами, які мають спільний кордон. Крім того, на території Ірану проживає не менш як 20 млн. етнічних азербайджанців, що в два з половиною рази перевищує все населення Азербайджану. Тому пропозиція Путіна — дуже хороший хід. Однак я бачу, що можуть бути підводні камені. Один з перших — це договір, про який я вже згадав. Тому що його можна використати не тільки для протиракетних баз, що взагалі очевидно, а й проти того, щоб розміщена в Азербайджані РЛС використовувалася в інтересах протиракетної оборони, маючи на увазі знищення іранських ракет. Ініціатива Путіна добра, але вона потребує подальшого узгодження. І, напевно, вона викличе дуже жорстку реакцію з боку Тегерана. Отже, це питання можна обговорювати. Але хочу зауважити, що крім азербайджанської, існує ще одна РЛС, яка може бути використана в цих цілях. Ця станція розміщена саме на території України, в Криму. У зв’язку з цим цю станцію було б простіше використати. Чому? Тому що Україна не має такого ж договору з Іраном. І можливо, це було б прийнятнiшим для Ірану і для інших держав. У той же час, зона дії цієї РЛС становить 4—6 тис. км, тож вона цілком перекриватиме ті напрямки, що становлять небезпеку для Європи. Тому, з мого погляду як військового експерта, в інтересах протиракетної оборони було б зручно використати станцію, що міститься на території України. Це зняло б напруженість, яка неминуче виникне між Азербайджаном та Іраном і загалом загострить усю ситуацію на Великому і Близькому Сході.

Що стосується розміщення протиракет, це питання серйозне. Якщо базу протиракет розгортати в Україні, то Росія буде категорично проти. Слід звернути увагу на такий чинник: якщо йдеться про знищення ракет середньої дальності, які є в Ірану, в цьому випадку не треба розгортати американських протиракет. Бо ці ракети не призначені для знищення ракет середньої дальності, а бойових блоком міжконтинентальних балістичних ракет. Причому саме на космічній позаатмосферній ділянці траєкторії. Але таких ракет не має Іран i ніхто на Близькому Сході. Такі ракети мають Росія та Китай, і це природно викликає занепокоєння цих країн. У цьому разі слід міняти всю концепцію протиракетної оборони. І розгортати комплекси, які можуть справлятися з ракетами середньої дальності. А такі комплекси є і в Росії, і в США. Ці комплекси не викликали такого занекокоєння, як ракети, які США планують розмістити в Польщі.