«Комсомольський» досвід

Охайність міста Комсомольська (Полтавська обл.), яке тільки-но залишив його мер Олександр Попов, щоб пересісти у крісло міністра житлово- комунального господарства, наводила на думку про ідеально сплановану акцію чи ретельно проведене генеральне прибирання. Та, як виявилося, тут так було завжди, поки містом (останні тринадцять років) опікувався тепер уже колишній мер. Втім, не слід також забувати, що поряд Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК), який забезпечує 64% надходжень до бюджету міста. Хоч би хто там що говорив, але значну частину комунальних реформ вдалося провести завдяки йому. І реформи усієї житлово-комунальної сфери новопризначений міністр, вірогідно, проводитиме саме на основі свого «комсомольського» досвіду... Питання лише в тому, де він набере для цього стільки й таких ГЗК?

Реформи Попова, дійсно, проводилися у співдружності з цим підприємством. Це був час, коли промисловість масово скидала з себе обтяжливі житлово- комунальні об’єкти на комунальну систему. Таким же шляхом ішов і місцевий ГЗК. Але мер відмовився приймати у своє відання обшарпані будинки з убитою сантехнікою й зажадав коштів на ремонт. Комбінат був змушений шукати компромісу. Почали з гуртожитків, які були в найзанедбанішому стані. Тут зробили капітальний ремонт, замінили труби, поставили пластикові вікна, влаштували автономне опалення.

Далі взялися до житлових будинків. Але тут не можна було рухатись, поки мешканці не усвідомлять себе справжніми господарями. Тож мер і його апарат узялися до створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (кондомініумів). Звичайно, утримувати будинок своїм коштом подобалося далеко не всім. Але з часом все стало на свої місця. «Дню» вдалося поспілкуватися з головою правління одного з таких об’єднань Віктором Головком. «Сплачувані нами кошти за квартплату направлялися на усунення неполадок у інших будинках. Це був механізм, який працював за принципом перехрестного фінансування. Тобто, гроші йшли на ремонти до тих будинків, що потребували якнайшвидшого ремонту. Але не факт, що їхні мешканці завжди сплачували кошти за отримані послуги», — розповідав Головко. Тож мешканці вирішили самостійно розпоряджатися усіма коштами, які мали йти на експлуатацію будинку. Як зізнається голова кондомініуму, спочатку було важко. Після того як державний жек зробив у будинку капітальний ремонт, його було передано під повну відповідальність мешканців.

Дев’ятиповерхову «машину» довелося перепрограмувати, пригадує Головко. Тут до розмови приєднується мешканка Наталя Кузьмич. Вона вважає проведені зміни корисними. Облаштування прибудинкової території, влаштування автостоянки, запровадження охорони — усе це, на її думку, надбання кондомініуму. До його переваг відносить появу водо-, тепло- та газолічильників, які суттєво економлять кошти.

Втім, об’єднання співвласників не звільнили від усіх проблем, а деякі навіть створили. Так, за словами першого заступника міського голови Сергія Супруна, мінусом нового механізму догляду за житлом залишається заборона провадити капітальний ремонт за державний кошт кондомініумам, утвореним у колишніх кооперативних будинках.

І все ж реформу ЖКГ в Комсомольську сприйняли позитивно. За словами начальника відповідного міського управління Петра Василюка, вона базувалася на роздержавленні колишніх комунальних установ, об’єднаних у одне підприємство. Відновити їхнє нормальне функціонування та покращити якість послуг, отримувати за них плату, яка б забезпечувала рентабельність, — такими були головні завдання того періоду.

Сьогодні комунальний комфорт жителям Комсомольська забезпечують дві котельні, «Водоканал», п’ять жеків (чотири із них мають приватну форму власності) тощо. «Сильний податковий тиск став однією з головних причиною переходу жеків на приватну форму господарювання. Необхідність відновити стабільну роботу за складних економічних умов можна було тільки завдяки переходу на спрощену систему оподаткування», — пояснює директор «Сервіс-житло» (так зветься один з реформованих жеків) Тетяна Прокопенко.

Звичайно, усіх, хто вивчає досвід Комсомольська, найбільше цікавить проблема нових підвищених тарифів. Як її тут вирішили? З’ясувалося: зростання житлово-комунальних цін розпочалося ще 2003 року. Але все робилося поступово, а отже не було таким обтяжливим.

Нині тут діють такі тарифи: квартплата (в будинку з ліфтом) 0,95 гривні, без ліфта — 0,75 гривні. Опалення для населення — 2 гривні за квадратний метр, для інших споживачів — 4 гривні. Гаряча вода — відповідно, 9,9 та 11,38 гривні за кубометр, водовідведення — 0,82 та 1,73 гривні, водопостачання — 0.8 та 1.98 гривні за кубометр. І відчувається, що основній масі мешканців такі тарифи не надто обтяжливі — рівень оплати населенням становить 94%.

Для цього введені додаткові стимули. Якщо мешканець сплачує за отримані послуги до 20 числа розрахункового місяця — отримує десятивідсоткову знижку. Різницю покривають комунальні підприємства, які натомість мають стабільні надходження та кошти для нормального розвитку.

Однак «комсомольська» ідилія закінчується там, де починаються енергетичні тарифи. Як наслідок, місцевий бюджет має понад 1,4 мільйона гривень збитків за отоплювальний сезон.

Вирішувати таке загальнодержавне питання має уряд, вважають місцеві комунальники. А поки місцева влада розширює свій потенціал за рахунок інвестування. Цього року були випущенi облігації муніципального займу на 8 мільйонів гривень під 12% річних. Їх придбали банки «Фінанси та кредит» і «Хрещатик». «Інвестують в основному в житлове будівництво, — говорить Сергій Супрун. — На минулому тижні право оренди земельної ділянки на конкурсній основі виборола корпорація «Столиця», яка забудовувала у Києві Оболонський район».

Як варіант залучення інвестицій нині вже екс-мер Попов запропонував включити до розрахунку тарифів інвестиційну складову. Зібрані кошти спрямовуються на реалізацію розроблених відповідним підприємством програм, і, зокрема, з запровадження енерго-зберігаючих технологій. Так, оснащення однієї з котелень міста газоаналізатором суттєво зменшило використання газу та забезпечило майже повне його згорання. Не забувають у Комсомольську і про альтернативні види палива. Це — водовугільна суміш, що складається з води та вугільного пилу. Останнього у Комсомольську вистачає: неподалік — вугільний кар’єр.

А ще тут, як розповідають мешканці, надзвичайно багато квітів... І, найбільше, тюльпанів. А вночі на всіх вулицях світяться ліхтарі. Тож 54-тисячне місто не стагнує, і не виживає, а по-справжньому живе. Згідно з планом реформ. А нинішній міністр обіцяє використати його досвід.