Вони й він

Очевидно, саме від відповіді на це далеко не риторичне запитання і залежить підсумок політичних боїв, які тривають вже майже рік. У тому, що діючий Президент має і бажання, і силу волі поставити свій автограф під указом про розпуск парламенту, сумніватися не доводиться. Однак на кону стоїть не так конституційність чи не конституційність цього указу, про що зараз так бурхливо дебатують представники політичної еліти, як можливі наслідки такого кроку особисто для глави держави.

Зараз перед Віктором Андрійовичем стоїть нелегкий вибір. Йому слід остаточно визначитися з ким і проти кого він. І вибір його вельми обмежений. З одного боку руку дружби йому простягає вчорашній опонент прем’єр Янукович, з іншого — «вічна» соратниця Юлія Тимошенко. До речі, події минулих вихідних чітко засвідчили, що Віктор Ющенко стоїть на роздоріжжі. Адже Президент, хоча його чекали й прихильники коаліції на Європейській площі, й симпатики опозиціонерів на майдані Незалежності, залишився поза сутичкою, проігнорувавши обидва заходи.

Отже, що виграє, а що програє Ющенко у разі союзу з регіоналами Януковича. Передусім втратить симпатії «помаранчевих» українців, і їхні голоси автоматично відійдуть до активу БЮТ. Крім цього, Віктор Ющенко втратить сильну союзницю — Юлію Тимошенко. До речі, якщо обидва Віктори затіють гру проти неї, цілком можливо, що Тимошенко зможе зіграти ва-банк і першою укласти угоду про співробітництво (нехай і ситуативне) з лідером «синьо-білих». У такому випадку Віктор Андрійович взагалі залишиться біля розбитого корита, адже ПР+БЮТ — це прямий шлях до двопартійної системи в Раді, яку так завзято критикує гарант. Це — найгірший сценарій для Ющенка.

Що може запропонувати Янукович Ющенку? По-перше, прийняття президентських законопроектів у Раді, що нині відбувається вкрай рідко. По-друге, прем’єр (про що він, власне, вже заявляв) може гарантувати Віктору Андрійовичу повторний президентський термін. Правда, у такому разі, обирати в 2009-му главу держави будуть не громадяни на виборчих дільницях, а народні обранці шляхом голосування. Крім цього, глава уряду може гарантувати Президенту збереження його позицій в Кабміні. Йдеться про двох міністрів — оборони й закордонних справ, а точніше про невтручання прем’єра і віце-прем’єрів в їхню діяльність. Таким чином, переваги союзу з Януковичем очевидні.

А ось відносно союзу з БЮТ, то тут, щонайменше, є кілька «але». Перше. Президент, остаточно прийнявши бік опозиції й виконавши її вимоги — розпуск Ради, може опинитися у вельми незавидній ситуації. Чи зможе він упоратися з гострим сценарієм? Які у нього важелі? До того ж регіонали вже пригрозили пакетними парламентсько-президентськими виборами. Те, що навіть за підтримки БЮТ Віктор Ющенко їх виграє, здається малоймовірним. Зараз його рейтинг, як відомо, коливається від 7 до 10 відсотків.

До речі, є ще один вельми цікавий момент. У кулуарах Ради депутати говорять про готовність Ющенка хоч і сьогодні підписати указ про розпуск парламенту. Однак заважають йому це зробити аж ніяк не нерішучість і можливі дебати щодо конституційності чи неконституційності указу, а прем’єрські амбіції Юлії Володимирівни. За станом на сьогоднішній день Тимошенко від своїх претензій на крісло глави уряду не відмовилася. Більш того, за будь-якої зручної нагоди заявляє, що лише вона може вивести країну з кризи. Отже, політична карусель в очікуванні розпуску кружлятиме й далі. І до тих пір, поки Президент остаточно не визначиться, з ким він — з Тимошенко чи з Януковичем, ми з вами будемо свідками запеклої політичної боротьби, остаточний результат якої, як бачимо, все ще залежить від бажань і, головне, політичних міркувань Віктора Андрійовича Ющенка.