Гарантії для гаранта

Президент Віктор Ющенко схвалює створення опозиційного союзу БЮТ і «Нашої України». У своєму письмовому посланні опозиційним союзникам глава держави говорить про узурпацію влади й спробу повернути Україну на шлях авторитарного правління. «Заради захисту конституційного ладу й демократичного вибору нашого народу повинні консолідуватися всі сили, які сповідують ідеали свободи, справедливості, національного розвитку», — констатує Віктор Ющенко, визнаючи тим самим свій новий, опозиційний до коаліції та уряду, статус.

Якщо у світовій практиці існують приклади, коли як і очолювана Президентом партія, так і безпосередньо глава держави перебувають в опозиції до уряду, то в Україні такого розкладу політичного пасьянсу раніше не спостерігалося.

Незважаючи на те, що лідер БЮТ Юлія Тимошенко й голова НСНУ Віктор Балога підписали угоду про створення об’єднаної опозиції ще минулої суботи, гарант Конституції зі своєю реакцією не поспішав, даючи тим самим привід прогнозувати, що він може піти одним шляхом, а пропрезидентська політична сила — іншим.

Однак, витримавши паузу, Віктор Ющенко таки озвучив свою позицію, фактично визнавши: він в опозиції до парламентської більшості та уряду Віктора Януковича. Проте говорити про радикальний настрій Президента все ж не доводиться, оскільки явної підтримки ключової мети об’єднаної опозиції, щодо розпуску ВР, Президент не виявив, обмежившись лише риторичними натяками, які можна розглядати також як елемент морального тиску на уряд і правлячу коаліцію.

Відразу після підписання опозиційної угоди Юлія Тимошенко й Віктор Балога направили лист на Банківську з проханням «вжити всіх заходів для повернення політичного процесу на Україні в правове й конституційне русло». Йдеться про те, щоб Віктор Ющенко частіше використав право вето щодо тих законів, які «схвалюються парламентською більшістю з урахуванням особистих інтересів і не підтримуються парламентськими опозиційними силами».

Якщо глава держави пристане на умови об’єднаної опозиції, політичний пасьянс на владному олімпі може істотно змінитися й традиція коаліції приймати рішення, незважаючи на думку меншості, кане в Лету. Більш того, безперспективними можуть стати й всі законодавчі ініціативи уряду, оскільки будь-який прийнятий більшістю документ Віктор Ющенко просто може не підписати. А допомоги в подоланні вето, як, наприклад, у випадку із законом про КМУ, від БЮТ, з урахуванням останніх подій, чекати не доводиться.

Віктор Ющенко вирішив відповісти опозиції в письмовому вигляді. Загалом, він схвально віднісся до їхнього об’єднання. Крім того, Президент заявив, що розділяє висловлене лідерами БЮТ і «Нашої України» занепокоєння з приводу серйозних загроз, які виникли в політичному житті країни: «Як глава держави я не залишаю непоміченим несприйняття наших співвітчизників спроби повернути Україну на шлях авторитарного правління».

Об’єднання опозиційних сил у парламенті Віктор Ющенко сприймає як важливу передумову для протистояння системному й відвертому порушенню Конституції України й чинного законодавства. «Упевнений, що тільки сильна, об’єднана опозиція може перешкодити повзучій узурпації влади силами політичного реваншу. А відповідно, консолідація демократичних сил у Верховній Раді — це тільки перший крок. Задля захисту конституційного ладу й демократичного вибору нашого народу повинні консолідуватися всі сили, які сповідують ідеали свободи, справедливості, національного розвитку», — закликає у своєму посланні Віктор Ющенко. Разом із тим, Президент акцентував увагу на тому, що об’єднана опозиція не має права повторювати свої попередні помилки, коли спільні інтереси стали заручниками амбіцій і кон’юнктурних домовленостей.

«Ваша консолідована діяльність буде кращим доказом можливості активної та плідної співпраці на благо України. Краще за слова, практичні справи повинні довести, що за долю країни відповідає весь український політикум, уся українська громадськість», — резюмує гарант.

Однак найпоказовішими в даному листі є наступні рядки: «У той же час запевняю українське суспільство, що в разі найменших спроб продовжити наступ на Основний Закон України й права громадян я буду застосовувати всі конституційні повноваження глави держави для захисту людей, наших національних інтересів і державності». Як бачимо, Віктор Ющенко ні слова не сказав про можливість дострокових виборів (проте при відсутності юридичних на те підстав було б дивно почути це з вуст глави держави), однак остання цитата — це тонкий натяк коаліції на те, що навіть за «обрізаних» повноважень у Президента є сильна зброя. А саме — право вето, яке коаліція без допомоги БЮТ і «Нашої України» не зможе подолати. Однак якщо Президент у міру свого статусу нині не може відкрито говорити про готовність розпустити ВР, це зовсім не означає, що про кризовий сценарії не можуть говорити народні депутати. Один із них, нашоукраїнець Олександр Третьяков, оперативно відреагував на президентське послання й вирішив виступити ретранслятором, розповівши суспільству, що саме хотів донести у своєму листі Віктор Андрійович. Пан Третьяков, слова якого цитує прес-служба НУ, виявив тверде переконання, що Президент допускає проведення дострокових парламентських виборів. Крім того, парламентарій запропонував «терміново змінити назву коаліції з антикризової в антинародну».

Тим часом, нарівні з підтримкою створення об’єднаної опозиції, Віктор Ющенко залишає поле для маневру. Він справді може повністю перейти на бік опозиціонерів, а може й підігравати коаліціантам. Вибір глави держави буде залежати від того, що може запропонувати в обмін за співпрацю правляча більшість. Координатор коаліції в Раді, регіоналка Раїса Богатирьова, наполягає на терміновій зустрічі з Президентом. Очевидно, що це — відкрита готовність до діалогу (торгу). Припустімо, більшість може змінити свою позицію й проголосувати «за» президентські кандидатури Володимира Огризка (МЗС) й Віктора Короля (СБУ). Припустімо, коаліціанти погодяться підкорегувати скандальний закон про Кабмін на користь Ющенка. Однак правляча більшість не поступиться політреформою, яку нині за допомогою КС намагаються відмінити «помаранчеві» опозиціонери. Навпаки, регіонали зацікавлені в подальшому розвитку політичної реформи, яка дає їм сильного прем’єра та уряд.

Таким чином, стан справ і позиція безпосередньо Президента лежать аж ніяк не в площині «хороша Тимошенко» і «поганий Янукович». Лінія, що проводиться главою держави, може варіювати в залежності навіть не від безлічі дрібних поступок, на які можуть піти коаліціанти, а від вердикту Конституційного Суду. Якщо Феміда визнає уряд Віктора Януковича нелегітимним (БЮТ киває на те, що Кабмін був сформований на кілька днів пізніше встановленого Конституцією терміну, і просить КС визнати нелегітимність КМУ), тоді Президент може публічно визнати помилки й будувати подальше політичне майбутнє з «помаранчевими» союзниками.

Щодо Тимошенко. На даному етапі (до рішення КС) підписання опозиційної угоди з блоком її імені — гарантія того, що Юлія Володимирівна більше не піде наліво й не підтримає коаліцію в подоланні президентського вето, як це було одного разу. Крім цього міцні пута опозиційної угоди виключають можливість переговорів про будь-яку, навіть ситуативну, співпрацю БЮТ і ПР, оскільки хто-хто, а Тимошенко цінує свій рейтинг. Ймовірно, не йдеться й про переговори «синьо-білих» з нашоукраїнцями, оскільки в останніх є також прописані зобов’язання перед соратниками Тимошенко.

Однак це зовсім не означає, що такі переговори можуть вестися аж ніяк не на рівні ПР — НУ, а на рівні Ющенко — Янукович. І тут згадується свіже висловлювання глави держави про те, що перевибори навряд чи змінять ситуацію. «Кращий парламент — це працюючий парламент», — заявив Віктор Ющенко в одному із своїх останніх інтерв’ю. У випадку, якщо Президент і коаліція все ж домовляться, то для нас з вами це буде означати наступне. Перше. Законодавчі ініціативи уряду не будуть оскаржуватися Віктором Ющенком, а його координація зовнішнім курсом і силовим блоком не буде піддаватися обструкції з боку ВР, як це було раніше. Крім того, коаліція може гарантувати проходження важливих законодавчих ініціатив Президента, які раніше коаліціанти дружно провалювали. Словом, поторгуватися є за що, благо Тимошенко поки зайнята іншим — популяризацією в суспільстві новоствореного опозиційного об’єднання.

Таким чином, очевидно, що лише один із політичних гравців державного рівня, а саме Президент, має два плацдарми: «синьо-білий» і бютівський. Саме від позиції Віктора Ющенка, від того, з ким і проти кого він буде товаришувати, і залежить погода на політичній карті країни. Але за великим рахунком і Тимошенко, і Янукович представляють для Президента загрозу стратегічної конкуренції. Ось тільки хто велику? Нині вони обидва б’ються за право союзу з Ющенком. Тимошенко пропонує радикальну дружбу проти Януковича, прем’єр, у свою чергу, виступає за об’єднання зусиль проти Тимошенко. Право вибору за гарантом. Щонайменше поки «закляті вороги» — Юлія Володимирівна та Віктор Федорович — усупереч логіці й здоровому глузду, не консолідували свої зусилля проти самого Віктора Андрійовича. Тому гра, як говориться, обіцяє швидку розв’язку і, ймовірно, перемогу отримає той, хто не захищається, а нападає.

ДО РЕЧІ

Згідно з проведеними нещодавно «Агентством моделювання ситуацій» опитуваннями експертів, на запитання, хто є головним стратегічним опонентом Президента Віктора Ющенка — 18 з опитаних експертів назвали таким прем’єра, 14 — Юлію Тимошенко. Ще шість експертів вважають, що недоброзичливці гаранта ховаються в його ж Секретаріаті. Тим часом більшість аналітиків вважає, що для стабілізації ситуації в країні глава держави повинен вести конструктивні переговори з правлячою парламентською коаліцією.