Велика жовтнева... інфляція
Неприємна новина з Держкомстату про майже рекордний (принаймні для останніх років) стрибок інфляції (за жовтень 2,6% проти 2% у вересні та 8,7% за січень-вересень) прийшла напередодні чергової річниці так званої жовтневої революції 1917 року. Безумовно, це чистий збіг і жодного прямого зв'язку між цими подіями, швидше за все, немає. Утім, за бажання його все ж таки можна відшукати. Отже, ми настільки відучилися господарювати й управляти економікою країни в ринкових умовах, що не можемо приборкати це вельми шкідливе явище, яке злегка псує кров керівництву країни та буквально висмоктує її за допомогою інфляційного податку з інших громадян.
Подивімося на доданки жовтневої інфляції. Ціни на продовольчі товари виросли на 1,4%, на непродовольчі — на 0,1% і на послуги — на 7,8%. Від початку року продовольчі товари подорожчали на 2,1%, непродовольчі — на 2,6%, послуги — на 37,3%. І це при тому, що ще в серпні інфляція була на нулі. Але потім уже другий місяць поспіль вона зростає зі швидкістю два і більше відсотки. Такий рух цін у жовтні порівнянний лише з 2004 роком (2,2%). (Щоправда, у кризовому 1998 році ціни стрибнули ще вище — 6,2%). Зате «за допомогою» жовтневого зростання цін ми вже наздогнали та перегнали в інфляційних перегонах Росію. Так званий кумулятивний показник інфляції (за січень — жовтень) уперше цього року перевищив відповідний російський (8,7% проти 7,5%).
У результаті, як зазначає один із постійних дослідників української інфляції, керівник групи радників глави Нацбанку України Валерій Литвицький, жовтневе посилення інфляційного фону практично зробило нездійсненним бюджетний орієнтир на 8,7%. Ще більш проблематичними, ніж у вересні, виглядають зараз, на його думку, і перспективи «вписатися» в 10-відсотковий інфляційний діапазон. Одночасно з'явилася зовсім не радісна можливість перевищити торішню інфляційну планку (10,3%).
І найбільш небезпечним тут, на думку Литвицького, є те, що нинішня інфляція споживчих цін майже впритул наблизилася до рівня, який важко надалі характеризувати як відносну цінову стабільність. Тому що розрив між зростанням номінальних і реальних доходів стає дедалі відчутнішим. Експерти навіть фіксують прискорене осінньо-зимове розігрівання цін, здатне в умовах неблагополучного розвитку ситуації сформувати потенціал для галопуючої інфляції, яка може стати серйозним викликом для стабільності фінансової системи країни. І річ тут не стільки навіть у первинній та вторинній інфляції, так або інакше пов'язаній із новими газовими цінами. Адже частка послуг в українському споживчому кошику, за даними Литвицького, більше ніж утричі поступається продовольчій групі, питома вага якої 65%. Тому підвищення вартості послуг на 10,3% у липні (найвище з початку року) не призвело до руйнування цінової стабільності. На жаль, у жовтні продовольча частина кошика вже не могла компенсувати цінового кульбіту, виконаного послугами.
Нарівні з аналізом інфляційних ризиків сьогодні саме час для заходів превентивного характеру. На думку Литвицького, зараз терміново потрібна антиінфляційна терапія. Серед рекомендованих заходів — скорочення бюджетних витрат, переважно споживчого напряму та, відповідно, дефіциту загального фонду держбюджету. Потрібна також стриманість у подальшій лібералізації валютно-фінансового ринку, оскільки в жовтні помітно прискорився рух монетарних агрегатів. Уже другий місяць поспіль монетарна база зростає значно швидше, ніж у той самий час рік тому. Тож настав уже час дещо обмежити (після подолання позначки в $20 млрд.) купівлю валюти в резерви Нацбанку. Але, мабуть, одним із найбільш дієвих антиінфляційних заходів могла б стати домовленість уряду з місцевою владою про короткостроковий мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги в листопаді та грудні (за графіком), а столичній владі можна було б взагалі рекомендувати відкласти заплановане підвищення цін на послуги на середину січня.
Уряд не має права втратити також і шанс, пов'язаний зі зниженням цін на бензин. Поки що українські ціни реагують на нього дуже мляво.
Важливо своєчасно розширити імпорт м'ясопродуктів і свіжих овочів та фруктів, оскільки вітчизняні виробники ще не в змозі забезпечити повне товарне покриття зростаючих доходів населення, радить Литвицький. Досить сказати, що доходи громадян у січні-серпні зросли на 27,6%, а виробництво тваринницької продукції лише на 4,2%. Поки ж захисники вітчизняного виробника від «м'ясного» імпорту добилися лише його зниження, як і загалом імпорту продовольчої продукції. Це теж інфляційна загроза. Захищаючи виробника, не можна забувати й про споживача. Якщо уряд не вдаватиметься до цієї крайності, він, як вважають експерти «Дня», все ж таки зможе втримати інфляцію в межах допустимого рівня.
