Про чудову якість — приймати поразки жартома...
Політика й політики як і раніше привертають до себе увагу, але, схоже, повсякденне життя з його задоволеннями та турботами набагато цікавіше, ніж вітчизняний млявий політичний процес. На щастя, інтереси, захоплення і навіть негаразди пересічних громадян країни виявляються набагато повчальнішими й більш захоплюючими. Про це й не тільки в нашій постійній рубриці «ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?»
Михайло ВЕЙСБЕРГ , директор центру «Стратагема-37», бізнес-консультант
— Я цього тижня радів тому, як пройшли заходи УПА. Організовано, без істерії, з достоїнством. І все більше видно, що спроби влаштувати навколо цього скандал роблять не фронтовики-ветерани, а люди з оточення Вітренко або Симоненко.
Ми всі ще мало знаємо справжню історію України. І дозволяємо собою маніпулювати на рівні радянської демагогії. У країнах Європи учасники громадянських воєн вже давно знайшли підстави для примирення. А тут йдеться навіть не про громадянську війну, а про опір «окупаційному режиму».
Зачепила гірка звістка про загибель депутата Юрія Оробця. Я не знав його особисто, але від колег не раз чув, яка це була смілива, незвичайна людина. А всі ці історії — як у нього раз по разу відбирали перемоги на виборах різних рівнів — гідні книги. Офіційна версія — інфаркт за кермом — схожа на правду. Дуже шкода, що таких людей мало серед депутатів і взагалі у владі.
З позитивних особистих подій тижня. Провів семінар із стратегічного планування, дочитав нову книгу Дмитра Бикова «ЖД», переглянув старий, але неймовірної краси фільм «Кармен», дивився по телевізору гру Марата Сафіна на Кубку Кремля. Сподобалося те, що сказав Марат в інтерв’ю після поразки у фіналі. «Я грав дуже добре, але Коля так хотів виграти (це про суперника), що я вирішив йому піддатися і програв». Чудова якість — приймати поразки жартома. Тому у Марата й перемоги такі феєричні.
Ірина АБДУЛІНА , головний редактор журналу «Інтелектуальна власність»:
— На цьому тижні дізналася, що підписано Закон про «Трансфер технологій». Чесно кажучи, була шокована. Він абсолютно суперечить усім нормам щодо вступу до ВТО й українському законодавству зокрема. У Законі закладені певні норми, які стосуються приватних прав людини. Тепер держава може зазіхати на інтелектуальну власність людини. Але держава не може бути суб’єктом цього права. Тому що на те, що зроблено діяльністю людини, держава не може претендувати. Вона може претендувати лише на податки, які будуть згодом, при введенні конкретного продукту в державний обіг. Закон про «Інтелектуальну власність» містить масу об’єктів. До речі, раніше Президент накладав вето на цей закон, але тепер, мабуть, в його нових структурах, немає людей, які знаються на цих питаннях.
Ще цього тижня мене здивував один випадок. Виявляється, був призначений пленум винахідників і раціоналізаторів. На нього з Миколаєва приїхав один з учасників. Але, на жаль, він, як кажуть, поцілував замок. Після довгого з’ясування обставин, йому повідомили, що якась нарада переноситься. Непорядок! Людина витратила гроші, час, а його не вважали за потрібне навіть попередити. Тим більше, я особисто передзвонила членам президії організації, вони взагалі нічого не знають про цей пленум. Про який порядок в країні ми можемо говорити, якщо в нижчих структурах панує цілковитий хаос.
А стосовно моменту з особистого життя, в кінці тижня я в своїй машині пробила колесо. Довелося самій міняти. А що робити?
