Чоловіків — у Червону книгу!

Вони живуть у середньому 62 роки. Вони помирають не від старості чи невиліковних хвороб, а гинуть у нещасних випадках, від травм чи отруєнь. Вони майже не займаються спортом і часто не можуть лишити після себе потомство. Серед них темпи поширення туберкульозу та ВІЛ/СНІДу одні з найвищих в Європі. Кожен третій з них — неодружений, а 12 мільйонів по всій Україні є активними курцями. Коли про них говорять демографи, то зауважують, що треба вже зберігати не їхнє здоров'я, я хоча б їхнє життя. Отакі вони, українські чоловіки.

2005 РІК — КРИЗОВИЙ

Цифри смертності серед чоловіків інакше, як вражаючими, не назвеш. Про це свідчать і результати досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, передані до Фонду народонаселення ООН. Згідно з цими даними, гірше чоловікам живеться тільки в Росії та Казахстані — тільки цим країнам Україна поступається за чоловічою смертністю. «На початку 90 х ситуація з тривалістю життяв Україні й у Польщі була однакова, — розповідає заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова. — Але з того часу Польща почала рішуче реформувати сферу охорони здоров'я, і тривалість життя тамтешнього населення значно підвищилася».

Тенденція до збільшення тривалості життя характерна для всієї Європи, але Україна з незрозумілих причин випадає із загальної картини: незважаючи на більш-менш стабільні цифри протягом останніх п'яти років, лише 2005 й забраврік життя в українців і півроку — в українок. «Пояснити це я не можу, це щось неймовірне, — говорить Елла Марленівна. — Збільшення смертності відбулося в усіх вікових групах, а ми розбиваємо їх по п'ятирічках — минулого року чоловіки помирали майже однаково у різному віці». Науковці не можуть пояснити цього явища і з тривогою чекають підведення підсумків 2006 року: можливо, це тільки збіг обставин. Але факт — відтепер різниця між чоловіками й жінками на користь останніх становить не 12,4 року, як раніше, а майже тринадцять років.

Діаграма різниці в тривалості життя чоловіків і жінок показує, що з кожним роком чоловіки живуть менше. Єдиний рік, коли було зупинено цю тенденцію — 1986 й. Демографи пов'язують це із введенням в дію так званого сухого закону, котрий забороняв, зокрема, вживання алкоголю на робочому місці. Це, очевидно, призвело до зменшення алкоголізму в секторі сільськогосподарського виробництва і врятувало мільйони чоловіків.

Цікаві й іще одні результати: чим чоловік молодший, тим більше загроз для його здоров'я і життя. Існують розрахунки тривалості життя для будь-якого віку, а не лише по факту смерті: згідно із такими розрахунками, різниця у віці серед 60-річних людей становить, як і скрізь у Європі, близько трьох з половиною років. А от серед 45-річних така різниця вже вісім років, у підлітків — аж одинадцять. До того ж, більшість чоловіків до шістдесяти просто не доживає: статистика каже, що після сорока Україна програє найбільш передовим країнам майже сто життів.

ПЛАНУВАТИ СІМ'Ю ТРЕБА ВДВОХ

Чоловікам, як рівноправним членам суспільства й родини, відводиться значна роль у плануванні сім'ї: від нього залежить і кількість дітей, і їхнє здоров'я та здоров'я матері. Серед безплідних українських сімей проблеми зі здоров'ям мають здебільшого жінки — приблизно кожний четвертий випадок безпліддя діагностують у жінок. Але у кожній третій бездітній родині проблеми мають саме чоловіки. Виною цьому — неправильний спосіб життя, хронічні захворювання, у тому числі й венеричні, перенесені у молодому віці.

В Україні існує кількадесят законодавчих та підзаконних актів, спрямованих на розвиток і планування сім'ї, працюють центри роботи з бездітними родинами. Однак, незважаючи на те, що в цілому законодавство дозволяє вирішити проблеми охорони репродуктивного здоров'я, значна частина клопотів, пов'язаних із цим, падає на жінку. Допомогти жінці в родині й адаптувати чоловіків до подружнього життя має Національна програма «Репродуктивне здоров'я сім'ї на 2006—2010 роки». Пріоритетними напрямками її є не тільки зменшення показників смертності матерів та дітей, а й надання кваліфікованих консультацій татусям. У багатьох регіонах і великих містах України нині діють неурядові та громадські організації, головним завданням яких є спрямувати чоловіків до більш здорового способу життя і допомогти у вихованні дітей. У цілій низці «Тато-шкіл» та чоловічих центрів чоловiкiв інформують щодо того, як готуватися до поповнення сімейства і виховувати дітей, як підтримати чи відновити своє здоров'я, як уникати домашнього насильства. В Інституті демографії зауважують, що саме громадські, а не державні чоловічі організації користуються серед чоловічої частини України більшим попитом: ходити сюди престижно, а вміти уживатися з дружиною і дітьми корисно.

Разом з тим, глобальних позитивних зрушень у здоров'ї українських чоловіків поки що немає. Чоловіки так само більше за жінок працюють на шкідливих виробництвах, більше палять та випивають, частіше вживають наркотики й менше турбуються про своє здоров'я — через усе це в Україні кількість чоловіків скорочується, зокрема працездатних і здатних до здорової репродукції.

Не можна розраховувати на вирішення демографічної кризи, стимулюючи тільки народжуваність. Дітей не буде, поки не буде здорової нації і здорових чоловіків.