«Щоб не сваритися, треба жити за правилами...»

Ідею створення дитячого парламенту на словах підтримувало чимало політиків. Навіть планували впровадити проект «Один день у Верховній Раді для школярів» і надати дітям можливість відчути себе парламентаріями. Але говорили своє «за», жартуючи, за умови, що діти не шумітимуть і не будуть влаштовувати сутички. Сьогодні те ж саме діти можуть сказати й на адресу чинних депутатів. І дорослим законодавцям, які не завжди добре справляються зі своїми обов’язками, варто б було прислухатися до дітей. Чому сваряться політики? І як їх помирити? — такі питання на порядку денному в дитячому парламенті.

Єгор ТКАЧЕНКО , 5 років:

— Політики — це люди, яких показують у новинах. Моя мама дивиться новині, але я їх не люблю, тому що там показують поранених людей і солдатiв з автоматами. Це негарно. А сваритися — погано. Щоб політики змогли помиритися, треба взяти один одного за мізинчики й сказати: «Мирися-мирися, та більше не сварися». Хоча в нашому дворі є поганий хлопчик Саша, він усіх б’є, ламає наші іграшки, й так із ним миритися не виходить. Єдиний вихід — давати здачу.

Аня АРЦИБАСОВА, 10 років:

— Президент України схожий на короля, в якого є помічники — політики. Їм краще взагалі ніколи не сваритися. Наприклад, коли я сварюся з подружкою, то вона сама до мене підходить і говорить: «Привіт, Аня. Давай помиримося! Тому що сваритися — погано, не можна разом грати й не розмовляти. Удома, якщо я не слухаюся, на мене не кричать і в куток не ставлять. Найкращий спосіб — спокійно поговорити.

Оля ГРИВНАК, 5 років:

— Коли політики сваряться, їх необхідно карати. Якщо я лаюся з кимсь, то батьки говорять, що не пустять мене гуляти й нічого не куплять. Я іноді ображаюся на бабусю, коли вона грає не зі мною, а з моїм маленьким братиком. Але вона хороша, i я з нею завжди мирюся. А ось із поганими, як Кощій Безсмертний у казці, миритися не треба, з ним треба воювати. Адже він злий. Чи, можливо, вийде Кощія перевиховати?

Настя ДМИТРЕНКО, 11 років:

— Новини про політику дивляться мої батьки, а я в цей час повинна наглядати за сестрою. Але я знаю, що наш парламент дуже великий, там багато різних людей, думок. І вони мають навчитися розуміти один одного, щоб вирішувати проблеми, інакше так ніколи й не зможуть знайти єдино правильного рішення. Лаятися — негарно, хоча, з іншого боку, добре. Так кожний з них висловлює свою думку. А щоб не сперечатися, треба звертатися до народу й питати, як краще вчинити. Треба навчитися вибачатися й поступатися. Адже часто виявляється, що ми сваримося через дрібниці.

Коля ПОПРУЖУК, 9 років:

— Політики — це дядьки й тітки, які сидять у залі за великим круглим столом. Іноді хтось із них підіймається на підвищення й керує. Наприклад, на такому підвищенні стояла Тимошенко. Не знаю, що вони там вирішують. Але щоб не сваритися, треба жити за правилами й привести країну в порядок. Тоді не буде причин для суперечок. Якщо ми з друзями й лаємося, то швидко про це забуваємо. А бійка нічого не вирішує.

Лера ЛЯШ, 9 років:

— Я особисто не знаю, як вирішити це питання. Президент править світом, але не всім. Якщо хтось комусь сказав щось погане, то саме він повинен прийти миритися першим. Я, наприклад, часто стежу за малюками, розказую їм, як жити дружно. Вони люблять мене і слухають навіть більше, ніж батьків. Я їм казки читаю, в яких також часто сваряться. І для того, щоб вирішити, хто правий, треба влаштувати конкурс: хто розумніший або хто добрiший. Краще бути добрим і не сваритися, тоді й миритися не доведеться.

Андрій ОВСЯННИКОВ, 9 років:

— Я не знаю, хто такі політики, але з ними в мене немає проблем. Якщо їх цікавить моя думка, я згодний з Котом Леопольдом, що треба жити дружно. Навіть мої кіт і собака поводяться мирно. Навіть я сварився з друзями тільки в дитинстві, та й то навмисно, коли грав у «війнушки». А через перемогу ми ніколи не лаялися: якщо я не виграв цього разу, то наступного виграю обов’язково. Але, чесно кажучи, я завжди перемагаю.