Земля пласка, а м’яч круглий

Тепер, коли Чемпіонат світу дійшов до фінальної стадії, саме час для його проміжної оцінки. На Чемпіонаті світу цього року, на відміну від попереднього, який відбувався в Японії та Південній Кореї 2002 року, в першому колі не було жодних неприємних несподіванок. Швейцарія й Австралія здивували нас, дійшовши до плей-оф, а азійські й африканські команди дещо розчарували: лише Гані вдалося дійти до однієї восьмої. Поки що було тільки два негарні матчі, що рясніли порушеннями, брудними атаками та непотрібною агресією, а також численними жовтими, червоно-жовтими й червоними картками: Італія — США і Португалія — Нідерланди. Щодо решти в Німеччині ми спостерігаємо чудовий чемпіонат як у спортивному плані, так і у плані пануючої на ньому атмосфери.

Що стосується Німеччини й німців, то вони ледь впізнають свою власну країну та людей. І навіть мати-природа змилувалася. Після довгої зими й дуже короткої весни разом з першим ударом по м’ячу практично за одну ніч настало літо, й Німеччина раптом показала себе з сонячного й чудового боку. Погода по-середземноморському тепла й, несподівано, такі самі люди.

Організація Чемпіонату виключна (як і очікувалося). Також чудово зарекомендувала себе поліція, не давши жодних шансів хуліганам. Уся Німеччина відзначає нескінченне свято з гостями з усього світу ось уже два тижні (що навряд чи очікувалося), а німецька команда демонструє чудовий, сучасний, наступальний футбол (чого ніхто не очікував!), що тішить серця вболівальників. І що ще важливіше — не лише одна німецька команда демонструє такий заразливий, сучасний, атакуючий футбол.

Але річ не тільки в грі німців, а й у країні загалом: молода, спокійна, невимушена й безтурботна Німеччина підіймає голову — космополітична, доброзичлива й добродушна Німеччина. Роки поганих новин у ЗМІ, схоже, ніяк не позначилися на німцях. Лікарі страйкують, податки зростають, урядові партії критикують одна одну, сама канцлер Ангела Меркель особисто заявила у своєму яскравому виступі, що її країна в не дуже хорошій формі. Але, не звертаючи на це абсолютно ніякої уваги, німці продовжують відзначати велике футбольне свято з новими друзями з усього світу.

Чорний, червоний і золотий — кольори німецького триколору — прикрашають усю країну як ніколи раніше, але майже ніде немає націоналістичного відтінку. Насправді всюди висять не тільки німецькі прапори, а й прапори багатьох інших країн. У Берліні, як і в інших великих німецьких містах, таксі прикрашені прапорами країн своїх водіїв: від Анголи до Саудівської Аравії. Футбольні вболівальники часто не тільки носять свої прапори, а й вдягають фантастичні костюми кольорів прапорів своїх країн. Прапори майоріють у сподіванні на перемогу, але й служать для того, щоб витирати сльози поразки.

Німеччина під час проведення чемпіонату світу нагадує шекспірівський сон у літню ніч з відтінком фестивалю «Вудсток» на додачу. За межами стадіонів радісною подією для вболівальників стали покази матчів на великих екранах.

А що ж сам футбол? Чемпіонат світу демонструє три моменти розвитку в цьому виді спорту. По-перше, Європа та Південна Америка домінують більше, ніж чотири роки тому, й залишаються безперечними великими силами міжнародного футболу. Тому ми повинні сподіватися на те, що чемпіонат світу в ПАР 2010 року сприятиме більш рівномірному розвитку футболу в усьому світі.

По-друге, міжнародний футбол є свідком приходу нового покоління. Іспанія, Аргентина, Німеччина та багато інших країн приїхали на чемпіонат з дуже молодими командами, які показали вражаючу гру. У французькій, англійській і португальській командах молоді гравці також показали хорошу гру, незважаючи на присутність Зідана, Бекхема й Фіго. Бразильці також виглядають набагато агресивнішими й націленими на перемогу більшою мірою завдяки своїм молодим гравцям Робіньо і Джуніньо, а не своїм старіючим чемпіонам 2002 року.

Ця зміна поколінь, у свою чергу, прискорюється третім моментом у розвитку футболу. На вищому міжнародному рівні футбол став іще швидшим і атлетичнішим, а найсильніші команди використовують ігрове поле більш ефективно. Команди, нездатні грати на повній швидкості протягом усіх 90 (або більше) хвилин, швидко перемикатися від оборони до атаки всією командою й контролювати м’яч, щоб обмежити переміщення противника, мають мало шансів на успіх.

Тут можна відмітити паралель між футболом і тим, що відбувається на сучасних глобалізованих ринках, які нав’язують схожу реструктуризацію національним економікам. Але на відміну від глобалізації в економіці, треба ще подивитися, чи стане цей сучасний швидкий і атакуючий футбол панівним (зрештою, молода іспанська кров програла «старикам» із Франції). Спорт і вболівальники від цього більш ніж виграють.

На цьому Чемпіонаті світу досі ми бачили футбол, який створюється новим, молодим поколінням як на ігровому полі, так і за його межами, — безтурботним, чарівним і просто красивим. Сподіватимемося, що коли 9 липня на фіналі в Берліні пролунає останній свисток, ми, німці, збережемо якомога довше цей позитивний заряд. Адже Німеччині так потрібен подібний оптимізм, тому що, на жаль, два універсальні принципи продовжать діяти в майбутньому: по-перше, зима рано чи пізно повернеться. А по- друге, м’яч круглий, і наступна гра завжди найскладніша.

Йошка ФIШЕР — лідер Партії зелених протягом 20 років, був міністром закордонних справ і віце- канцлером Німеччини з 1998 по 2005 роки