Не стало Володимира Здоровеги…
Говорять, що лише найкращі йдуть від нас у світле свято Великодня, лише обраних забирає до себе в такі дні Творець... Ніхто не засумнівається у правильності цієї думки, якщо говорити про Здоровегу. Так, читачу, помер Володимир Йосипович Здоровега — доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету, заслужений журналіст України. Сьогодні проводжати його піде якщо не половина Львова, то значна його частина. Природно, студенти і викладачі ВНЗ, ну й, звичайно ж, журналісти. Бо всі ми, хто закінчив Львівський університет, — витвори його рук, його світлого розуму, його таланту вчителя і людини. Проте втрати зазнали не лише львів’яни, за його підручниками вчилися всі журналісти України ось уже 40 років, відтоді, як було видано книжку «Искусство публициста», а потім ще з десяток підручників, без яких уже не читають лекцій і не складають іспитів на факультетах журналістики.
...Коли я щойно прийшла на факультет, це був молодий професор, блискуча особистість, у яку закохувалися студентки, а студенти наслідували. З його лекцій не тікали, на них сиділи, широко розкривши рота, бо в них було стільки не властивої застійному часу свободи, що можна було тільки дивуватися. І те, що говорилося, і те, як подавалося, могло стати крамольним. Здоровега ніколи не стояв за трибуною і не бубонів, як інші, щось за конспектом. Йому не потрібні були папірці, бо знання та інформація лилися з нього, як із рогу достатку. Іноді спирався ліктем, а то й сідав (о, жах!) на стіл і, гойдаючи ногою, говорив із нами, як із рівними. Звідки в людини, що виросла в невеликому селі на Тернопільщині, було стільки витонченості й легкості, один Бог знає. Правильно, саме він, Господь Бог, ними й наділив Здоровегу сповна. А наділивши, назавжди зробив своєю людиною, не дарма ж забрав у святий Великдень…
А ось водити машину без остраху Володимир Йосипович так і не навчився, як не навчився не боятися ремонту. Ставився до цього майже панічно, тому що тоді потрібно було перебрати силу-силенну книжок, які нагромадилися в його невеликій квартирці в багатоповерховому і зовсім не престижному сьогодні будинку. Затіявши ремонт, він так його й не закінчив…
Минулого року на його ювілей мені дали доручення привітати Здоровегу, великого друга «Дня», від редакції. Я зателефонувала рано-вранці, щоб вручити кошик квітів однією з перших. Володимир Йосипович, сміючись, признався: «Повірте, мені й книжки, а ви, звичайно ж, принесете книжки, і квіти вже нікуди ставити, хоч ванну наливай замість вази! Пожа-лійте! « І тоді я, спіймавши машину, поїхала на ринок і привезла йому фруктів. Виноград, банани, груші, апельсини, — скільки рук вистачило донести мені та шоферові. Поки їхали в ліфті, Володимир Йосипович все повторював: «От догодили! От догодили!» — і радів, як маленький. Цю дитячість, уміння радіти й дивуватися він зберіг на все життя. Тому й був завжди цікавий людям.
Про нього можна говорити високі й пишномовні слова, і все буде правдою. Але хочеться помовчати — серце защеміло. Адже мало хто з професорів міг підійти до свого колишнього студента і сказати: «А я пам’ятаю вашу першу статтю, це був нарис про Віктора Чукаріна. А ви, мабуть, і не пам’ятаєте вже...»
Всіх пам’ятав і всіх розумів. На минулих урочистих зборах, присвячених Дню журналістики, говорив нам про обов’язок і призначення, а потім пожалів: у важкі часи працюєте, не завжди подача матеріалу залежить від журналіста, а дуже багато що — від видавця, від того, хто дає гроші. «Природно, що саме Здоровега був автором нової концепції про роль і місце мас-медіа в суспільному процесі, про відповідальність журналіста перед суспільством, став організатором декількох позачергових з’їздів журналістів, співавтором прийнятих документів.
...Наближається професійне свято, хто тепер скаже нам добре і правдиве слово? Кому дозволено буде зробити це святковою традицією («Без вас, Володимире Йосиповичу, не обійтися...») А говорять, що немає незамінних...
Журналісти «Дня», які знали і любили Володимира Йосиповича, висловлюють співчуття рідним і близьким Володимира Здоровеги. Ми тужимо разом з вами.
