Кінець ери Мілошевича
Сьогодні в Сербії ховатимуть Слободана Мілошевича. Після нетривалих суперечок щодо місця його поховання влада й представники родини екс-президента дійшли компромісу — свій останній притулок колишній лідер сербів знайде в рідному місті Пожаревац. Проте вшанування на державному рівні колишній правитель не отримав. «Для більшої частини сербського народу Мілошевич є людиною, яка зруйнувала сербську економіку, почала й програла три війни», — розповів «Дню» Влайко СЕНІЧ, заступник лідера Сербського руху оновлення. Свого часу ця партія була в опозиції до Слободана Мілошевича, у 1998-99 роках брала участь у складі союзного уряду, а після виборів 2003 року сформувала уряд меншості з Демократичною партією Сербії Воїслава Коштуніци та партією «Група-17». С. Мілошевич пішов назавжди, але його «успіхи» ще довго нагадуватимуть про себе. «Найбільшою проблемою сьогодні є вирішення питань, пов’язаних із спадщиною Мілошевича — Косово, співпраця з Гаазьким трибуналом. Водночас багато речей змінилося. Настала політична стабільність, поліпшується економічна ситуація», — відзначив В. Сеніч. Нагадаємо, що С. Мілошевич тиждень тому помер від інфаркту у в’язниці в Гаазі. Токсикологічний аналіз двома тижнями раніше виявив у крові хворого рештки препарату, який начебто блокував дію ліків, прописаних С. Мілошевичу для його слабкого серця. Припускають, що він таємно вживав цей препарат, щоб таким чином здобути дозвіл Трибуналу на лікування в Москві, але, очевидно, переборщив. З якими думками й почуттями Сербія проводжає свого колишнього лідера, «День» попросив розповісти головного редактора провідної щоденної сербської газети «Політика» Ліліяну СМАЙЛОВІЧ.
— Як сербське суспільство сприйняло смерть свого колишнього лідера?
— Слободан Мілошевич був найбільш сумнозвісною фігурою, і його смерть не об’єднала людей. Його смерть викликала спершу деякі емоції. Однак відреагували тільки ті, хто або найбільше його ненавидить, або досі йому поклоняється. Молоде покоління втратило інтерес до цієї постаті. Перше, що трапилося після появи новини про його смерть, це різноманітні спекуляції між політичними партіями. Опозиційні партії намагалися отримати політичну перевагу перед правлячою коаліцією через смерть колишнього президента. Представники правлячої коаліції розуміли, що вони можуть втратити свої позиції, якщо не дозволять поховати С. Мілошевича на території Сербії. Отже, уряд погодився на це, але водночас не хотів поступатися всім вимогам, які поставила дружина С. Мілошевича Міра Марковіч, зокрема, скасувати кримінальні звинувачення проти неї. У кулуарах тривали напружені переговори між представниками уряду, Соціалістичної партії та родини Мілошевича. У результаті було досягнуто домовленості — не проводити похорон на державному рівні й без надання будь-яких державних почестей. Водночас, тимчасово був скасований ордер на арешт Міри Марковіч для того, щоб вона безперешкодно змогла приїхати на поховання чоловіка. Я припускаю, що їй дозволять повернутися в Москву одразу після церемонії поховання. Утім, підтвердження її наміру приїхати до Сербії ми поки що не маємо.
— Представники Соціалістичної партії Сербії припустили, що попрощатися із С. Мілошевичем прийде багато людей. Яка реакція на похорон очікується в сербському суспільстві? Що кажуть політики й преса?
— Представники правлячої партії не збираються відвідувати цей похорон, як і жоден офіційний представник держави взагалі. Натомість прийдуть не тільки прихильники С. Мілошевича — члени Соціалістичної партії, але й прихильники правих партій, ключових опозиційних партій, націоналісти, представники Радикальної партії Сербії, яка за часи Мілошевича була в коаліції із Соціалістичною партією. Вони закликають своїх прихильників відвідати похорон. Тобто цій події намагатимуться надати політичного забарвлення. Це буде спроба ізолювати уряд і показати, як багато людей досі підтримують С. Мілошевича. Але я не думаю, що це спрацює. Ці заходи не спроможні спричинити падіння уряду. Ми маємо уряд меншості, який покладається на підтримку Соціалістичної партії С. Мілошевича. Дехто передрікав колапс уряду через ці події. Деякі аналітики очікували, що, якщо уряд не піде на поступки у вимогах соціалістів стосовно похорону, то вони перестануть підтримувати уряд. Але цього не сталося. Як тільки завершаться всі відправи, пов’язані з похороном, ніхто більше не відчуватиме політичної присутності С. Мілошевича в Сербії. У деякому розумінні, це — кінець його ери в Сербії.
— Ким є С. Мілошевич для більшості сербів — руйнівником чи творцем?
— Він нагадує всім про поразку Сербії. Він не тільки програв кілька війн, але йому ще вдалося зруйнувати багато сербських інституцій. Зокрема, він поставив під сумнів правомірність і компетентність Академії наук Сербії. Навіть авторитет Сербської православної церкви до певної міри був підірваний через підтримку С. Мілошевича на початку його правління. Він — символ усього того, що Сербія втратила протягом останніх 20 років. Він не створив нічого нового. Усе, чого він торкнувся, зрівняли із землею. Він — символ національного приниження, символ нашої поразки. У цьому розумінні він міцно закріпився в уяві сербів. Він — нагадування того, як нас принизили, як справедлива образа сербів не знайшла відповіді.
Тому в Сербії не може бути жодної ностальгії за минулими часами. Це були злі часи — часи конфронтації, війн, втрат.
— Минуло шість років після революції, внаслідок якої був скинутий С. Мілошевич. Що змінилося відтоді й які проблеми досі не вдалося вирішити?
— Відтоді відбулося багато змін. Країна знаходиться на шляху інтеграції до ЄС. Цей курс підтримує значна частина населення. Навіть опозиційна націоналістична Радикальна партія виступає за інтеграцію в Європейський Союз. Тобто в країні змінилася сама політична культура. Утім, залишається багато невирішених питань. Одним із найважливіших є становище сербської громади в Косово, яке не покращується. Більшість представників Заходу хочуть змусити сербів вважати, що С. Мілошевич відповідальний за втрату Косового. Але відповідальність за результат переговорів щодо визначення статусу Косового — автономія чи незалежність і суверенітет — уже ляже не на рахунок С. Мілошевича, а на рахунок нового демократичного уряду, який прийшов до влади після нього. Зараз це — найважливіший елемент політичної картини. Хіба що в цьому сенсі С. Мілошевич не виглядає повним руйнівником, бо за часи його уряду ООН визнавала суверенітет Сербії з Косовим в її складі. А після шести років правління демократичного уряду ООН, начебто, намагається цей суверенітет урізати.
— Чи задоволене сербське суспільство політичним та економічним курсом, який проводить нова влада? Чи немає розчарувань?
— До певної міри задоволені. Оскільки це — уряд меншості, то він не має підтримки переважної більшості. Але в ключових моментах (приміром, рух до ЄС) громадяни підтримують дії керівництва. Діалог відбувається таким чином, як і в будь-якій іншій країні світу. Зараз ми маємо нормальний демократичний уряд, а не якусь диктатуру, здорове громадянське суспільство.
ДОВІДКА «Дня»
Слободан Мілошевич народився в серпні 1941 року на території, окупованій німецькими військами Югославії. У 1959 році він вступив до Комуністичної партії й почав швидке сходження номенклатурними сходами. Зоряний час політика настав у 1989 році, коли він використав націоналістичні настрої й пообіцяв захистити сербське населення краю Косово від утисків з боку албанської більшості. Саме під тиском С. Мілошевича парламент соціалістичної Сербії відмінив автономію Косового та Воєводіни. У цьому ж році його було обрано президентом республіки. У 1991 році, коли Словенія та Хорватія оголосили про незалежність, Слободан Мілошевич був одним із ініціаторів введення югославської армії в райони, населені сербами (війна в Сербській Країнi). У 1992 році розпочалася війна в Боснії та Герцеговині, де Мілошевич підтримував лідера місцевих сербів Радована Караджича. Саме під час цих конфліктів Слободан Мілошевич вступив у конфронтацію з країнами Заходу, які вимагали від нього припинити підтримку озброєних формувань сербів. У 1995 році С. Мілошевич підписав Дейтонські угоди, що завершили воєнні дії в Боснії. У 1997 році Мілошевич (уже будучи президентом Югославії) спробував вирішити за допомогою жорстких заходів конфлікт, що знову спалахнув у Косовому. Його діяльність завершилася невдачею — в конфлікт втрутилися держави НАТО. У результаті війська югославської армії були виведені з Косового. Поразка в кількох конфліктах, важке економічне становище зруйнованою війною країни призвело до повалення режиму Мілошевича в 2000 році. Від нового уряду Воїслава Коштуніци Міжнародний трибунал по колишній Югославії зажадав видачі Слободана Мілошевича, якого звинувачували в злочинах проти людяності, здійснених під час війни в Хорватії та Косово, й воєнних злочинах, геноциді і злочинах проти людяності, здійснених під час війни в Боснії. У 2001 році С. Мілошевич був виданий Міжнародному трибуналу по колишній Югославії сербською владою в обхід федерального уряду країни.
