Голоси і мандати
Невідповідність результатів виборів Президента країни підсумкам дійсного волевиявлення викликала незгоду і зібрала людей на Майдані. Ще більша невідповідність результатів виборів народних депутатів реальному волевиявленню не привертає нічиєї уваги. У першому випадку — груба, незграбна робота із вкидання штучних бюлетенів, у другому — витончено написані потрібні рядки в потрібному місці, які відкидають найсправжніші бюлетені.
Вибори народних депутатів — процес обміну голосів на мандати. У кожного з нас, кому виповнилося 18 і хто не визнаний судом недієздатним, має право голосу. Ми його маємо, причому без будь-яких умов. Так записано в ст. 70 Конституції і продубльовано в ст. 2 Закону «Про вибори народних депутатів». Свій варіант волевиявлення ми документально фіксуємо — для цього існує бюлетень. Опускаємо його до виборчої урни — щоб він потрапив до офіційних рук. За допомогою цих рук зроблять сортування і підрахунок. Протоколи направлять до ЦВК. Ми свою справу зробили; ті, хто цього не вміє, стають володарями недійсних бюлетенів. Але, коли все вийшло, ми можемо розраховувати на мандати? Звичайно. Для цього треба зробити одну нескладну операцію. Для того щоб обміняти дійсні бюлетені на мандати, треба їх порівняти один з одним. Це дасть нам операція ділення. Ми визначимо вартість мандата (в бюлетенях) і вагу бюлетеня (у частці мандата). Без цієї операції обмін неможливий. Законодавці назвали таку дію обчисленням виборчої квоти. Виконувати доручено ЦВК. Ось тут увага! Саме так відбувається дивовижне перетворення дійсних бюлетенів на голоси. Бюлетень, що не має ваги — листок для статистики, бюлетень з вагою — це голос! Вага голосу — величина конкретна, отримана внаслідок арифметичної дії. Голосу без ваги не буває. Заборонити голосу брати участь в процесі обміну на мандат — неможливо! Не дати брати участь в цьому процесі дійсному бюлетеню, що не має ваги — реально! Для цього треба вигадати перешкоду, наприклад відсотковий бар’єр, чи просто проігнорувати певний варіант волевиявлення, наприклад тих, хто голосує «не підтримую жодного». Так можна вивести зі складу виборців цілий прошарок громадян, які зробили все, щоб ними бути.
Згадуємо гарантію — «право голосу мають...» Це не є право заповнити бюлетені, кількість яких може вистачати для отримання від 1 до 13 мандатів, — і не отримати їх (при 3- відсотковому бар’єрі)! Це не є право відмітитися в нижньому квадраті бюлетеня (варіант «не підтримую жодного») — і не мати жодних шансів при будь-якій (!) їхньої кількості! Це є безумовне право кожного громадянина отримати голос, якому ніщо не перешкодить брати участь у процесі обміну на мандат!
За результатами виборів народних депутатів 2002 року, 5319277(!) дійсних бюлетенів не стали голосами. Це — 21,32% від загальної їхньої кількості. ЦВК, керуючись механізмом ст. 76 Закону, привела його в дію — обчислила виборчу квоту без урахування вказаних бюлетенів. Але чому тоді ст. 2 Закону не водила рукою ЦВК? Дати кожному право голосу — це вимога чи побажання? Якщо воно прописане в ст. 70 Конституції, то як його можуть скасувати: ігнорування за варіантом волевиявлення і якийсь бар’єр, на можливість існування якого в Основному Законі немає і натяку?! Як можна класти на терези, з одного боку — пудову гирю одного з основних прав людини; з другого — мильну бульбашку можливо більш ефективної роботи парламенту, — і не бачити, де — стрілка?!
1998 року Конституційний Суд України розглянув, але не став обговорювати звернення групи народних депутатів про конституційність відсоткового бар’єра. Спрацював поворотний механізм з формулюванням — «питання політичної доцільності». В аналогічній ситуації КС Російської Федерації питання обговорював і, більше того, визначив дві умови, при невиконанні яких назвав бар’єр надмірним. Виніс рішення, пішли зміни у федеральному законі РФ про вибори. Це не було вирішенням питання, але — хоч якоюсь спробою в якійсь мірі обмежити несправедливість.
У жовтні 2002 року глави СНД поставили свої підписи під Конвенцією «Про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод…», в якій є зворушливі рядки: «кожний громадянин має один голос... причому його голос має таку ж вагу, як і голоси інших виборців, при цьому на вагу голосу виборця не має впливати виборча система, що застосовується в державі».
Якщо не включено бюлетень до процесу обчислення виборчої квоти — отже, немає у нього ваги. Немає ваги — немає голосу. Немає голосу — отже, немає права. Немає права — Ви чуєте, Гаранте?
