Пік демократії

Цими днями в Азербайджані офіційно стартувала передвиборна кампанія. 6 листопада азербайджанці серед понад двох тисяч кандидатів обиратимуть гідних зайняти 125 місць у парламенті. Опозиція заявляє про намір вивести меджліс із- під цілковитого контролю президента країни. Свої дії лідери основних опозиційних сил Азербайджану нещодавно обговорювали на ювілеї польської «Солідарності». Голова партії «Мусават» Іса Гамбар, лідер «реформаторської» Партії народного фронту (ПНФА) Алі Керімлі та керівник Демократичної партії (ДПА), прибулий зі США політемігрант, колишній спікер азербайджанського парламенту Расул Гулієв також мали можливість поговорити в Гданську з важливими представниками країн Заходу. У самому Азербайджані вже давно вирують пристрасті. Наприклад, генпрокуратура обвинуватила керівника молодіжної організації «Єні фікір» Руслана Баширлі в тому, що він нібито отримав від представників вірменських спецслужб дві тисячі доларів США… для здійснення революції. Провладні телеканали розгорнули кампанію проти Алі Керімлі, обвинувачуючи його в гомосексуалізмі. У свою чергу опозиція обіцяє 10 вересня вивести своїх прихильників на масовий мітинг — під помаранчевими знаменами.

ГНІВ ЧИ АПАТІЯ?

Наскільки напруження пристрастей у політикумі відображає протестні настрої в азербайджанському суспільстві? За словами президента Центру національних і міжнародних досліджень Лейли АЛІЄВОЇ , «поляризація в азербайджанському суспільстві висока, як і в будь-якому іншому, де існує значна кількість бідних і маленька група надзвичайно багатих людей». «Накопичений великий потенціал невдоволення. Однак даються взнаки певна апатія та скептицизм населення — результат президентських виборів 2003 року. Певна кількість протестного та потенційно протестного електорату — на заробітках за кордоном, переважно в Росії», — зазначає експерт.

Із погляду редактора відділу політики газети «Эхо» Хатіри ГАСИМОВОЇ , «в суспільстві існує масове невдоволення соціальним становищем; не вирішена карабаська проблема, через що сотні тисяч біженців не можуть повернутися в рідні краї; інфляція тримається на третьому в СНД місці, після Росії й України; рівень бідності аж ніяк не опускається нижче 40%». «Здавалося б, у такій ситуації виборці мають привід голосувати за опозицію. Але сили, що претендують на статус провідної опозиції, в 1992— 1993 роках уже перебували при владі та залишили про себе аж ніяк не найприємніші враження. Більш того, погроми, влаштовані ними одразу після президентських виборів у жовтні 2003, також відштовхнули маси від них, — пояснює журналістка. — Тому невдоволення політикою влади не конвертується в масове політичне протистояння в суспільстві. Напруження пристрастей роздувається напередодні виборів і, як правило, різко спадає після закінчення виборчих кампаній».

На думку опитаних «Днем» азербайджанських експертів, більшість місць у парламенті завоює партія влади «Єні Азербайджан». Певну кількість мандатів отримає опозиційний блок «Азадлиг» («Свобода»), до складу якого входять вищезгадані «Мусават», ПНФА-«реформатори» та ДПА. Також пройдуть до парламенту незалежні кандидати та кілька опозиційних партій, які стоять окремо від «Азадлигу».

«Усе залежить від того, якими виявляться вибори, — підсумовує Лейла Алієва. — Якщо вони будуть прозорими та чесними, то послідовна опозиція й частина реально незалежних кандидатів має високі шанси. Якщо ж справжні вибори будуть підмінені угодою між правлячими елітами та певними силами, то шанси опозиції невеликі. Але цей сценарій якраз і може призвести до мітингів протесту. Використання адмінресурсу відбуватиметься переважно до дня самих виборів. Однак очевидно, що й опозиція серйозніше готується до цих виборів, особливо до захисту голосів, організованіше, ніж у 2003-му, мобілізує населення. Кількість демонстрантів збільшується з кожним мітингом, і якщо на виборах будуть порушення, активізується й пасивна частина протестного електорату. Протистояння, якщо до нього дійде справа, може бути жорсткішим, ніж у вашій країні».

ГЕРОЇ БАКИНСЬКОГО ЧАСУ

З облич нинішньої кампанії в неабияк віддаленій від азербайджанських реалій Україні найпізнаваніші, мабуть, двоє. Це екс-президент республіки Аяз Муталібов, співголова Соціал-демократичної партії, і дружина нинішнього глави держави Мехрибан Алієва. Колишній секретар ЦК Компартії Азербайджану, а потім президент Муталібов у 1992 році був скинений і відтоді жив у Москві. Одразу після подачі ним документів на реєстрацію як кандидата в депутати азербайджанська прокуратура заявила, що в разі приїзду до країни Муталібова арештують як обвинуваченого в здійсненні тяжких злочинів. Аналогічна ситуація й з екс-спікером Расулом Гулієвим: він також зареєстрований кандидатом у депутати й оголошений кандидатом в арештанти. «Максимальний успіх, якого може досягнути Аяз Муталібов, — це завоювання депутат ського місця. Більшого йому не дозволять противники, та й за характером він не боєць, чинник віку також має значення», — вважає президент Центру економічних і політичних досліджень Сабіт БАГІРОВ . «Хоч екс-президент і має у своєму розпорядженні підтримку деяких проросійськи налаштованих сил, на важливу роль у великій політиці він навряд чи може розраховувати, — згодна з Багіровим Хатіра Гасимова. — У пам’яті народу Муталібов закріпився як людина, яка втекла з посади, а таких суспільство не реанімує».

Перша леді Азербайджану, донька відомих у республіці вчених, за фахом медик, займається добродійністю і недавно була визнана «Жінкою року». «Її оберуть навіть у разі демократичних виборів в її окрузі, оскільки там вона протягом останніх двох-трьох років проводила велику добродійну роботу», — переконаний Сабіт Багіров. «Мехрибан Алієва має у своєму розпорядженні серйозні адміністративні й інформаційні ресурси. На формування її іміджу працюють величезні кошти фонду імені Гейдара Алієва, президентом якого вона є, а також провідні електронні ЗМІ. Не виключено, що вже в найближчому майбутньому вона перетвориться на політичну фігуру, після чого можна буде дати оцінку перспективам її кар’єри», — каже Хатіра Гасимова.

«ТРУБА» КЛИЧЕ

Посол США в Азербайджані Ріно Харніш жорстко попередив керівництво республіки: «Якщо офіційні підсумки виборів серйозно відрізнятимуться від результатів екзит-полів, Вашингтон може поставити підсумки голосування під сумнів або взагалі не визнає їх», — передає слова посла російська «Независимая газета». Екзит-поли, замовлені компанією PA Government Services (з нею підписало угоду Агентство міжнародного розвитку США — USAID), пройдуть 6 листопада в половині виборчих округів. Президент ПАРЄ Рене ван дер Лінден заявив, що в разі фальсифікації виборів «Азербайджан зіткнеться з дуже жорсткою реакцією Ради Європи». Днями Баку відвідав генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс, який також розмовляв з азербайджанськими керівниками про майбутні вибори. Влітку там побувала екс-держсекретар США Мадлен Олбрайт.

Менш відкрито, ніж необхідність демократизації, обговорюється перспектива розміщення американських військових баз на території Азербайджану. Крім того, як відомо, 25 травня відбулася офіційна церемонія введення в експлуатацію нафтопроводу Баку — Тбілісі — Джейхан. Він дозволяє експортувати каспійську нафту в обхід Росії та збільшує вплив США в регіоні. «В Азербайджані багато спільного з ситуацією в Україні та Грузії, але головна відмінність від інших країн, які пережили серйозні зміни, — це чинник нафти і пов’язана з ним сила держави або владної еліти. Нафтовий чинник відіграє в політиці Заходу по відношенню до Азербайджану корегуючу роль: інтереси стабільності вивищуються над інтересами змін, — вважає Лейла Алієва. — Оскільки правляча еліта Азербайджану проводить здебільшого прозахідний курс, політика Заходу здійснюватиметься з урахуванням інтересів азербайджанського керівництва, тож серйозність критики перевірятиметься реальною ситуацією на виборах».

Сабіт Багіров у свою чергу вважає, що «за багатьма ознаками для американців на сучасному етапі демократизація Азербайджану, щонайменше формування дієвого опонента уряду в особі парламентської опозиції, — пріоритетніше завдання, ніж усі нафтові проекти».

«ВСТУПНИЙ ІСПИТ»

Азербайджан є одним із головних партнерів України на Кавказі, наші країни разом входять до ГУАМ, а нещодавно Віктор Ющенко і Михаїл Саакашвілі, виступаючи з ідеєю Балто-Чорноморсько-Каспійської Спільноти демократій, мали на увазі участь Баку і в цьому проекті. «ГУАМ — багато в чому азербайджанська ініціатива. У тій чи іншій формі ідею об’єднання висували обидва президенти країни. Крім міркувань безпеки, головне тут — визначення західної орієнтації та європейської ідентичності. Те саме стосується Боржомської ініціативи. Якщо правляча еліта коливатиметься з приводу приєднання до неї, то це не відповідатиме стратегічному курсу й не буде підтримане громадськістю Азербайджану», — вважає Лейла Алієва.

«Протягом усього періоду незалежності в країні та за кордоном спостерігалося багато невдоволення перебігом демократичних процесів в Азербайджані. Але весь час ці процеси тривали, розвивалися й продовжуються донині. При цьому люди хочуть більшого та кращого. Так, справжня демократія не в інтересах тих, хто хоче тримати кермо управління лише у своїх руках. Азербайджанським політикам і владі слід уже найближчим часом чітко заявити про свої пріоритети. Хоча Ільхам Алієв нещодавно заявив, що вони ще не розглядають цього питання, але мають намір вивчити Боржомську ініціативу», — каже Хатіра Гасимова. «Азербайджан повинен прагнути стати членом Спільноти демократичного вибору, і перший іспит у Баку — 6 листопада», — підсумовує Сабіт Багіров.