Iдеали чи товар?

Вадим КАРАСЬОВ , директор Інституту глобальних стратегій:

— Це історія з розряду «марення про бренди». Бо вже надто сумнівний вигляд має вона з погляду інтелектуальних прав сина Президента на ряд брендів помаранчевої революції. Але головне, що це цинічно щодо політичної й етичної суті того, що ми називаємо помаранчевою революцією. Виходить, що революція як історичне явище банально продається та стає в один ряд зі звичайними музичними, спортивними й іншими споживчими брендами. Зрозуміло, ми всі живемо в епоху комерціалізації, в умовах, коли домінує економіка пропозиції, коли розвиваються споживчі ринки та паралельно разом із ними брендові ідентичності. Але не настільки ж! Парадокс у тому, що про права на революційні бренди говорять не прості виконавці революції — креативники, політтехнологи, — а саме ті, хто був у перших лавах цієї революції, орнаментуючи її високими та пафосними словами, розмовами про ідеали Майдану. Тож уточнімо все-таки: ідеали Майдану — це ідеали чи бренд? Революція — це історична подія чи акт купівлі-продажу? Історичне виробництво чи банальне споживання? Це акт героїзму чи гедонізму? На мій погляд, це риторичні запитання. Я згадую у зв’язку з цим вірш Євгена Євтушенка на смерть Володимира Висоцького, особливо його останній рядок: «Жизнь кончилась и началась распродажа». На мій погляд, він дуже добре передає те, що зараз відбувається, — не тільки навколо сина Ющенка, а й навколо ідеалів та ідей помаранчевої революції, ідеалів Майдану. Майдан не належить нікому — він належить історії, я б навіть сказав — Всесвітній історії. І перетворювати його на споживчий бренд — це гірше, ніж помилка, як говорив Талейран.

Здивування на межі обурення викликає і той факт, що ідеали Майдану, революцію як історичний і політичний процес використовують для банального відведення президентського сина від фінансової звітності та моральної відповідальності. Як можна говорити про високий пафос Майдану й українську революцію, інструментально при цьому використовуючи революцію, активність мас, емоційний порив і все, що було пов’язане з громадянським пробудженням України, для виправдання та легітимації сумнівних фінансових джерел богемного життя сина Президента? Знову ж, питання риторичне.