Революція як привід для... самокритики
«Революція за два дні проводить десятирічну роботу, і за десять років губить п’ятисотрічну працю», — казав французький поет Поль Валері. Чи може це стосуватися й української помаранчевої революції, яка, безсумнівно, відкрила нову сторінку вітчизняної історії? Експерти-історики кажуть, що нині ще надто рано давати вичерпну оцінку тим подіям, одначе осмислювати, обговорювати їх, особливо з молоддю, — саме час. У четвер в Київському міжнародному університеті (КиМУ) відбувся круглий стіл: «Помаранчева революція: духовне оздоровлення нації та державотворення» за участю професорсько- викладацького складу університету, студентів із першого по четвертий рік навчання, журналістів, громадських та політичних діячів. Ініціатор розмови, ректор КиМУ Хачатур Хачатурян, назвав такий захід «найкращим майстер- класом для своїх студентів усіх спеціальностей». Він виніс на обговорення низку питань, які постали перед суспільством після останніх президентських виборів. Голова комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, народний депутат України Геннадій Удовенко принагідно надав студентам рекомендації: як правильно готуватись до подібних заходів. Геннадій Йосипович роками збирає вирізки з газет, і, за його словами, найбільше вирізок у нього — з «Дня». Згодились вони йому й цього разу — на круглих столах в КиМУ він частий гість. Центральною лінією дискусії стало обговорення політичного та морального аспекту помаранчевої революції. Декан факультету політології Київського міжнародного університету Олег Гринів зазначив, що наша революція — особлива, бо вона відповідає менталітету нації, сприйняттю громадянами світу. Геннадій Удовенко визначив три найголовніші риси нашої — української — революції. По- перше, участь у ній молоді. По-друге — її безкровність. По-третє — мирний і щирий її дух. Помаранчева революція, додав пан Гринів, стала яскравим прикладом революції соціальної: нова політична сила виступила на захист середнього й дрібного власника. Та найголовніший результат, на погляд доповідача, — не в матеріальній, а в моральній і духовній сфері: відбулась революція, внаслідок якої було перетворено байдужого обивателя на свідомого громадянина.
Заступник голови Народного руху України Василь Куйбіда вважає, що про Майдан можна говорити з багатьох точок зору. Безпосередньо він побачив на Майдані надію на духовне оздоровлення народу, надію на те, щоб повернутися до першоджерел і реалізувати те, про що говорилось десятиліттями. Одночасно, його насторожує те, що над суспільством витає дух бажання повернутися на той Майдан. Це означає, що громадськість відчуває симптоми певної хвороби. Громадяни знають, що вони йшли на Майдан не для того, щоб усе закінчилося банальною перестановкою людей при владі. А певна загроза цьому є. «Нова влада опинилася в тій ситуації, коли слід розставляти пріоритети в своїй діяльності, дбаючи про виконання власних обіцянок», — зазначив пан Куйбіда. І наостанок додав, що «Майдан, як явище, повинен функціонувати в суспільному дусі, в справах, і, наприклад, на сторінках та в книжках «Дня», який завжди відкритий для дискусій».
Лариса Івшина подарувала ректорові КиМУ Хачатуру Хачатуряну триптих «Україна Incognita», «Дві Русі» та «Війни і мир» з «Бібліотеки «Дня» з побажанням передати їх до читальної зали університету. «Ці книжки звернені до наших співгромадян, щоб зміцнити розуміння ідентичності, дати тим, хто хоче відчути себе громадянином, розуміння, хто ми, звідки», — зазначила пані Івшина. Вона підкреслила, що кожна з цих книжок написана сучасною українською і подається в контексті нових ціннісних понять. «Це історія, — зазначила вона, — вивчення якої необхідне для того, щоб запал, бажання бути українцем об’єднало наших співгромадян різних національностей і вірувань». Адже минуле десятиліття було особливим періодом нашої історії. В цей період відбулося надзвичайне зниження критеріїв суспільного життя і ключовою подією, вважає головний редактор «Дня», стали вибори 1999 року. Тоді була можливість еволюційним шляхом змінити владу, але суспільство не було до цього готове. А події Майдану — це був час величезної духовної мобілізації. Одначе, гадає Лариса Івшина, події помаранчевої революції з одного боку — це революційний період, а з іншого — ілюстрація неспроможності політичного класу дати раду проблемам, які нагромадились в суспільстві протягом десятиліття. Помаранчева революція для нинішніх владних політиків — це не привід для радості, а навпаки, привід для самокритики. Відтак, гадає головний редактор «Дня», патріархи українського патріотичного руху обов’язково повинні бути не лише мудрими порадниками нового Президента, а й тими сторожовими, які найпершими мають сказати вголос, які помилки нова влада робить уже зараз. І, як підкреслила Лариса Івшина, народ свою справу зробив — на Майдані українська революція була відстояна. А от чи зможе революція бути виграна в урядових кабінетах? Експерти залишили це запитання без відповіді...
