Гостра інтрига банального кошика

Учора дорогою на роботу я зупинився біля кошика, що стояв на землі, з домашніми яйцями, якими, всупереч заборонам, торгувала молода селянка. «П’ять гривень», — визначила вона ціну своєї продукції. А я пригадав, що рік тому десяток яєць коштував не більше трьох гривень. «Як же так?», — подумав я. Але поглянувши на непоказний одяг і, якщо й не виснажене, то вже надто втомлене та змарніле обличчя жінки, без слів простяг гроші. Кошик, здавалося б, додав у ціні, але чому ж це не позначається на його господині?

Власне, таке ж запитання можна поставити й до безлічі інших реальних або символічних кошиків, із якими мають справу українські громадяни: нафтового, зростання вмісту якого передбачають експерти, зернового, а отже — хлібного, щодо якого, як завжди навесні, більше запитань, аніж відповідей, і того віртуального продовольчого кошика, ціна якого визначає мінімальний прожитковий рівень у нашій країні, а від нього — і всі інші соціальні стандарти, якими керується держава, виплачуючи допомогу населенню. Щоправда, є ще й одежно-взуттєвий кошик, а також житлово-комунальний, транспортний, культурно-духовний, медичний і, боронь Боже, похоронний. А ще — розважальний, освітній... Чи не забув якогось? Дарма! Однаково всі вони тримаються на зерні.

Схоже, і тепер, коли зовсім інші люди при владі, ситуація з цим головним харчовим кошиком країни не зовсім благополучна. По- перше, нас, як завжди, підвела погода, підклавши затяжну зиму. Загроза справді існує: міністр аграрної політики Олександр Баранівський спершу оголосив, що цього року посівна удесятеро відстає від темпів минулого року, потiм пiдредагував самокритику до 30% його висновок селянам доведеться все робити одночасно: «За один день треба робити все: удобрювати озимі, в один день сіяти ранню групу, сіяти цукрові буряки й таке інше. Складність у великій мобілізації». І скрізь спостерігається відставання. 10% озимих загинуло, і їх доведеться пересівати. Вдвічі проти торішнього відстали з удобрюванням посівів, а тут ще й виробники мінеральних добрив підводять: не зробивши запасів для власного села, відправили їх на експорт та не встигають забезпечити «наші потреби». А про нафтопереробників й говорити не доводиться: скористалися, зі слів прем’єр-міністра, своїм монополізмом і граються з українським ринком, підвищуючи ціни. Щоправда, за таке різке висловлювання главі уряду, схоже, довелося відповідати перед Президентом, а в самому уряді навіть виникли з цього питання певні розбіжності.

Тож Президент цілком міг прописати уряду активнішу політику. Наприклад, передбачені бюджетом потреби села на початок квітня було профінансовано лише на 12 відсотків. Відповідаючи на запитання «Дня», Баранівський запевнив, що графіки зміщаються, і з передбачених 1,7 мільярда гривень 600 мільйонів на квітень і травень буде профінансовано... Хто ж запізнюється?

Особисту відповідальність за роботу аграрного комплексу Президент країни поклав на прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Проте партнери села далеко не завжди виконують меморандуми, підписані ними на наполягання уряду. Так, банки зобов’язалися давати кредити аграріям під 17% і під заставу урожаю в співвідношенні 1:1,5. Але лише Промінвестбанк, за визнанням міністра Баранівського, сумлінно виконує договір. Безумовно, дуже чутливим для селян буде чергове рішення уряду про компенсацію банківських відсотків. (Якщо, звісно, не повториться торішній досвід, коли цю обіцянку виконували також не завжди...). Таким чином, селяни повинні отримати цього року не менше 16 мільярдів кредитів, що становитиме 70% витрат на виробництво продукції. Що ж залишиться їм, коли настане час повертати гроші? Уряд має намір підтримати і дрібні (домашні) селянські господарства, щоб підвищити вагу худоби, яку здають на забій. І є навіть підрахунок: у результаті 300 тисяч тонн м’яса отримають додатково. Але чи має уряд механізм для цих дотацій, що дозволяє дійти з ними до кожного хліва? Чи не передадуть його в руки монополістів, які використають його для зниження закупівельних цін, щоб з урахуванням дотацій залишити їх на колишньому рівні? Сьогодні більшість селян незадоволені тим, як у попередні роки діяв механізм дотацій на молоко та м’ясо. Уряд запевняє, що розроблено прозорі схеми для цих бюджетних грошей. Нам лишається йому вірити...

Тим часом, піклуючись таким чином про підтримку та розвиток українського села, «соціалістичне» МінАП заздалегідь підшукує «цапа- відбувайла». Річ у тому, що сьогодні пропозиція зерна на українському ринку суттєво перевищує попит. Через це ціни відносно низькі. Тобто зерновий кошик начебто й повний, але в фінансовому плані легковаговий. І аграрії, отже, не мають особливих перспектив. У чому причина? На думку Баранівського, «аграрний ринок сьогодні монополізований зернотрейдерами... Вони диктують ціни, а не виробник».

Зернотрейдери з цими обвинуваченнями не згодні. Вони вважають, що конкуренція на українському ринку навіть посилилася, але при цьому відзначають: цінова ситуація настільки складна, що їм фактично доводиться брати на себе всі витрати, пов’язані з експортним оформленням зерна, перевезенням, отриманням необхідних сертифікатів, митними процедурами тощо. При цьому трейдери сподіваються, що вони колись зможуть компенсувати свої збитки, пов’язані з такою діяльністю, за рахунок повернення ПДВ. Але перспективи цього, за їхніми словами, досі не очевидні. У заяві, присланій «Дню», Українська зернова асоціація наголошує, що міністр аграрної політики повернувся до риторики, що практикувалася два-три роки тому, замість того, щоб розібратися в реальних складових витрат на зерновому ринку. Серед зустрічних претензій зернотрейдерів — довготривале неповернення ПДВ, непотрібні витрати на дезінфекцію залізничних вагонів, різке зростання транспортної складової «зернового кошика» у зв’язку з підвищенням залізничних тарифів (ця складова на 60% вища, ніж при перевезенні дизельного палива, на 24% більша, ніж для нафти, на 203% більша, ніж для експорту брухту). І справді, чому б МінАП не зайнятися з’ясуванням та вирішенням цих та інших подібних питань? Можливо, тоді буде зрозуміло, чому сьогодні, як і в минулому, сільгоспвиробники незадоволені цінами реалізації на свою продукцію. Практики зернового ринку переконані, що Закон «Про державну підтримку сільського господарства України» вимагає суттєвого доопрацювання й удосконалення. У ньому, зокрема, нечітко розписано процедури діяльності Аграрного фонду, що створює передумови для неефективного використання бюджетних коштів. Не прописаний механізм відбору пропозицій для закупівлі в межах інтервенційних операцій та багато іншого... Як відзначають оператори ринку, передбачена цим законом можливість проведення так званих консультацій узагалі є прихованою формою шантажу. Їхня суть із погляду держави, як вважають зернотрейдери, приблизно така: «Якщо ціни на ринку, на нашу думку, дуже високі (або низькі), і ви не погоджуєтесь їх знизити (або підвищити), то ми введемо адміністративне регулювання». А це, на думку фахівців, не що інше, як фіксація хибної практики адміністративних обмежень, що їх застосовували впродовж попередніх років. Тільки тепер вони діятимуть уже на законодавчому рівні.

Виконавчий директор Асоціації фермерів України Яків Кириченко сказав «Дню», що нещодавно при відкритті аграрної виставки в селі Чубинському відбулося засідання ради Асоціації, і фермери у своїх виступах висловлювали «дуже багато невдоволення цінами на зерно, особливо порівняно з цінами на паливно-мастильні матеріали». Кошик знову буде повний, а обличчя його власників сумні?