Повернення Модеста Менцинського
У Дзеркальній залі славетної Львівської опери з нагоди 130 річчявідкрили погруддя великого українського тенора першої половини ХХ сторіччя Модеста Менцинського (скульптор Ярослав Скакун, меценат Ігор Жук). Його бюст поповнив галерею скульптур, що увіковічнили в театрі пам’ять великих оперних співаків Соломії Крушельницької та Олександра Мішуги. Попереду відкриття бюстів диригента Ярослава Вощака та художника Євгена Лисика.
Оперний та концертно-камерний співак і педагог Модест Омелянович Менцинський володів голосом великої сили, красивого металевого тембру, широкого діапазону (понад три октави), рівним у всіх регістрах. Він приваблював м’якими шляхетними барвами на середніх нотах і міццю у верхніх. Мистецтво співака характеризувалося блискучим фразуванням, першокласною дикцією, непересічним трактуванням образу й темпераментністю. В його репертуарі було близько 50 партій. Окремо стоїть партія Зігфрида з вагнерівського циклу «Перстень Нібелунгів». За визначенням німецьких рецензентів, Менцинський у цій партії не знав суперників у всій Європі. Володіючи драматичним тенором великої сили, Менцинський спричинився до інтерпретації героїчних партій в операх Вагнера та інших композиторів. Серед своїх співвітчизників не мав суперників у вагнерівському репертуарі. В історію української музичної культури Менцинський увійшов і як незрівнянний камерний співак, блискучий інтерпретатор народних пісень і творів М. Лисенка. Він чудово виконував також твори галицьких композиторів, зокрема, Людкевича, Січинського та ін.
Народився Менцинський в с. Новосілки, тепер с. Великі Новосілки Мостиського району Львівської області 29 квітня 1875 р. Походив із родини сільського священика. Закінчив духовну семінарію у Львові та теологічний факультет Львівського університету. Вокальну освіту здобув у Львівській та Франкфуртській консерваторіях. У 1901 дебютував на сцені Франкфуртської опери. Був солістом Ельберфельдської опери (Німеччина), оперного театру в Карлсруе (провінція Баден), Стокгольмської, Кельнської опер. Гастролював на оперних сценах Львова, Лондона («Ковент-Гарден», 1905), Мюнхена, Берліна, Байрейта, Відня, Амстердама, Копенгагена, Варшави, Праги, Гамбурга, в містах Італії та Франції. У 1909 він був нагороджений орденом Вази — найвищою державною відзнакою у Швеції. Модест Омелянович був високоосвіченою людиною свого часу. Крім музичного мистецтва, він посилено цікавився літературою, мистецтвом, естетикою, філософією; володів сімома мовами, зокрема німецькою, шведською, польською, російською, французькою та англійською.
У Стокгольмі Менцинський одержав титул камерного співака шведського короля. У 1935 «Союз львівських професійних музик» обрав співака своїм почесним членом. Перед смертю Модест Омелянович заповів свою музичну бібліотеку Науковому товариству ім. Т. Шевченка у Львові. А нещодавно онук співака, що живе у Гьотеборзі, передав рояль співака в музей Крушельницької у Львові. З 1927 року Менцинський провадив у Стокгольмі приватну педагогічну діяльність, зрідка виступаючи в концертах. У 1912, 1924, 1925 і 1928 він концертував у Галичині (Львів, Станіслав, Коломия, Стрий та ін.). Записав на грамплатівки у Стокгольмі та Берліні понад 40 творів, серед яких українські народні пісні, романси Лисенка, Січинського, Ярославенка, а також арії з опер Вагнера, Флотова, Верді, Пуччіні та ін. У 1933 співак дав останній український концерт у Стокгольмі. Помер він там же 11 грудня 1935 року.
