ЦЕРКВИ СВIТУ

У Вселенському патріархаті — український єпископ

За пропозицією Константинопольського Патріарха Варфоломія I Синод цієї церкви обрав архімандрита Іларіона Рудника (українця за походженням), декана Сант-Пантелеймонівського приходу в Порто (Португалія) єпископом-помічником Митрополита Португалії й Іспанії Єпіфанія, присвоївши йому титул єпископа Телміського. Новий владика народився в Україні. Закінчив теологічний факультет Салоницького Університету (Греція). Архієрейське висвячення нового єпископа відбулося 23 січня в Константинополі. («КР-Media»)

Відлуння війни у стінах Ватикану

Сьогодні католицькі та світські ЗМІ Італії знову активно обговорюють тему, пов'язану з Другою світовою війною. Йдеться про дітей з єврейських французьких сімей. У відчайдушних спробах врятувати своїх дітей багато батьків залишали їх у притулках, віддавали до французьких сімей, зверталися за допомогою до Католицької церкви. Церква взяла тоді багатьох дітей під свій захист, ховала їх в монастирях або церковних притулках. А зовсім недавно виявилося, що після війни Ватикан відправив до Франції спеціальну інструкцію з вказівкою не повертати єврейських дітей батькам або родичам у тих випадках, коли діти, перебуваючи під заступництвом церкви, були похрещені.

Ця інструкція, нещодавно опублікована італійською газетою «Corriere della Sera», закінчувалася словами: «Рішення схвалене Святим Отцем (папою) Пієм ХII». Приписка була викликана, очевидно, тим, що ватиканські чиновники очікували опору з боку монсеньйора Ронкаллі — нунція Ватикану у Франції. На їхню думку, Ронкаллі був налаштований надто «проєврейськи». (Подальші події засвідчили, що Ронкаллі — майбутній папа Іван ХХIII — ніколи не підписав би подібну інструкцію.)

Лист однозначно вказує на те, що папа Пій ХII не хотів повертати батькам єврейських дітей, які були під заступництвом церкви. Він казав: «Хрещеним дітям необхідно забезпечити християнське виховання». Понад те, ватиканські чиновники вважали, що і нехрещених дітей, які втратили батьків, «не можна передавати особам, які не мають на них повного права» (наприклад, родичам). Нехрещених дітей дозволялося віддавати тільки батькам.

Опублікування цього листа-інструкції, що завдає «страшного удару» репутації папи Пія XII, сталося саме в той час, коли у Ватикані тривають приготування до початку процедури канонізації — зарахування цього папи до лику святих. Аналітики вважають, що процес канонізації папи Пія XXIII слід припинити — таку кількість протестів було опубліковано останнім часом. Більшість із них стосується того, що цей Римський папа так і не виступив публічно проти нацизму і — що особливо обурює людей — проти Голокосту.

Священики Австралії виступають за скасування целібату

Національна рада священиків (НРС) Австралії звернулася до Синоду єпископів католицької Церкви з проханням переглянути правило, згідно з яким католицькими кліриками можуть бути лише неодружені чоловіки. Автори листа кілька разів наголосили на своїй вірності вченню Церкви та попросили «отців Синоду розглянути з усією увагою і чесністю необхідність наполягати на безшлюбності священиків».

За чинними канонічними правилами, католицьким священиком може стати лише неодружений чоловік, а якщо він одружується, йому доводиться відмовитися від статусу клірика. З цього правила є винятки; так, одружені протестантські пастори, що навернулися в католицтво, можуть стати священиками, не міняючи свого сімейного статусу. Одружене священство є також у деяких Католицьких церквах східного обряду (наприклад, в УГКЦ).

Написати листа до Синоду єпископів австралійських кліриків спонукала насамперед одна з головних сучасних проблем католицької громади — гострий брак священиків. «Нас турбує доля чимдалі більшої кількості парафій, які залишаються без недільної меси через те, що їм не вистачає священиків», — мовиться в листі. Випадки, коли один клірик служить одразу в кількох парафіях, давно увійшли в практику в Австралії. Питання про обов'язковий целібат священства порушували на Синоді єпископів 1990 року, однак більшість його учасників проголосували за збереження цього правила. (EМI)

Московський патріархат і старообрядництво: як порозумітися

Всупереч деяким зусиллям РПЦ, систематичного нормального діалогу Московського патріархату зі старообрядництвом нині немає. Про це повідомив наприкінці січня голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило (Гундяєв) на Міжнародному різдвяному читанні в Москві. Митрополит наголосив, що старообрядці мають ту саму систему цінностей, сповідують ту саму віру і належать до тієї самої традиції, що й РПЦ МП. «Нас по суті ніщо не розділяє», — вважає митрополит Кирило. Однак, за словами митрополита, обряд у російській релігійній свідомості завжди був і залишається більше ніж просто обрядом. «Це історичний культурний факт». Тим часом у сучасному старообрядництві з'явилася небезпечна тенденція — «створювати видимість доктринального розходження з РПЦ». «Вони називають себе старовірами, а не старообрядцями і намагаються переконати суспільство, що відрізняються від РПЦ не лише за обрядами, а й у самій вірі. Бо вони розуміють, що одних відмінностей в обрядах замало, щоб сучасна людина визнавала необхідність збереження розділення».

Митрополит Кирило визнав, що процес діалогу зі старообрядництвом «має включати й елемент покаяння, бо Російська Церква не перешкоджала гонінням на старообрядців, багато з яких прийняли мученицьку смерть». (РІА «Новости»)

Таджицькі діти вивчатимуть історію ісламу

Партія ісламського відродження Таджикистану (ПІВТ) виступила з ініціативою розглянути на найближчому засіданні Маджлісі Олі (місцевий парламент) проект введення в освітню програму таджицьких шкіл предмета під назвою «Історія ісламу». Причиною подібного рішення став чимдалі зростаючий вплив на суспільство немусульманських громад і деномінацій, а також зростання екстремістських настроїв у таджицькому суспільстві. Партія ісламського відродження вважає, що вивчення історії й основ ісламу, поки що на факультативному рівні, допоможе вирішити ці проблеми. Цю ініціативу підтримали нещодавні противники Партії відродження — Комуністична партія й Народно демократична партія Таджикистану. Отже, проект введення історії й основ ісламу до шкільної програми має цілком реальні перспективи.

Тим часом, багато правозахисних і громадських організацій Таджикистану побоюються, що прийняття проекту в його нинішній редакції може порушити право школярів на свободу віросповідання. На думку спостерігачів, найдоцільнішим було б введення в школах курсу Історії релігій, де діти могли б отримувати уявлення не лише про іслам, а й про великі релігії світу. Тут думки учнів і вчителів діаметрально розходяться, від повної згоди з майбутнім нововведенням до його абсолютного неприйняття. Останнє слово залишається все ж таки за депутатами. («Agnuz»)

Російські протестанти активніші за православних

За результатами соціальних опитувань Дослідницького центру «Релігія в сучасному суспільстві» (Москва), найбільша релігійна активність у Росії притаманна протестантам різних течій. За ним — католики, потім іудеї. Дещо нижчі показники у прихильників ісламу. Найнижчі показники релігійної активності демонструють православні й буддисти. Переважна більшість православних (понад 95%) відвідує храми лише двічі на рік — на Великдень і Різдво. По різному ставляться адепти різних релігій і до актуальних політичних і соціальних проблем. Серед православних, наприклад, порівняно невелика частка прихильників політики, орієнтованої на Захід; не шанують вони також соціал-демократію й радикальні ринкові реформи. (НГ-Релігія)