СЛОВНИК СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ

ВІЙНА — 1) збройний конфлікт між протиборчими державами, націями, великими територіальними громадами за участю армій, ополчень або інших боєздатних формувань; 2) непримиренне, безкомпромісне протистояння у найрізноманітніших областях — економіці, культурі, релігії, інформаційній сфері тощо.

В. є найефективнішим засобом підвищення популярності будь-якого режиму, від тоталітарного до демократично обраного. Саме В. або навіть її передчуття привносить у життя обивателя гострий, емоційно багатий сюжет, можливість відчути себе героєм серед згуртованої спільності інших, не менш героїчних особистостей, якими в потенціалі стає вся країна. В. значно спрощує вибір, дозволяє використати як наймогутніший компенсатор за невдачі мирного часу — зовнішнього ворога, а воюючі нації отримують шанс заглибитися в стан забіякуватого тінейджерства.

Альтернативне співтовариство використовує інструментарій класової В. і В. проти всіх. При цьому — «велика» В., що затівається державою, викликає неприйняття, різкий протест, зростання пацифістських настроїв. Так, саме рух проти В. у В’єтнамі був генератором найбільш захоплюючих контркультурних проривів 1960-х. Однак, альтернативне поняття В. здатне викликати тероризм. А точкою сходження як андерграундного, так і державного розуміння В. стає революція. Взагалі, В-ний дискурс характерний для зіткнення ідеологій, не так важливо, чи доходить до реальних гвинтівок. Зброєю може служити слово — друковане і усне, балончик з фарбою, підключений до Мережі комп’ютер, власне голе тіло, будь-який творчий жест. У такому розумінні В. проти всіх — безкровний спосіб збереження власної індивідуальності, відстоювання своєї позиції. Таку В. ведуть андерграундні художники та музиканти, найагресивніші угруповання на зразок панків та скінхедів. Але, навіть залишаючись принциповим прихильником ненасильства, воюючому потрібно розуміти, що соціум на його виклик відповість неадекватно жорстоко. Тому що соціум через свою структуру управління — держава — вважає лише себе вправі оголошувати, вести і завершувати В.

Але «офіційна» В., знову ж, викликає зростання підпілля та опору, як у політиці, так і в мистецтві. Саме це зараз відбувається, наприклад, у Росії — у зв’язку з нескінченною чеченською «операцією» та в США — через війну в Іраку.

В. була, є й буде завжди. Але й закінчити її можна одним перевіреним способом — оголосивши їй В.