Куди приведе горе?
Офіційний дводенний траур у Росії закінчився, але горе, відчай, сумніви й обвинувачення ще довго краятимуть і Беслан, і всю країну. Учора на новому кладовищі в Беслані продовжували ховати загиблих, у багатьох російських містах відбулися траурні мітинги — одночасно демонстрації протесту проти тероризму. Іноземні інформагентства продовжують вести альтернативний підрахунок жертв трагедії — за даними Франс-прес, їх уже 394, і кількість не остаточна. Зі слів представників прокуратури Північної Осетії, 107 тіл залишаються невпізнаними. Зниклих безвісти — близько двохсот чоловік. В результаті операції зі звільнення заручників загинули 11 співробітників спецпідрозділів «Альфа» й «Вимпел», повідомили учора Інтерфаксу представники російських спецслужб, стан десяти поранених тяжкий.
В інтерв’ю іноземним журналістам президент Путін заявив, що публічного розслідування трагедії в Беслані не буде, і він нікому не дозволить влаштувати з цього «політичне шоу». Слідство продовжує стверджувати, що серед приблизно 30 бойовиків, які захопили школу, було близько десяти зарубіжних екстремістів, здебільшого — вихідців з арабських країн. Серед живих залишився лише бойовик Нурпаша Кулаєв, який раніше входив до охорони Шаміля Басаєва. За інформацією, отриманою Інтерфаксом від джерел, близьких до слідства, банду терористів очолював так званий командир спецназу Басаєва — бойовик на прізвисько «Полковник». Нібито саме він не дозволяв передати дітям їжу, медикаменти та воду. Тим часом російські видання «Газета» і «Время новостей» опублікували інформацію про те, що деякі з бандитів, які захопили школу, кількома роками раніше були арештовані і в ці дні взагалі мали перебувати у в’язниці. А екс- президент Інгушетії Руслан Аушев, за участi якого були звільнені близько 30 заручників, в інтерв’ю «Новой газете» заявив, що через роздуми, кому з керівників республік Північного Кавказу потрібно вирушити до Беслана на переговори з бойовиками, втратили майже півтори доби. Крім того, Аушев повідомив, що стрільбу по школі, через яку терористи почали задіювати вибухові пристрої, а спецназ вимушений був піти на штурм, розпочала якась «третя сила». За інформацією низки російських видань, це були батьки утримуваних у школі заручників.
Верховний представник Європейського Союзу із питань єдиної зовнішньої політики та політики безпеки Хав’єр Солана заявив, що «в центрі боротьби з тероризмом мають бути не військові методи, а взаємна довіра країн, які мислять однаково, й обмін розвідувальними даними». Солана закликав боротися не лише з проявами ісламського тероризму, а й із його причинами. Він наголосив на необхідності серйозного діалогу «з тими ісламістськими угрупованнями, з якими можна розмовляти». У ці дні світ також із напруженням стежить за долею двох французьких журналістів, захоплених у заручники в Іраку, попри те, що Франція не є членом очолюваної США коаліції, а позиції Парижа та Вашингтона з іракського питання вельми відрізняються. Про вплив останніх подій на державну політику та суспільну свідомість у Росії та Франції ми розпитали експерта паризького Інституту міжнародних і стратегічних вiдносин Арно ДЮБ’ЄНА:
— І у Франції, і в Європі загалом немає однозначної оцінки причин останніх трагедій у Росії, їхньої пов’язаності з міжнародними злочинними мережами. Але ніхто не сумнівається в тому, що Росія стикається зі справжнім тероризмом. Франція приголомшена тим, що об’єктом нападу стали діти. Усі думали, що Дубровка — це мегатероризм у Росії. А тепер західні фахівці навіть висловлюють стурбованість безпекою російських промислових об’єктів, у тому числі ядерних. Звичайно, всім зрозуміло, що якби не було війни в Чечні, то, швидше за все, не було б і терактів у Росії. Інша річ, що чеченська проблема нічого не виправдовує. Такими нелюдськими актами терористи лише дискредитують чеченське питання. Частина французької преси покладає провину за те, що сталося, на Путіна, його політику на Північному Кавказі. Хоча інші, в тому числі наш уряд і президент, дотримуються зваженішого погляду і вважають, що в такі моменти немає місця для відвертих нападок і ми повинні бути разом із російським народом.
Звернення Путіна до нації було дуже сильним, дуже емоційним, і, до речі, можливо, неправильно інтерпретованим. Поки що рано робити висновки про те, як зміниться Росія після Беслана. Мені здається, що перед нею стоїть величезне завдання: має статися справжнє реформування апарату безпеки загалом, його функціонування, викорінювання корупції. Ви можете скільки завгодно збільшувати повноваження, фінансування спецслужб, але поки буде можливий продаж зброї чеченським бойовикам окремими особами, наприклад, із російських силових структур, абсолютно марно вести розмову про посилення ролі органів безпеки. Можна скільки завгодно говорити про «ізраїльську модель». Але в Ізраїлі ніхто не продасть зброї палестинцям! Отже, в Росії має статися культурна революція, революція менталітету.
Небезінтересним був момент у виступі Путіна про роль суспільства. Він на цьому наголошував і в своїх попередніх посланнях, але мало хто звернув увагу. Справді, без мобілізації не лише держави, а й суспільства викоренити терористичну загрозу неможливо. Така мобілізація має на увазі кардинальну зміну ставлення нації до держави, а держави — до свого народу. Це питання не одного дня, можливо, не одного покоління — щоб держава звітувала перед народом, щоб народ відчував повагу та довіру до своєї держави.
Що стосується ситуації з французькими журналістами, захопленими в заручники в Іраку, то тут, очевидно, сталася помилка. Коли екстремісти напали на них, то не знали, що це французи. Така версія отримує підтвердження з різних джерел. Потім терористи почали вигадувати, чого ж вимагати, якщо не можна вимагати виведення військ. Знайшли французький закон, який, до речі, обмежує носіння атрибутів не лише ісламу, а й інших релігій — і зажадали його скасування. Що примітне в цій справі — мобілізація французьких мусульман, усього ісламського світу, релігійних діячів від Єгипту до Ірану, і — як результат, — абсолютна ізоляція загарбників. Ми всі сподіваємося на позитивне вирішення ситуації з французькими заручниками і на позитивні ефекти у внутрішній політиці Франції, в нашому суспільстві в плані міжрелігійної злагоди. Подія згуртувала всіх громадян Франції.
Звісно, ще рано говорити про можливе згуртування всіх громадян Росії, але я не виключаю, що шок від останніх трагедій може щось зрушити в російській суспільній свідомості, підштовхнути людей до більших вимог до своєї держави та до виходу суспільства з політичної сплячки.
