Майже капітуляція

В Іраку вдалося досягнути перемир’я після трьох тижнів протистояння. Учора тисячі громадян вийшли на вулиці донедавна неспокійного міста Неджеф, аби відсвяткувати відновлення миру. Щоправда, і вчора де-не-де там було чути постріли. Ще в четвер у місті панував справжній хаос — у результаті кровопролитних боїв загинуло принаймні 74 іракці та понад трьохсот було поранено.

Домовитися про мир вдалося двом духовним лідерам шиїтів. Поміркований 73-річний Алі Сістані, якого поважають як у мусульманському світі, так і в американських політичних колах, і бунтівний ватажок Моктада Садр, який стояв на чолі екстремістської «Армії Магді», домовилися про необхідність роззброєння бойовиків. Головним досягненням переговорів двох впливових осіб на іракському «релігійному полі» стала згода Моктади про звільнення неджефської гробниці імама Алі, що є одним iз основних священних місць шиїтів усього світу. Згідно з іншою умовою перемир’я, бойовики Садра повинні залишити міста Неджеф і Куфа. Ця ж вимога стосується американських військ, які мають передати обов’язок підтримки безпеки в цих районах новоствореним іракським військовим силам. Домовленість також передбачає амністію для бойовиків, які складуть зброю.

Домовленість Сістані та Садра заслуговує на окрему увагу. За спостереженнями експертів, «корінь» іракського кровопролиття полягає далеко не у войовничих настроях проти американської присутності, а в релігійному протистоянні двох шиїтських священнослужителів — 30-річного заколотника Моктади Садра і поміркованого верховного аятоли Алі Сістані. Якщо ім’я останнього давно відоме, то про Садра широкий загал довідався лише після організованих ним атак проти сил коаліції весною цього року. Стосунки між двома релігійними лідерами — не найтепліші. У квітні минулого року, щойно було повалено режим Саддама Хусейна, бойовики Садра захопили будинок Сістані, висунувши вимогу — залишити Ірак і визнати Моктаду верховним марджою (релігійний сан, еквівалентний за значимістю до папи). Аятола почав переховуватися, однак країну не залишив. Він неодноразово критикував дії застосування військової сили — як американцями, так і іракцями. Саме ця «риса» нейтральності, вочевидь, дозволила йому провести переговори з Садром.

Якщо Садр дотримається даного слова про завершення протистояння, то можна говорити про завершення одного з найбільш кривавих епізодів у новітній історії Іраку. Втім, своїми попередніми діями Моктада Садр уже демонстрував, що його слово нічого не вартує — весною цього року він також погодився на перемир’я. Звісно, перемир’я — це не мир, однак Садр мав би зрозуміти, що безкінечно з ним не будуть «гратися» у тимчасові домовленості. Якби не відбулося переговорів між Садром і Сістані, то вже через кілька днів Садр майже напевно зазнав би повної поразки. Головним завданням сторін, що домовлялися, було врятувати обличчя одне одного. Мета фактично втілена. Американці й іракський уряд можуть далі працювати над встановленням порядку в країні, Моктада Садр завершив бої цілим і неушкодженим. Однак саме це і відкриває перед ним «звабливий» шлях, зібравшись із силами, розпочати нову хвилю повстання...