«Паризькі таємниці»

Франція стоїть на порозі нового корупційного скандалу, пов’язаного із колишнім представником цієї країни у Європейському парламенті Жаном- Шарлем Маркіані. Скандал радше — не зовсім призабутий старий. Ніяк не залишать у минулому «справу Маркіані» французькі слідчі, що почали розслідування ще кілька років тому. Тоді на заваді правоохоронним органам став депутатський імунітет Маркіані. Нині, коли він більше не є членом Європарламенту, у французьких охоронців порядку розв’язані руки. Нещодавно 60-річного Маркіані було затримано за підозрою у незаконному привласненні державних коштів і сприянні деяким торговельним контрактам, повідомило агентство Франс-Прес. Ідеться про мільйонні суми, які Маркіані буцімто отримав за участь у продажі французьких танків близькосхідним країнам у 90-х роках і заробив на «нечесному» звільненні французьких заручників у Лівані 1988 року. Тодішній міністр внутрішніх справ Шарль Паскуа, соратник тодішнього мера Парижа Жака Ширака, вирішив доручити ведення переговорів із викрадачами своєму найближчому помічнику пану Маркіані. Той цілком упорався із завданням, повернувши бранців на батьківщину, однак існувала думка, що тут не обійшлося без величезного викупу, частину якого нібито було витрачено на фінансування політичної діяльності Ширака. Проти Маркіані було розпочато попереднє слідство, однак суду депутатовi Європарламенту вдалося уникнути. Маркіані ледь не став жертвою системи фінансування політичних партій. Вважається, що її творцем був екс-президент де Голль, який для вищезгаданих цілей використовував навіть доходи державної нафтової компанії Elf Aquataine (нині перейменована на Total). Подібною практикою займався і наступник де Голля Франсуа Міттеран, сину якого й раднику з африканських питань Жану-Крістофу закидали, що він використовував свої контакти, аби просувати угоду про незаконну доставку зброї Анголі на загальну суму в $500 млн. Міттерану-молодшому навіть довелося відсидіти два тижні у в’язниці, після чого його звільнили під величезну грошову заставу.

З 1990 року після декількох гучних фінансових і політичних скандалів, через які постраждали і підприємці, що користалися з прихильності державних діячів, і самі політики, і посередники між першими й другими, французький парламент вирішив ввести суворі правила фінансування партій й одночасно — жорсткі санкції проти тих, хто ці правила порушував. Тих, кого правосуддя піймало на корупції, суд відправив до в’язниці, як у випадку з колишнім міністром закордонних справ і головою Конституційного суду Роланом Дюма. Натомість політики, які дбали не про власний гаманець, а про партійну — нехай навіть і «чорну» — касу, досі зазвичай отримували символічні вироки, як, наприклад, колишній міністр оборони Франсуа Леотар і глава пропрезидентської партії Рено Дондьє де Вабр. Безпрецедентну принциповість судді виявили на процесі Жюппе. 30 січня цього року вони визнали колишнього прем’єр-міністра і чинного мера Бордо Алена Жюппе винним у незаконному використанні коштів міського бюджету Парижа, яким Жюппе відав з 1983 до 1995 року. Мером французької столиці на той час був Жак Ширак. Екс-прем’єра засудили до півторарічного терміну ув’язнення умовно із забороною обіймати держпосади протягом 10 років. У цій історії є теж чимало іронії, адже Жюппе позбавлений держслужби за законом, у прийнятті якого 1995 року сам брав активну участь. До рішення суду Жюппе називали найімовірнішим наступником нинішнього лідера. Незабаром спливає термін розгляду апеляції, поданої адвокатами Жюппе відразу після винесення вироку. Це означає, що на нього чекають нові судові слухання. Не виключено, що саме з цим пов’язана нещодавня відставка Жюппе з посади керівника найбільшої правої пропрезидентської партії «Союз за народний рух». Чергової хвилі дискредитаційної інформації, яку неодмінно роздмухає опозиція, партія може й не витримати, а президентські вибори вже не за горами.

Думки французів з приводу низки корупційних викриттів в уряді країни розділилися. Одні вважають, що судові процеси — знак того, що майже всі політичні діячі у Франції корумповані, а значить, республіка в небезпеці. Водночас згідно з щорічною доповіддю Transparency International, Франція посідає 23-тє місце серед найменш корумпованих країн. Це доволі непоганий показник і середній порівняно з іншими країнами ЄС. Чому ж корупційні справи набули такого розголосу саме в цій державі? Значна частина французів вважає, що все діло в особливій принциповості їхніх суддів, які почуваються незалежними від представників політичної влади. Суддя Ерік Альфен дозволив собі викликати в якості свідка по справі про корупцію в паризькій мерії французького президента. Тоді німецька газета «Берлінер Цайтунг» писала, що цей день змінив країну більше, ніж десятиліття економічних реформ. Щоправда, судді так і не довелося побесідувати з президентом через «ауру недоторканності» глави держави. Однак це не означає, що після закінчення президентського мандату Ширака судді не захочуть задати йому декiлька запитань.