Реверсне «сватання»

На початку цього місяця під час візиту прем’єр-міністра України Віктора Януковича до Москви була узгоджена 15-річна угода про транзит російської нафти через територію України. При цьому українська сторона пішла на поступки в питанні використання нафтопроводу Одеса—Броди та зобов’язалася змінити прийняте раніше рішення, яким визначався напрямок роботи труби. Буквально наступного дня ця обіцянка була реалізована, і реверс Одеса—Броди став де- юре можливий. Його прихильники торжествували, доводячи, що таким чином нафтопровід стане діючим, а Україна отримає додаткові доходи від транспортування російської нафти до Європи через Босфор.

Як стало відомо від джерела в Мінпаливенерго, перший заступник міністра, голова НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко минулого тижня терміново виїхав до Москви. Причиною цього непланового візиту стала різка зміна позиції російської сторони стосовно змісту узгодженої прем’єрами урядів двох країн довгострокової угоди про нафтовий транзит. Принципових змін зазнала стаття 2 цієї угоди, що визначає, у яких напрямках транспортуватимуть через територію України російську нафту. З напрямку Кременчук — Снігурівка — Августівка — порт Одеса з ініціативи російської сторони знято 9 мільйонів тонн. На напрямку Лисичанськ — Новоросійськ транзит зменшено на 19 мільйонів тонн, на напрямку Нікольське — Кременчук — на 18 мільйонів тонн. На напрямку Броди — термінал «Південний», як і в першому варіанті, залишено «до 9 мільйонів тонн». Таким чином, росіяни практично відмовляються від використання напрямків Лисичанськ — Новоросійськ та Нікольське — Кременчук. Перевалка через Одеську нафтогавань зменшується на 9 млн. тонн, тобто рівно на обсяги реверса Одеса — Броди, які, до того ж, не гарантуються нафтовими компаніями. «Те, що відбувається, — це просто перерозподіл нафтового транзиту з одеського напрямку, жодних додаткових обсягів ми не отримаємо, а навіть навпаки», — так прокоментувало ситуацію джерело в Мінпаливенерго.

Ситуація більш ніж банальна та давно описана в тисячах бульварних романів. Отримавши від нареченої (Україна) бажане (в нашому випадку — реверс), наречений (російська сторона) забуває про всі свої обіцянки та йде геть. Збезчещена наречена гірко жалкує про те, що не послухалася мами (в нашій ситуації в її ролі виступав «День» та деякі інші ЗМІ). Що зробить уряд, поки що не ясно. Швидше за все, розповідатиме про свої добрі наміри... При цьому всі, хто протягом року стежить за перипетіями фіктивного реверсного сватання, зрозуміли, що р осійські наміри зовсім неважко розкусити. Адже уряд РФ послідовно діяв і діє згідно з Енергетичною стратегією цієї країни. Керівник російської АК «Транснафта» Семен Вайншток досить відверто озвучив позицію в питанні транзиту ще місяць тому: «На мою думку, треба уникнути транзитної залежності. Росія має унікальну можливість ні від кого не залежати в транспортуванні нафти. У нас є власний вихід на Тихоокеанське побережжя, в Північний Льодовитий океан, у Чорне море та на Балтику. Навiщо використовувати транзит?»

Можливо, саме зараз Україна отримала ще один шанс подивитися на свій нафтопровід тверезими очима й остаточно відмовитися від паліативів, які рано чи пізно закінчуються цілковитим крахом. Тим більше, що саме цими днями заклик «відмовитися від реверса» прозвучав і з берегів Босфору. «Це питання нас непокоїть. ЄС також стурбований, оскільки при прийнятті цього рішення збільшиться кількість танкерів, які проходять через Босфор», — заявив міністр закордонних справ Туреччини Абдалла Гуль.

«Ми сподіваємося, що українська влада ретельно перегляне це питання», — сказав він в інтерв’ю журналістам після переговорів із комісаром Європейського Союзу з питань енергетики та транспорту Лойолою Паласіо.

Чи почують цей заклик у Києві?

Сьогодні ще тривають тяжби за позовом однієї кіпрської офшорної компанії проти нашої країни. Але все це лише квіточки проти того, що може статися після підписання угоди (сума — $108 млн.), яку нині укладають, щодо придбання російської технологічної нафти для наповнення та реверсивного запуску нафтопроводу Одеса — Броди. Тут використовується не звичайна банківська схема отримання кредиту з подальшим його поверненням, а схема позики грошей в офшорної компанії, також кіпрської — «Скілтон лтд.» (статутний капітал усього $20 тис.). Отже, згідно з цією угодою, ТНК-БП готова продати «Укртранснафті» 420 тисяч тонн технологічної нафти сорту Urals, а «Скілтон» готовий зі своїх 20 тисяч «зелених» виділити $108 млн. Українська сторона, тобто ВАТ «Укртранснафта», при цьому зобов’язана відкрити спецрахунок у лондонському ING Bank, на який повинні надходити доходи компанії за транспортування нафти, й одразу поступитися правом користування цим рахунком «Скілтону» до цілковитого повернення позики з відсотками та компенсації всіх виниклих у договірний період витрат, збитків, штрафних санкцій, пені тощо й оформити технологічну нафту в заставу «Скілтону». Стосовно цього є три проекти договорів — позики, застави, передання рахунку — 70 сторінок, багатих на малозрозумілі для непосвячених у фінансові й юридичні терміни. Чи розібралися в них експерти відповідних державних органів України? У будь-якому випадку їм дуже багато, що мало б різати очі. «Скілтон», має право в будь-який момент передати повністю або частково свої права та зобов’язання третім особам. Хто вони, які їхні наміри та нащо передбачений цей пункт? Тим більше, що договір передання рахунку зобов’язує «Укртранснафту» відмовляється від імунітету на свої активи та доходи, тобто все це може підлягати арешту та стягненню. У чиїх інтересах закладається цей механізм? Окрім того, договір передання спецрахунку «Укртранснафти» визначає, що його регулюватиме англійське право (це зроблене на наполягання «Скілтона»), а всі спори вирішуються в Лондонському міжнародному арбітражному суді (ЛМАС) відповідно до його регламенту. Чи не повториться і в цьому випадку ситуація з літаком, який арештували за чужі гріхи. Вельми цікаво, що при цьому українській стороні «допомагали» юристи, які працювали на ТНК. І «допомогли», а заодно, можливо, відпрацювали перспективну технологію, яка тепер може бути універсально застосована, в тому числі й у випадку з нафтопроводом Одеса — Броди. Під загрозу ставиться вся українська власність за межами країни.

Можливо, саме тому частина державних службовців — членів наглядової ради «Укртранснафти», включаючи її голову, відмовилися бути співучасниками прийняття рішення щодо реверсу та договору з ТНК-БП (8 липня), оскільки побачили, чим це загрожує Україні.