Нове — незабуте старе
ВРАЗЛИВИЙ МОНСТР ФАНКА
Тепер, коли головна для нас новина — перемога Руслани — відбушувала, поговоримо про інші новини світового шоу-бізнесу. Про його ветеранів, які випустили нещодавно по диску. Ці автори-виконавці абсолютно різні, але вони однаково володіють зачаровуюче приємними тембрами: Джордж Майкл і Кріс Рі.
Джордж Майкл не дуже балував публіку своєю увагою після чудового альбому «Older» («Старші»), аж 1996 року. Чого не скажеш про увагу до нього з боку громадськості. Особливо після «туалетного» скандалу в престижному районі Беверлі Гілз Лос Анжелеса. Але — за порядком.
Він — кіпріот грецького походження. Тато — емігрант із невимовлюваним прізвищем Панайоту — зробив кар’єру в справі ресторації: від офіціанта до керуючого.
Юний Джордж Майкл із дружком любив шлятися дискотеками. Наслухаються там «Бі Джиз» і — пішло-поїхало своє складати. Так і народився дует «Wam». Що означає — «Бах!» (Не в розумінні композитора, а в плані — «Бабах!»).
Два хлопчики: фарбований блондин (юний Джордж Майкл, який вже тоді взяв собі псевдонім) і брюнет (Риджлі).
(Москва два роки тому відтворила їхнiй клон — дует «Smash» («Удар». І назву поцупили). Два гарненькi хлопчаки: один білий, інший сірий. Клони лише підтверджують цінність оригіналу).
Після розвалу «Wam» — декілька вдалих сольних альбомів. Боротьба через суд із фірмою «Sony», щоб із себе ШТУЧНОГО (як він вважав), перетворитися на СПРАВЖНЬОГО. Втратив сім мільйонів. На суддю дуже сильне враження справила цифра заробітку підопічного концерну (вголос цифру не вимовляли, піднесли написану на папірці), щоб останнього взагалі мали б хвилювати такі дрібниці «як свобода самовираження».
Але найсмішніше, що свій останній диск «Patience» («Терпiння») Джордж Майкл випустив знову під маркою «Sony». Розійшлися вони з іміджевих міркувань, а помирили їх гроші. Щоправда, на дискові вказано, що права належать Панайоту. Зірка сховалася за своє прізвище.
1998-го американські копи піймали в туалеті Джорджа Майкла за тим же заняттям, за яким застукав Гесса Гіммлер. Кіноплівочку — фюрерові. Той Гесса в пику: «Ви — гидка людина! Ви грішите рукоблудством!» На що Гесс похнюпився і зазначив: «Мені просто ніколи, мій фюрере, одружуватися. Я весь час віддаю партії!» Гітлер був зворушений, поплескав його по плечу і відпустив. Згодом він особисто підібрав Гессові дружину за фотокарткою і «забув» цей епізод із його життєпису. Зате Гесс не забув його Гіммлерові.
Ось і Джордж Майкл не забув копів, які його спiймали, і сатирично зобразив їх у кліпі. Там вони заарештовують усіх, хто цілується в Місті Янголів. Однак на цьому мстива душа Джорджа Майкла не заспокоїлася. Він написав жартівливу пісеньку «Shoot The Dog» («Убити собаку») і зняв на неї гостро-сатиричний мультфільм. Де Буш виводить на повідку Тоні Блера у вигляді пуделя. Цензура навіть роззлостилася. Але в переддень американських виборів опоненти Буша напевно цей мультик знову запустять.
Останній скандальний відеовитвір Майкла — «Freеek!» («Чокнутий!»). Там Джордж Майкл з’явився у вигляді малинового монстра з майбутнього, який батогом гнуздає чотирьох дівчат на припоні. Щось сексуально-ваговите, фантастично-урбаністичне з густою електронною палітрою. Той самий чуттєвий фанк, який зробив Джорджеві Майклу ім’я, але — у виконанні робота.
Відбулася прем’єра довгоочікуваної платівки з символічною назвою «Терпiння». Альбом вийшов рівний. Однак лише всі перелічені вище, вже розкручені пісні там найяскравіші.
В останньому альбомі як ніде виявилося двоїсте обдарування Джорджа Майкла: це, з одного боку, оксамитово- рояльні блюзи, а з іншого — сексуально-напористі, темпові штучки. І те й інше він довів до максимуму досконалості. І це — межа. Обидва ці напрямки він вичерпав.
Ні, так ЧУДОВО композиторові можна співати ще до щасливої старості (тим більше зірці в червні буде лише сорок), але це — завершення його творчого шукання.
Балади вилизано до неможливості. Автор ще любить (від надлишку таланту!) сам усі інструментальні партії записувати. Що позбавляє композиції «шорсткості» звучання, яку несе з собою «чужий» музикант. У результаті — неможлива гладкість. А секс- «дивак» — спроба «згадати молодість» за допомогою «нових технологій». Воно, може, й романтично займатися коханням на пляжі, але навіщо ж це робити в гідрокостюмах?
Хоча в принципі Майкл може вже й відпочивати. Нещодавно він отримав приз у Великiй Британії, як «Виконавець, чиї пісні в радіоефірі звучали найбільше число разів». Декілька мільйонів разів було прокручено «Careless Whisper», «Last Christmas», «Faith», «They won’t go when І go». І, дасть Бог, крутитимуться далі. Але непогано б до них додавати свіжі хiти, а то цим уже рочків зо двадцять набігло.
ІНДІАНЕЦЬ У БЛЮЗІ
2001 року знаменитий гітарист, автор таких хітів як «Road To Hell», «Josephine», «On The Beach» (були видані навіть блідо-кольорові радянські версії альбому «На пляжі») Кріс Рі — мало не полишив білий світ у п’ятдесятирічному віці.
Після дуже тяжкої операції, щойно співак оговтався — відразу ринувся в студію. Виявляється, під впливом наркозу до нього з’явився у видінні легендарний джаз-блюзовий співак Блайд Віллі Джонсон. І перебуваючи в лікарні, Кріс неймовiрно захотів створити блюзовий альбом, оскільки американських блюзменів він любив з дитинства. 2002 року такий альбом і з’явився — це «Stony Road» («Кам’яна дорога»).
Я чекав, що це буде щось дивовижне, народжене граничним станом, однак нічого містичного там не виявилося. Навпаки, диск складався з дуже приземлених, архаїчних блюзів. З кантрі нальотом, у дусі ковбойських салунів та індіанських розбiрок. Ймовірно, що впливає якась часточка індіанської крові в Крісі Рі (вдивімося в обличчя цього британця!)
Із сукупності пісень видно, що Кріс Рі викарабкувався. Але всі вони, як точно висловився сам автор, «розряджені за звуком». Ця «розрядженість» — його слабкість після недуги. Співак черпав у музиці сили. І головна чарівна паличка в цьому процесі — гітара. Те, що майстер з неї видобував, складно назвати ЗВУКОМ. Інструмент чи то схлипує, як дитина, чи то нявкає, немовби кіт. У деяких щемлячих і похмурих аранжуваннях виразно чується скарга маестро. Мабуть, приблизно так само «лаявся» на скрипці маленький Паганіні, коли татусь примушував його грати годинами...
Весною 2004 з’явився новий альбом майстра — «The Blue Jukebox» («Блакитний музичний автомат», під «blue» може розумітися і «небесний» і «блюзовий»). Тихі й умиротворюючі блюзи. Тепла, ніжна робота.
На обкладинці цього альбому зображено нічний бар із музичним автоматом. Цей автомат — легендарний апарат для США. Його оспівано Джеком Керуаком у знаменитому романі «У дорозі» (дорога — один із улюблених образів у текстах і «бродячо-індіанського» Рі).
Коли самотній мандрівник, який подорожує просторами Америки, ввалюється, нарешті, до бару, він неодмінно кидає монету в пащу цього механічного пристрою. Щоб почути яку-небудь джазову річ у дусі бібопу. Jukebox — американське породження ірраціональності та розрахунку, механічна скринька для зберігання гармонії, яка випускає свої скарби в ефір за металевi долари...
Шлягерами нові речі Рі навряд чи стануть (хоч на українському радіо й крутять зо двi композиції), але загалом — якість відмінна. Як і у випадкові з Джорджем Майклом — це повернення Майстра до Нульової Точки, повторення пройденого.
Та й не лише з ними таке зараз твориться, особливо, що стосується блюзу, під стягом якого пройшло все ХХ сторіччя.
Зубри західного шоу-бізнесу зробили зараз відкат у бік традиційного (підкреслюю!) блюзу. У такому ключі вийшов альбом рок-гітариста Джо Сатріані. А клавішник британської супергрупи «Deep Purрle» Джон Лорд і знаменита американська група «Аеrosmith» рівнобіжно випустили альбоми з класикою блюзу, тобто творами Віллі Діксона, Бі Бі Кінга та інших «золотих» блюзменів, з кого й розпочинався рок. У своїй, зрозуміло, інтерпретації.
Все це здорово, але говорить про одне — ефектний фінал Містера Блюза. Він був основою і джазу і року — тепер черга за чимось іншим. Нове, скоріше за все, на стику Заходу і Сходу. Однак ця сторінка лише відкривається.
P.S. У цьому сенсi показова ситуацiя в кiно. На Каннському фестивалi, окрiм американського документалiста, майже всi «художнi» перемоги дiсталися азiатам: Гонконгу, Японiї, Кореї.
