Сумно і смішно

Пошта «Дня» розпочинає нову дискусію, тепер із приводу так званої «національної ідеї». Докладу і свої п’ять копійок.

Якщо Україна справді вважає себе частиною євроатлантичної цивілізації, хоче приєднатися до ЄС, вступити до НАТО тощо., як проголошують її нинішні лідери і опозиція (за винятком маргінальної периферії), якщо Україна не має наміру винаходити велосипед у той час, коли «Опортуніті» та «Спіріт» борознять Марс, а «соборність» або, точніше, провінційний імперіалізм саме у ХХI столітті асоціюється з велосипедом, то час припинити базікання про «національну ідею» і перейти до розмов про ідею наднаціональну, надетнічну, глобальну. Час підтримувати, зміцнювати й розвивати той позитив, який було напрацьовано в історичному минулому України, хоч би як його, це минуле, обзивали дрімучі націоналісти: імперією, тюрмою народів etc. А позитив цей полягає в багатокультурності, багатомовності, поліетнічності, етнічній толерантності, прийнятті федералізму, нехай недосконалого, які формували соціум впродовж багатовікового еволюційного періоду. І не треба втовкмачувати нам, молоді, псевдоісторичні байки, перевантажувати вивченням регіональної мови, а то вже грамотно й листа скоро не зможемо скласти своїм колегам у сусідню Росію. Важливо відводити більше часу вивченню основних світових мов (мов ООН хоча б), інформтехнологій, права, екологічних дисциплін, методів боротьби з наркоманією, СНІДом, тероризмом та його ідеологіями, серед яких націоналістичні та конфесійні, як відомо, є найбільш небезпечними. Важливо культивувати етичні принципи толерантності, верховенства права та неприйняття ксенофобії. А нам голоси з Ірпеня та Білої Церкви пропонують відгородитися від усього світу, сусідів, передусім, і «ошароваритися». Сумно і смішно, їй-богу!

P.S. Ваша думка, шановні читачі? З чим згодні, з чим ні? Чи можна поєднати національне та глобальне? Дискусія триває.