«Паркет по-українськи»

Анатолій ЄРЕМА, тележурналіст («Студія «1+1»):

— Думаю, що головне — побачити в людині людину, а не чиновника. І говорити з нею, хоча вона й представляє певні державні органи, як з людиною, яка має свої живі реакції. Скажімо, я брав інтерв’ю у колишнього міністра закордонних справ Анатолія Зленка. Це було на День дипломата. Ми говорили про всілякі речі, й раптом я його запитав — а чи буде у вас в МЗС дискотека? Почувши таке запитання, він спочатку дуже здивувався. Однак потім йому цей хід сподобався.

Наталя ЧАНГУЛІ, тележурналіст (СТБ):

— На мою думку, потрібно не лише, так би мовити, «облизувати» високу посадову особу, щоб їй сподобатися. Журналіст повинен хоч трішки поважати самого себе. Тоді й інформація стає більш об’єктивною і цікавою. Є різні варіанти того, як зробити «офіційну» інформацію цікавою для телеглядача. Можна, наприклад, звернути увагу на якийсь суто людський аспект. Той, що може «зачепити» багатьох людей. Іноді варто відмовитися від форми інтерв’ю офіційної особи. Взагалі вважаю, що будь-який протокол (якщо, звичайно, це не короткий огляд інформації) — наприклад, покладання квітів до якогось пам’ятника, можна зробити цікавим. Саме завдяки суто людським штрихам. У цьому випадку особа, заради якої ви це робили, вже не відіграє у телесюжеті першу роль.

Катерина КОТЕНКО, виконавчий директор Асоціації мережевих телерадіомовників України:

— Так звані режисерські та операторські «завлекалочки» — не найкращі варіанти. Особливо, коли йдеться про офіційну інформацію. Варто, мабуть, змиритися з тим фактом, що далеко не вся офіційна інформація є цікавою — як мінімум, для половини населення. А щоб зробити офіційну інформацію цікавою для якомога більшої аудиторії, робота журналіста повинна полягати в тому, щоб відшукати й розговорити якихось цікавих людей. Людей, які, по-перше, переконані в тому, що вони говорять, по-друге, вміють говорити. Аналізуючи телевізійний ефір інших країн, можна із задоволенням поспостерігати за людьми, які цікаво та доступно розповідають про події в їхньому відомстві. Бо у зарубіжних країнах є офіційні речники, професія яких як раз і полягає в тому, щоб цікаво подати звичну інформацію. У нас здебiльшого пробують знайти (і це традиція) перших осіб держави та відомств. Але ж основне завдання цих людей та мета їхньої діяльності не полягають у створенні красивої «картинки» та вмінні доступно пояснити інформацію. Тому, можливо, варто міняти людей, які є об’єктом уваги, а не «декорації».

Олександр СЕМИРЯДЧЕНКО, заступник головного редактора інформаційної служби ICTV:

— Насамперед відзначу, що у «Фактах» на ICTV «паркетна» складова зведена до мінімуму: у своїх новинах ми розказуємо тільки про те, що наші «державні мужі» зробили або відповідально пообіцяли зробити корисного для людей. Увесь інший офіціоз — суто внутрішня справа чиновництва, і приватна телекомпанія, якою є ICTV, зовсім не зобов’язана надавати для цього ефірний час.

Як на мене, головна причина «неяскравості» офіційної хроніки — у її героях (п олітиках і чиновниках) та обстановці, в якій вони здебільшого і «являются» народові. Упізнані до заяложеності декорації (зали, килим ові коридори, номенклатурні столи), малозрозумілі заяви жахливою мовою, напружено-кам’яні обличчя — типові ознаки «паркету по- українськи». Наші чиновники майже не бувають в інтер’єрі життя, а якщо їх інколи туди й заносить, то виглядають неприродно, як чужорідні тіла. Майже немає вмілих, виразних ораторів, які самі по собі викликали б інтерес. Зауважте: японський прем’єр Коїдзумі в теленовинах виглядає на рівні із голлівудськими «зірками», бо вміє і не боїться бути природнім. Звичайно, талант політичного журналіста, вміння телеоператора і можливості монтажу — велика річ. Однак як не можна з черепашнику звести сейсмічно стійкий хмарочос, так і з «кислого» офіціозу неможливо зробити повнокольорову «лялечку», якщо, звичайно, про серйозне говорити серйозно, а не послуговуватися засобами «стьобу». Отже, слід модернізувати причину («паркет»), і тоді наслідок («екранне втілення») стане явно цікавішим. Зрештою, телекамер і тих, хто ними вміє добре користуватися, вистачає. А от знімати дуже часто немає чого...