ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Галина САЗОНЕНКО , директор Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка:

— На тижні, що минає, ми обговорювали проблеми науково-освітнього співробітництва між Францією та Україною. До Парижа навіть їздила українська делегація українознавців, у складі якої була і я. Приємною була зустріч із послом України у Франції Юрієм Сергеєвим. Також ми там зустрічалися з делегацією української діаспори в Парижі. Для нас, з погляду співпраці, це дуже корисно. У Парижі є українознавчий навчальний заклад, а в нас вивчається французька мова. Тому нам би хотілося налагодити контакти з одним із ліцеїв при Сорбонні (взагалі при цьому університеті є шість ліцеїв). І не тільки з ліцеєм, а й з іншими українознавчими центрами Парижа. Йдеться про Науково- дослідний інститут східних мов та Інститут слов’янських мов Сорбонни. У Сорбонні ми зустрічалися з директором цього інституту. Багато зустрічей, знайомств. От це і є добрим, позитивним і корисним. У п’ятницю був День святого Миколая Чудотворця — свято усіх дітей. Добре, що у нас його святкування знову стає традицією.

Віталій МАРГУЛІС , генеральний директор Асоціації консультаційних фірм України «Укрконсалтинг»:

— Якщо говорити про закордонні події, то доброю звісткою можна назвати арешт Саддама Хусейна. Бо, на моє глибоке переконання, кожен злочинець має бути заарештований і покараний. На превеликий жаль, в Україні нічого хорошого протягом тижня не чув. А щодо ситуацій, які певним чином насторожують і можуть потягти за собою погані наслідки, то такі були. Перш за все, погано, що в нас ще виринають наслідки комуністичної ідеології. Боротьба з п’янством та алкоголізмом у нас виливається в боротьбу з алкоголем. Я маю на увазі те, що підвищено ставки акцизного збору на спирт. Це може дуже негативно вплинути на ситуацію з лікарськими препаратами. Запевнення, що ці витрати будуть компенсовані виробникам з бюджету, на превеликий жаль, викликають сумніви щодо їхнього реального здійснення. Бо компенсації з бюджету надходять несвоєчасно. І запевнення, що це не призведе до підвищення цін на лікарські засоби, чесно кажучи, не вселяють віри. Також склалося дуже негативне враження від введення ПДВ на лікарські засоби. Нікому навіть на думку не спадає, що це, в першу чергу, призведе до зменшення можливостей громадян купувати собі лікарські засоби. Але цю ситуацію трішки полегшили затвердженням того, що не будуть підніматися ціни на першочергові медичні препарати. Однак, на превеликий жаль, у владних колах взагалі нікому не спадає на думку те, що в Україні ПДВ взагалі не має права на існування. ПДВ, введене свого часу окремими країнами як податок, було спрямоване на обмеження внутрішнього споживання. А у нас сьогодні обмежувати немає чого й кого.

Петро ТОЛОЧКО , академік Національної академії наук України, народний депутат:

— На засіданні Верховної Ради ми прийняли Закон «Про охорону археологічної спадщини України». Цей багатостраждальний закон «варився» у Верховній Раді впродовж трьох років, зустрічав шалений спротив з боку людей, які зацікавлені в безкарних пограбуваннях археологічної спадщини. Усім відомо, що сьогодні набирає обертів «чорна» археологія, безліцензійне колекціонування, фактично скупка крадених у держави речей і т. д. Тому для нас — професійних археологів, археологів-академіків, археологів-музейних працівників, людей, які працюють на периферії у сфері охорони археологічної спадщини, — це подія всеукраїнського значення. Це доводять нам безліч привітальних телеграм, листів, які надсилають люди. Закон ще не підписаний Президентом, але прийнятий Верховною Радою. Я вірю, що й Президент підпише його. Тому це найприємніша подія, яка все ще продовжує обговорюватися й бути в центрі уваги. Принаймні в якоїсь частини нашої української інтелігенції. Але є й погане. У четвер я почув по телебаченню новину: під Алуштою в прірву зірвався автобус, який віз шахтарів з Дніпропетровщини на відпочинок у санаторій. Це трагічно. Люди, які щоденно ризикують своїм життям у шахтах, вижили, вціліли, а по дорозі на заслужений відпочинок — загинули. Прикро, що в нас часто бувають такі нещасні випадки. Добре, що нарешті схопили Саддама Хусейна. Для мене ця подія не стільки радісна, скільки є подією, яка вселяє надію на те, що, можливо, на багатостраждальній іракській землі наступить бодай якийсь спокій. І ще одна приємна подія. Я був вражений новинкою в транспортній сфері. Тепер наш потяг, який прямує до Кракова, уже не переставляє колеса при переході з широких на вузькі рейки. Тепер він має спеціальні пневматичні засоби для цього. Це цікавий новий вид потяга. Взагалі, мені здається, що Українська залізниця, керована Георгієм Кірпою, дає нам приклад, як можна в теперішніх умовах робити щось хороше й виходити на європейський рівень. А то ми тільки говоримо про це, а робити нічого не робимо.

Ольга КЛІНГЕНБЕРГ , кінознавець:

— Найсвітлішою подією минулого тижня було льодове шоу «Ми — чемпіони». Просто приголомшуюче свято фігурного катання за участю найяскравіших, найулюбленіших представників цього виду спорту. Це чудові пари — Анжеліка Крилова й Олег Овсянников, Артур Дмитрієв і Оксана Казакова. А також сам Віктор Петренко, олімпійський чемпіон з фігурного катання, яким я захоплююся ще зі шкільних часів. Для мене фігурне катання, за яким я спостерігаю вже більш як десять років, люблю його і вважаю не просто видом спорту, а своєрідним видом мистецтва, дуже тісно пов’язане з кіно і театром. Адже в ньому є рух. І дивитися на фігурне катання, сидячи на стадіоні, анітрохи не гірше, чим по телевізору. А на льодовому шоу були представлені найкращі номери і програми. Наприклад, Анжеліка Крилова й Олег Овсянников виконували свою знамениту «Кармен». Але особливо мене потішило те, що зал Палацу спорту був переповнений. Такий заповнений зал я бачила лише в дитинстві на концерті «Піснярів», коли мені було рокiв чотири. Виявляється, у цього виду спорту дуже багато шанувальників, що мене дуже порадувало. Сподіваюся, що подібні шоу у нас в Україні ще будуть. Адже це свято краси, сили духу. Ще запам’яталася пара українських акробатів. До цього, чесно кажучи, я їх не знала. Але те, що вони витворяли, просто приголомшило. Вони виконували свої номери на льоду з неймовірною іронією. Я й не думала, що у нас в Україні є такі професіонали. Це шоу гідне продовження. Щодо поганої події, що принаймні розчарувала, то для мене нею стала прем’єра фільму Єгора Кончаловського «Антикілер-2». Насамперед мене обурило те, що фільм, який настільки сильно розкручується, насправді є абсолютним пшиком. Це незрозуміле кіно — для кого й навіщо таке знімається? Немає в ньому й авторського начала. Режисер не самореалізовується в ньому. Багато продюсерів говорили, що вони роблять кіно для масової публіки. Але є кінознавці — не лише естети, вони також люди, які здатні оцінювати кіно і як масове мистецтво. І як масове мистецтво я цей фільм абсолютно не прийняла й не вважаю, що він може бути цікавий масовій аудиторії. Але головна проблема в тому, що й продюсери, й режисер пафосно ставляться до піару своєї продукції. Вони не вміють красиво обманювати.